Рішення № 7812242, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 63/173-09

вх. № 7695/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Фасад-сервіс", м. Харків

до Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків

про стягнення 576732,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 576732,76 грн. заборгованості, з яких: 75791,56 грн. три відсотки річних та 500941,20 грн. інфляційні нарахування. Позов обгрунтовано ст. 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

29.12.2009 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в зв"язку з поданням 29.12.2009 року касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду по справі № 63/173-09 від 21.10.2009 року.

Вирішуючи питання про те, які процесуальні заходи належить вчинити господарському суду у зв'язку із надходженням зазначеного клопотання, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 части 2 ст. 129 Конституції України передбачено в якості основної засади судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про судоустрій України” учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Наведені конституційне положення та положення норми Закону ставлять в залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до статті 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

          У відповідності з пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року за N 8, оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2005 року по справі № 29/113-05 стягнуто з ВЕП "Держпром" (далі – відповідач) на користь ПП "Фасад-сервіс" (далі – позивач) 1 836 782,00 грн. вартості безпідставно одержаних робіт, 1591,99 грн. державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення залишене без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та Вищого господарського суду України від 17.07.2006 року.

Крім того, з 26.04.2006 р. існує додаткове грошове зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 1591,99 грн. державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 1702,49 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі 29/400-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 48 307,15 грн.

Зокрема, судовими інстанціями встановлено, що сума грошового зобов'язання в частині основного боргу станом на 21.09.2006 року складає 1 768 636,00 грн.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

26 січня 2007 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків № 1, за яким сума основного боргу становить 1 713 435,97 грн.

26          січня було проведено залік зустрічних однорідних грошових вимог у сумі 297 125, 42 грн.

Відповідно до ч.З ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

26          січня 2007 року сторонами був підписаний останній акт звірки взаємних розрахунків № 2, за яким сума основного боргу становить 1 416 310,55 грн.

Протягом 2008 та 2009 років відповідач частково погашав борг. Станом на день подання позову, тобто на 23.09.2009 року сума боргу складає 709 500,19 грн.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 576732,76 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача -покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Код ЄДРПОУ 04014097, р/р 26001300846 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663) на користь Приватного підприємства “Фасад-сервіс” (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 197-В, кв. 146, код ЄДРПОУ 32438415; р/р 2600900001275 в ХОД АППБ “Аваль” м. Харків, МФО 350589) - 75791,56 грн. трьох відсотків річних, 500941,20 грн. інфляційних, 5767,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 11 січня 2010 року