Рішення № 7812230, 13.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2010 р. Справа № 63/81-09

вх. № 5406/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - Володченко Я.П., довіреність від 07.07.2009 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженобю відповідлаьністю "Континент", м. Дніпропетровськ

до Приватної фірми "АПІЯ", м. Харків

про стягнення 9910,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 9910,58 грн. заборгованості, зх яких: 8164,88 грн. сума основного боргу, 759,33 грн. інфляційні нарахування, 986,37 грн. пені, що виникла внслілдок невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки № 374/06 від 29.12.2007 року, що перейшли до нього на підставі договору про відступлення права вимоги № 287/06/09 від 26.11.2008 року. Позов обгрунтований статтями 526, 614, 625, 691, 692 ЦК України та статтями 193, 198 ГК України.

03.08.2009 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд зупинити провадження у справі до вирішення по суті справи № Б-24/93-09 господарським судом Харківської області.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заявленого клопотання.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

29 грудня 2006 року між відповідачем та ТОВ "Декор-Лайн" був укладений договір поставки № 374/06, відповідно до умов якого ТОВ "Декор-Лайн" зобов"язався поставляти відповідачу товари, а останній зобов"язався ці товари приймати та оплачувати (аркуші справи 10-17).

Відповідно до пункту 5.3 договору, оплата за поставлений товар проводиться по мірі реалізації товару.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладний за період з 07.02.2008 року по 16.02.2008 року та копія довіреностей на отримання товару, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 48-65).

26 листопада 2008 року між ТОВ "Декор-Лайн" та позивачем був укладений договір № 287/06/03 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ "Декор-Лайн") відступає, а новий кредитор (позивач по справі) набуває право вимоги належне первісному кредиторові у відповідности із договром поставки № 374/06 від 29.12.2006 року, укладеного між первісним кредитором та боржником (відповідач по справаі). Відповідач про заміну кредитора був повідомлений та дав на це свою згоду, про що свідчить підпис та печатка на договорі (аркуші справи 18-20).

Проте, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8164,88 грн.

17.04.2009 року позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 176) з вимого оплатити заборгованість.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до пр. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Частиною 1 статті 513 ЦК Украиїни встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору поставки передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач зобов"язаний сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 986,37 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 759,33 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9910,58 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача -покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512, 513, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Апія" (64000, м. харків, вул. Енгельса, 24, код ЄДРПОУ 25613488, п/р 26003026812332 у від. № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філії м. харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 23, п/р 260031381860001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 31182939) - 8164,88 грн. основної заборгованості, 759,33 грн. інфлчційних нарахувань, 986,37 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 13 січня 2010 року