Рішення № 7812186, 12.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2010 р. Справа № 33/154-09

вх. № 5546/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№б/н від 13.07.09р.

відповідача - Білоконєва В.А., дов.№б/н від 08.01.09р.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, с. Рогань

до Диканівська виправна колонія Харківської обл. № 12, м. Харків

про стягнення 393666,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 22.10.2009р. прийнятих до розгляду, просить стягнути з відповідача 396962,92грн., у тому числі 244528,44грн. основного боргу, 41675,55грн. пені, 81612,45грн. інфляційних витрат, 13112,79грн. 3% річних та 16036,90грн. штрафу за низкою договорів купівлі-продажу, укладених між сторонами. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

14.12.2009р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 75661,54грн. заборгованості (в тому числі 42644,00грн. основного боргу, 3038,82грн. - 3% річних, 19232,44грн. інфляційних, 2985,08грн. штрафу, та 7761,00грн. пені) за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 266 від 12.06.2007р.; 74864,22грн. заборгованості (в тому числі 44111,00грн. основного боргу, 2875,07грн. - 3% річних, 16762,18грн. інфляційних, 3087,77грн. штрафу та 8028,20грн. пені) за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 265 від 22.08.2007р.; 45400,49грн. заборгованості (в тому числі 27523,00грн. основного боргу, 1721,50грн. - 3% річних, 9220,20грн. інфляційних, 1926,61грн. штрафу та 5009,18грн. пені) за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 263 від 02.10.2007р.; 71545,58грн. заборгованості (в тому числі 43005,00грн. основного боргу, 2608,57грн. - 3% річних, 15094,75грн. інфляційних, 3010,35грн. штрафу та 7826,91грн. пені) за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 264 від 05.11.2007р.; 70162,87грн. заборгованості (в тому числі 48641,40грн. основного боргу, 2210,85грн. - 3% річних, 7053,00грн. інфляційних, 3404,89грн. штрафу та 8852,73грн. пені) за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 71 від 01.01.2008р.; 31420,43грн. заборгованості (в тому числі 20574,00грн. основного боргу, 1567,56грн. - 3% річних та 9278,87грн. інфляційних) за поставлений товар за накладними № 07 від 11.05.2007р., № 08 від 15.05.2007р., № 09 від 18.05.2007р., № 11 від 23.05.2007р., № 12 від 25.05.2007р., № 13 від 29.05.2007р., № 14 від 06.06.2007р.

Оскільки у відповідності до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменьшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти факту наявності заборгованості не заперечує, однак посилається на те, що його підприємство фінансується за рахунок Державного бюджету, тому не були виконані і не можуть бути виконані зобов*язання перед позивачем. Окрім того 17.12.2009р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафу та пені.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 01.12.2009р. до 17.12.2009р. та з 17.12.2009р.до 14.00 год. 12.01.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 12.01.2010р. розгляд справи було продовжено для необхідності дослідження доказів по справі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Між сторонами протягом певного проміжку часу було укладено низку договорів купівлі продажу, а саме 02.10.2007р. договір № 263; 05.11.2007р. договір № 264; 22.08.2007р. договір № 265; 12.06.2007р. договір № 266 та 01.01.2008р. договір № 71.

Згідно з укладеними договорами позивач ( Продавець) зобов*язався на умовах договорів та у відповідності до п.7.1 договорів передати товар (продукцію) Диканівській виправний колонії Харківської обл. № 12 (Покупець) у власність, а відповідач зобов*язався прийняти та здійснити повний розрахунок в порядку та на умовах, передбачених Договорами.

У відповідності до п.2.2 договорів відповідач зобовязався перерахувати суму договорів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 банківських днів після отримання продукції.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору № 266 від 12.06.2007р. позивач передав відповідачеві за низкою накладних товар (продукти харчування) на загальну суму 45854,40грн., але свої зобов*язання за цим договором відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу лише 3210,00грн., внаслідок чого сума заборгованості станом на 27.11.2009р. складає 42644,40грн.

За договором № 265 від 22.08.2007р. позивач поставив відповідачеві за низкою накладних товар (продукти харчування) на загальну суму 44111,00грн., але свої зобов*язання відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, внаслідок чого сума заборгованості за цим договором складає 44111,00грн.

За договором № 263 від 02.10.2007р. позивач поставив відповідачеві за низкою накладних товар (продукти харчування) на загальну суму 27523,00грн., але свої зобов*язання за договором відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, внаслідок чого сума заборгованості за цим договором складає 27523,00грн.

За договором № 264 від 05.11.2007р. позивач поставив відповідачеві товар (продукти харчування) за низкою накладних на загальну суму 43005,00грн., але свої зобов*язання відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, внаслідок чого сума заборгованості за цим договором складає 43005,00грн.

За договором № 71 від 01.01.2008р. позивач поставив відповідачеві товар (продукти харчування) на загальну суму 64319,00грн., але свої зобов*язання відповідач виконав лише частково, сплативши за отриманий товар лише 15677,60грн., внаслідок чого сума заборгованості за цим договором складає 48641,40грн.

