Рішення № 7812232, 12.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2010 р. Справа № 63/213-09 (н.р. 38/3

вх. № 8501/6-63 (н.р. 9248/5-38)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Строєва О.Є., довіреність № 1 від 04.01.2010 року; відповідача - Холодова Л.Ю., довіреність від 21.05.2009 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідлаьністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків

до Товариства зобмеженою відповідальністю "Альфа-буд", м. Харків

про стягнення 156639,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 156639,38 грн. заборгованості, з яких:108944,22 грн. сума основного боргу, 6662,01 грн. пеня, 179,08 грн. 3% річних, 6536,65 грн. - 30% річних, 34317,42 грн. збитків, що виникла внслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору поставки № Б-040/07, укладеного між сторонами 17.12.2007 року. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 612, 653, 692, 693 ЦК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

09.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 185332,92 грн. заборгованості, з яких: 108726,77 грн. сума основного боргу, 15656,62 грн. інфляційні, 27428,93 грн. пеня, 268,09 грн. 3 % річних, 32707,39 грн. 30% річних, 545,12 грн. збитків. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2009 року заява позивача прийнята до розгляду та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

12.01.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію вимоги платежу від 16.11.2009 року № 434.

Суд, дослідивши наданий документ, долучає його до матеріалів справи.

09.11.2009 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він прости позову запречує в повному обсязі.

Наданий відзив оглянутий судом та долучений до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд встановив наступне.

17.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ Альфа-Буд” (далі - відповідач) був укладений договір поставки № Б-040/07 від (далі - договір). Згідно умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача, по замовленню останього, товар – бетоні суміши різних марок, а відповідач зобов’язався сплатити вартість поставленного товару на умовах договору.

Відповідно до пункту 4.9.4 договору, позивач вправі відвантажити відповідачу товар без його передплати. В такому разі відповідач зобов"язаний оплатити поставлений товар в строк не пізніше 5 днів з моменту поставки.

Факт поставки товару на загальну суму 116759,34 грн. підтверджується видатковими накладними № РН-0003435 від 04 жовтня 2008 року; № РН-0003365 від 30 вересня 2008 року; № РН-0003351 від 29 вересня 2008 року; № РН-0003324 від 26 вересня 2008 року; № РН-0003334 від 27 вересня 2008 року; № РН-0003272 від 25 вересня 2008 року, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 108726,77 грн.

16.11.2009 року позивач направив відповідачу вимогу (вих № 434) про оплату заборгованості.

Проте, борг відповідачем не сплачений.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.2 договору, у разі порушення своєчасного виконання грошових зобов"язань у визначені договором строки відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу без обмеження строків, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 12975,92 грн. за період з 16.06.2008 року по 15.12.2008 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 268,09 грн. трьох відсотків річних; 32707,39 грн. 30% річних та 15656,62 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення грошового зобов"язання відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних з суми боргу, якщо прострочення виконання зобов"язання до 30 днів та 30% річних при простроченні зобов"язання понад 30 днів.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 108726,77 грн. основного боргу, 12975,92 грн. пені, 15656,62 грн. інфляційних, 268,09 грн. 3% річних та 32707,39 грн. 30% річних обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 545,12 грн. збитків.

Згідно статті 22 ЦК України, до збитків, право на відшкодування яких має особа в результаті порушення її цивільного права, належать витрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Виходячи з системного аналізу правових норм Цивільного кодексу України, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, які виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов’язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність причинного зв’язку між збитками, що виникли у кредитора, та порушенням зобов’язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов’язання – причиною.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивач не довів суду які саме негативні наслідки виникли у нього як невідворотний результат порушення боржником свого зобов’язання.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд" (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 12, код ЄДРПОУ 32031066, п/р 26008301815965 в ф-ї "Дзержинське відділення ПІБ" МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 32359553, п/р 260063190036 в АБ "Діамант" м. Київ, МФО 320854) - 108726,77 грн. основної заборгованості, 12975,92 грн. пені, 15656,62 грн. інфляційних, 268,09 грн. 3% річних, 32707,39 грн. 30% річних, 1685,03 грн. державного мита та 165,43 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 12 січня 2010 року