Рішення № 7812453, 21.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р. Справа № 47/153-09

вх. № 9616/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 - особисто за паспортом;

відповідача - Гайдуков В.М., дов. б/н від 07.12.09р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 66314,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець - фізична особа ОСОБА_3 (позивач) звернувся з позовом щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" основної заборгованості у розмірі 57605,66 грн., індексу інфляції у зв"зку з простроченням оплати за товар у розмірі 2159,28 грн. та штрафу у розмірі 6549,41 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі - продажу б/н від 12.05.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 899,14 грн.

Позивачем разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову у якій він просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та знаходяться на усіх поточних рахунках відкритих в усіх відділеннях банків (а також на поточному рахунку, відкритому ТОВ "Промснаб" за наступними реквізітами:260013307 МФО 351629 в ВАТ "Мегабанк" м. Харкова) та накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9, розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У судове засідання сторони надали погоджену заяву вх.№998 "про винесення рішення у розстрочку", яка долучена судом до матеріалів справи. Заява, підписана та погоджена сторонами, та в ній викладено: 1) Відповідач визнає заборгованість в сумі 57 605,66 грн. - основного боргу, яка виникла за договором купівлі-продажу № б/н від 12.05.2009 р. та розмір збитків, спричинених інфляційними процесами в сумі - 983,44 грн., всього відповідач визнає суму зобов"язань у розмірі 58 589,10 грн. Сторони клопочуть про винесення рішення у цій частині у розстрочку відповідно до наступного графіку: до 15.04.2010 р. в сумі 19 529,70 грн.; до 01-05.2010 р. в сумі 19 529.70 грн.; до 15.05.2010 р. в сумі 19 529,70 грн. В іншій частині позивач відмовляється від позовних вимог. Судові витрати в сумі 663,14 грн. державного мита та 236,00 інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього в сумі 899,14 грн., відповідач зобов"язується сплатити на користь позивача у строк до 01.05.2010 р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній представник відповідача позов визнає у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що 12 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі продажу.

Відповідно до умов договору позивач зобов"язався поставити відповідачу товар в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його не пізніш 5 календарних днів з моменту видачі продукції.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 62652,24 грн., згідно видаткових накладних №7 від 19.05.2009р., №8 від 19.05.2009р., №12 від 22.06.2009р., №13 від 22.06.2009 р.

Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк сплатив лише частково, а саме у сумі 5046,58 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 57605,66 грн., яка відповідачем не спростовується.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 57605,66 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь індексу інфляції у зв"зку з простроченням оплати за товар у розмірі 2159,28 грн. та штрафу у розмірі 6549,41 грн.

Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування індексу інфляції та штрафу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Суд, розглянувши погоджену заяву надану сторонами визнав за необхідне задовольнити ії, як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, та надати відповідачу розстрочку - до 15.04.2010 р. в сумі 19 529,70 грн.; - до 01-05.2010 р. в сумі 19 529.70 грн.; -до 15.05.2010 р. в сумі 19 529,70 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 663,14 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити у повному обсязі.

3. Задовольнити клопотання сторін про розстрочення рішення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (м.Харків, м. Бажанова, 21/23. р/р 260013307, ВАТ «Мегабанк». МФО 351629, Код ЄДРПОУ: 24124416, податковий номер: 241244120312, свідоцтво платника ПДВ: 28747748) на користь Приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_3 (61184, АДРЕСА_1. МФО: 351607, р/р НОМЕР_2, код ОКПО: 2349801051. БАНК: філія № 22 банка «Грант» в м. Харків. Свідоцтво плат ника ПДВ: НОМЕР_3) заборгованість за договором купівлі-продажу у розмірі 57605,66 грн. индекс інфляції у розмірі 2159,28 грн., та штраф у розмірі 6549,41 грн., 663,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та відстрочити стягнення судових витрат до 01.05.2010р.

5. Розстрочити виконання рішення стягуючи з відповідача наступним чином:

- до 15.04.2010 р. в сумі 19 529,70 грн.;

- до 01.05.2010 р. в сумі 19 529.70 грн.;

-до 15.05.2010 р. в сумі 19 529,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22 січня 2010 року.

Суддя

Справа №47/153-09