Між сторонами на вимогу суду була здійснена звірка розрахунків за кожним договором окремо з зазначенням номерів накладних, за якими було здійснено передачу товару. За актами звірки розрахунків, складеними станом на 27.11.2009р., вищевказана заборгованість за кожним договором підтверджена та визнається відповідачем в повному обсязі. Акти звірки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Своїми діями відповідач порушив умови вищевказаних Договорів та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача за договором № 266 від 12.06.2007р. заборгованості в сумі 42644,40грн., за договором № 265 від 22.08.2007р. заборгованості в сумі 44111,00грн., за договором № 263 від 02.10.2007р. заборгованості в сумі 27523,00грн., за договором № 264 від 05.11.2007р. заборгованості в сумі 43005,00грн., за договором № 71 від 01.01.2008р. заборгованості в сумі 48641,40грн., всього 205924,80грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

На підставі накладних № 07 від 11.05.2007р., № 08 від 15.05.2007р., № 09 від 18.05.2007р., № 11 від 23.05.2007р., № 12 від 25.05.2007р., № 13 від 29.05.2007р., № 14 від 06.06.2007р. позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 28824,00грн., але відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар в сумі 8250,00грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено кілька претензій з вимогою про оплату, в тому числі і за вищезазначеними накладними у відповідності до вимог ст.530 ЦК України.

Але відповідач, в порушення ст.526 ЦК України, відмовився від виконання обовязків по оплаті отриманої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20574,00грн., яка до цього часу не погашена. Актом звірки розрахунків за вищевказаними накладними, складеним представниками сторін станом на 27.11.2009р. підтверджено розмір заборгованості у зазначеному розмірі в повному обсязі. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 20574,00 грн. боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за договором № 266 від 12.06.2007р. - 3038,82грн. - 3% річних, 19232,44грн. інфляційних, за договором № 265 від 22.08.2007р. - 2875,07грн. - 3% річних, 16762,18грн. інфляційних, за договором № 263 від 02.10.2007р. 1721,50грн. - 3% річних, 9220,20грн. інфляційних, за договором № 264 від 05.11.2007р. - 2608,57грн. - 3% річних, 15094,75грн. інфляційних, за договором № 71 від 01.01.2008р. - 2210,85грн. - 3% річних, 7053,00грн. інфляційних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки вимогу про оплату за накладними № 07 від 11.05.2007р., № 08 від 15.05.2007р., № 09 від 18.05.2007р., № 11 від 23.05.2007р., № 12 від 25.05.2007р., № 13 від 29.05.2007р., № 14 від 06.06.2007р. позивачем було направлено лише у січні 2009 році, суд вважає, що позивач безпідставно нарахував інфляційні та 3% річних за період, який передував направленню претензії про необхідність проведення оплати. За таких обставин, вимога про стягнення інфляційних в сумі 2332,63 грн. та 3% річних в розмірі 600,30 грн. підлягає задоволенню.

В частині решти нарахованих інфляційних в сумі 6946,24 грн. та 3% річних в сумі 967,26 грн. суд вважає необхідним відмовити у звязку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу та пені слід зазначити наступне.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що умовами договорів не передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені або штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені та штрафу, позивач посилається на ч.2. ст.231 ГК України, за якою до відповідача мають бути застосовані штрафні санкції, оскільки виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Суд вважає дане твердження безпідставним, оскільки матеріали справи, в тому числі і договори, на підставі яких було здійснено продаж товару, не містять даних, що виконання зобовязання за ними здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Договори купівлі продажу, що є предметом розгляду, укладені між сторонами на загальних підставах та в порядку, встановленому Цивільним та Господарським кодексами України в рамках здійснення субєктами господарювання господарської діяльності.

Крім того, у відповідності до ст.24 Закону України „Про державну кримінально-виконавчу службу” фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Факт того, що відповідач для здійснення своєї діяльності фінансується за рахунок Державного бюджету України, не свідчить про те, що безпосередньо для виконання зобовязання за договорами № 263; 264; 265; 266 та № 71 цільовим призначенням Державним бюджетом України у встановленому Законом порядку виділено певні грошові кошти, які відповідачем було отримано.

Доказів на підтвердження того, що для виконання зобовязання відповідача за договорами № 263; 264; 265; 266 та № 71 Державним бюджетом України цільовим призначенням були виділені грошові кошти, які відповідачем було отримано, позивач до суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що на правовідносини сторін за спірними договорами не розповсюджуються вимоги ст.231 ГК України, тому нарахування позивачем пені та штрафу на підставі ст.231 ГПК України є недоведеним та безпідставним.

У звязку з чим вимога про стягнення пені в сумі 37478,02 грн. та штрафу в розмірі 14414,70 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того суд вважає необхідним зазначити, що згідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане. Позивачем розрахунок пені проведено на заборгованість, яка утворилась протягом 2007р. та початку січня 2008р. Пунктом 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідачем в порядку, встановленому ст.267 ЦК України заявлено про сплив позовної давності щодо стягнення вищевказаних сум.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 3326,65грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 263,95грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Диканівської виправної колонії Харківської обл. № 12 (61030, м. Харків, вул.Лелюківська,1, в тому числі з р/р 35219001000392 в УДК в Харківській області, МФО 851011, код 08564529) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (62485, АДРЕСА_1, в тому числі на р/р НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", код НОМЕР_1) 226498,80грн. основного боргу, 13055,11грн. - 3% річних, 69695,20грн. інфляційних, 3326,65грн. витрат по сплаті держмита та 263,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Суддя