Рішення № 7812512, 18.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2010 р. Справа № 16/193-09

вх. № 9480/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Єсипенко К.І., довіреність від 05.11.09 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 38530,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 35446,46 грн., пеню у розмірі 2432,18 грн., 343,95 грн. 3% річних, інфляційні у розмірі 307,73 грн., що всього становить 38530,32 грн. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки б/н від 01.01.2009 р., позивач здійснив поставки продуктів харчування відповідачу, але відповідач розрахувався за поставлену продукцію не в повному обсязі.

10.12.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд зобов’язати відповідача уточнити позовні вимоги. Надав до суду оригінали платіжних документів на суму 221336,42 грн. на 20 аркушах на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за спірним договором поставки № б/н від 01.01.2009 р. Щодо пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, заперечує та вважає що у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” застосуванню підлягає виключно той розмір пені, який зазначений у договорі - пеня у розмірі 0,25 %, яку зазначено у договорі поставки № б/н від 01.01.2009 р., а не подвійна облікова ставка, про що наполягає позивач.

18.12.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду пояснення в яких вказує, що строк оплати за договором та додатковою угодою - протягом двадцяти одного календарного дня з дня поставки. Остання сплата в розмірі 11863,94 грн. була здійснена відповідачем 23.06.2009 року в рахунок погашення заборгованості за попередній період. Тобто з 23.06.2009 р. виплати на користь ТОВ "Фірми" Вектор" відповідач не робив та безпідставно користується грошовими коштами позивача, не погашає заборгованість.

Також представником позивача 18.12.2009р. було надано уточнені позовні вимоги в яких просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 35446,46грн., пеню у розмірі 2432,18 грн., 343,95 грн. 3% річних, інфляційні у розмірі 307,73 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000 грн., також до стягнення заявлено державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Суд, розглянувши уточнення позовних вимог, визнав за необхідне прийняти їх до розгляду, оскільки зазначене уточнення не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає їх до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (т. 1 а.с. 113), про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб" було укладено договір поставки б/н (надалі - Договір), відповідності до умов п.2.1. якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, передбаченою в накладній згідно до умов даного Договору.

01.04.2009 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, в п.2.1. якої сторони узгодили, що відповідач після прийняття товару та необхідних документів зобов’язується провести оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 календарного дня.

У п. 3.1.1. Договору позивач зобов’язався здійснювати відвантаження та поставку заказаної відповідачем продукції власним транспортом у термін та в асортименті, узгодженому сторонами.

Як вбачається наданих до матеріалів справи належним чином засвідчених накладних (т. 1 а.с. 23-46, т. 2 а.с. 28-150, т. 3 а.с. 1-38) у період з 08.01.2009р. по 24.06.2009р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукції на загальну суму 91808,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2010р. (т. 2 а.с.12-15), який підписано головними бухгалтерами сторін. Наявність зазначених поставок відповідачем не оспорюється.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриману продукцію виконав частково, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 2034 від 27.05.2009р. на суму 17 000,00 грн. та №2372 від 23.06.2009р. на суму 11863,94 грн., у яких є посилання на договір від 01.01.2009р., суд не приймає до урахування надані відповідачем інші платіжні доручення, оскільки в них у розділі призначення платежу вказано про оплату за договором від 01.01.2007р. та по договору від 01.01.2008р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 35446,46 грн. обґрунтовані, доказів, які б підтверджували її сплату відповідач суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення 35446,46 грн. основної заборгованості, 307,73 грн. інфляційних та 343,95 грн. 3% річних є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягаючими задоволенню.

За вимогами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 8.3 Договору сторони узгодили, що відповідач за прострочення платежу сплачує позивачу пеню в розмірі 0,25% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, починаючи з 5-го дня прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2432,18 грн. (за період 01.06.2009р. по 31.10.2009р.) пені за несвоєчасну сплату за отриману продукцію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009р. між позивачем та Адвокатським об’єднанням "Адвокатське агентство "Статус" укладено договір про надання юридичної допомоги, згідно п. 1 предметом якого є представництво інтересів позивача в господарському суді Харківської області, апеляційному господарському суді Харківської області по справі за позовом до ТОВ "Промснаб" про стягнення заборгованості. У п. 3. вищезазначеного договору, сторони узгодили що оплата здійснюється у розмірі 3000,00 грн. до 10.11.2009р. Платіжним дорученням №4814 від 11.11.2009р. позивач перерахував на рахунок Адвокатського об’єднання "Адвокатське агентство "Статус" 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин справи, враховуючи складність справи, витраченого часу при наданні юридичної допомоги, вважає належним обмежити розмір плати з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та стягнути 2000,00 грн., у стягненні 1000,00 грн. відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, державне мито у сумі 385,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 2000,00 грн., слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231, 343 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", код ЄДРПОУ 24124416 (61002, м. Харків, вул. М.Бажанова, 21/23 ( відомості про рахунки відкриті у банківських установах в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальності фірми "Вектор", код ЄДРПОУ 30234855 (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 112, поштова адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, 5 (у т.ч. р/р 26003012871 у філії №3 банку "Грант" м. Харкова, МФО 351759) - 35446,46грн. основної заборгованості, 2432,18 грн. пені, 3% річних у розмірі 343,95 грн., 307,73 грн. інфляційних, 2000,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, 385,30 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у стягненні 1000,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2010 р.