Рішення № 7812528, 27.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2010 р. Справа № 47/132-09

вх. № 9188/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лисяк І.Б. довіреність №34 від 02.02.09 р.

відповідача - Явора В.В., дов. №340 від 02.12.09р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Славутський Руберойдовий завод" м.Славута

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 28796,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Славутський Руберойдовий завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" грошового зобов"язання за договором №РХ-166-07 від 03.09.07 року в сумі 23783,45 грн., втрат від інфляції в розмірі 3702,56 грн. та 3% річних в розмірі 1309,72 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 288,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 09.12.2009р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 09.02.2010р.

У судовому засіданні 25.01.2010 року позивач підтримував заявлені позовні вимоги. Також 15 грудня 2009 року позивач через канцелярію суду надано клопотання вх. №5442, яке судом не було розглянуто оскільки воно стосується судового засідання, яке призначене на 09.12.09р. Окрім того, надав правове обгрунтування позовних вимог вх.№1160, яке долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 25.01.2010р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.01.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 03 вересня 2007 року було укладено договір поставки №РХ-166/07.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник зобов"язався поставити покупцю товар, а покупець у свою чергу прийняти та оплатити його на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до умов договору позивач зобов"язався поставити відповідачу товар в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його на протязі 7 днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 55255,45 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-002716 від 14.09.2007р, №РН-003063 від 05.10.07р. , №РН-003553 від 09.11.07р. Відповідач отримав товар, але вартість його сплатив лише частково у сумі 31472,00 грн., в наслідок чого виникла заборгованість у сумі 23783,45 грн.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України та пункту 7.7. Договору, Відповідач повинен був виконати умови Договору по сплаті заборгованості за Товар у 7-денний строк, тобто в строк до 22.06.2008 року. Однак, до цього часу Відповідач зазначену заборгованість повністю не сплатив.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14 квітня 2009 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №146, з вимогою сплатити боргу у сумі 23783,45 грн., яка отримана відповідачем 21 квітня 2009 року, про що свідчить копія поштового повідомлення (яка міститься у матеріалах справи), але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано відповіді на претензію та не надано суду доказів, що товар, який ним отриманий нереалізований третім особам, суд вважає, що строк виконання зобов"язання виникає у сьомі дневний строк з моменту отримання претензії, тобто 29 квітня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 23783,45 грн.

Окрім того, позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в розмірі 3702,56 грн. та 3% річних в розмірі 1309,72 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                    Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та індексу інфляції, ознайомившись з розрахунком наданим позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме: основна сума боргу з урахуванням індексу інфляції 24285,59 грн. та три проценти річних 301,04 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 4209,14 грн. слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 245,90 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 201,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611,625,626, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Харків» (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці,7 Код ЕДРПОУ 34859030,р/р 26006065159900 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків МФО 351005)           на користь Відкритого акціонерного товариства "Славутський Руберойдовий завод" (30002, м. Славута, вул. Князів Сангушків,95, код ЄДРПОУ 00292787, р/р 26008304260180, МФО 315472 Відділення ЗАТ АКПІБ "Промінвестбанк" в м. Славута Хмельницької області) основну заборгованість в сумі 23783,45 грн., втрати від інфляції в розмірі 502,14 грн. та 3% річних в розмірі 301,04 грн., держмито у розмірі 245,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 4209,14 грн. - відмовити.

Повний текст рішення підписано 27 січня 2010 року.

Суддя

Справа №47/132-09