Рішення № 78115603, 26.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1913/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності та рішення, в частині, протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п.12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 27.07.20418 №77 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у відмові у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу передбачену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом війни 2-ої групи, а тому вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013.

У зв'язку з чим, просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення та не виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013, зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

У ідентичних відзивах на позовну заяву від 18 та 25.10.2018 представник відповідача звернув увагу суду на те, що при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, слід взяти до уваги момент виникнення права у позивача на одноразову грошову допомогу, а саме дату встановлення інвалідності. Оскільки позивачу вперше 3 група інвалідності була встановлена 04.10.2005 року, тому застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції від 05.04.2005 року) яка передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки вперше інвалідність ОСОБА_2 встановлена 04.10.2005, тому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 позивач не має.

У зв'язку із чим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотань представника Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції.

Також, 30.10.2018 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат.

У поясненнях на позовну заяву представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинського обласного військового комісаріату зазначає, що обласний військовий комісаріат, як повноважений орган, відповідно до Порядку №975 від 25.12.2013, оформляє та надсилає документи для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги до комісії з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва, або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка знаходиться в Департаменті фінансів Міністерства оборони України. Так, заява громадянина ОСОБА_2, разом з із підтверджуючими документами, 29.05.2018 за вих. №ВСЗ/560 була спрямована на розгляд комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо можливості виплати заявнику одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ої групи та розглянута останньою, що підтверджується протокольним рішенням №77 від 27.07.2018, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав встановлення позивачу первинної інвалідності в 2005 році, коли не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, про що додатково було повідомлено позивача. А тому, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 20.11.1980 року по 26.10.1982 року проходив строкову військову службу у Радянській армії СРСР, у 1986 році був призваний військовим комісаріатом на навчальні збори строком на 32 дні, де в період з 02.08.1986 року по 02.09.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в особливій зоні, отримавши особливо велику дозу опромінення.

Згідно витягу із Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №510 від 15.08.2005 року отримане захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

04.10.2005 року позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати працездатності становить 50%.

Відповідно до витягу із акту огляду у ЛТЕК до довідки серії ВЛН №005236 та витягу із акту огляду у МСЕК (довідка серії ВЛН №005236) від 14.11.2007 року, ступінь втрати працездатності становила 70% і позивачу встановлено 2-у групу інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

05.12.2013 позивачу, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0058318, встановлено 2 групу інвалідності, довічно, пов'язану із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою та пакетом необхідних документів для складання висновку та направлення його до Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

У відповіді №ВСЗ/1035 від 31.08.2018 Волинський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 року Протокол №77 було відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки 26.10.1982 року позивача було звільнено з строкової військової служби та на момент призначення пенсії в 2005 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому позивача не має права на даний вид допомоги.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст.1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст.532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст.3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності.

Враховуючи те, що вперше інвалідність ОСОБА_2 була встановлена 04.10.2005 року, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" №2459-ІV від 03 березня 2005 року, яка діяла з 05 квітня 2005 року.

Так, стаття 16 Закону 2011-XII, в редакції чинній з 05 квітня 2005 року передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, статтею 16 Закону 2011-XII, в редакції від 05 квітня 2005 року, було встановлено Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Порядком №975, який набрав чинності з 01.01.2014, тобто після встановлення позивачу інвалідності.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 та від 03 липня 2018 року у справі №363/1076/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Міністерства оборони України є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності та рішення, в частині, протиправними, зобов'язання вчинити дії, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності та рішення, в частині, протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Волинський обласний військовий комісаріат, адреса: 43008, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85а.

Суддя Ю.Ю. Сорока