Рішення № 78115569, 26.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2018 р. Справа № 0240/3770/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (21037, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905)

про: визнання бездіяльності протиправної, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю другої групи з 01.01.2014 року;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати та виплатити пенсію у відповідності до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю другої групи з 01.01.2014 року з врахуванням виплачених сум пенсій та ч. 4 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом війни другої групи. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та до 31.10.2011 року отримувала пенсію в розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.12.2010 року у справі № 2-а-3080/2010. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу виплачується пенсія з розрахунку її заробітної плати, отриманої в зоні відчуження з врахуванням фактичних збитків. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України та інші 52 заяви" зобов'язано Уряд України виконати рішення Національного суду у справі № 2-а-3080/2010, яке ще підлягає виконанню. Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.11.2011 року. Листом УПФУ в місті Вінниці від 19.07.2018 року № 231/Ш-І зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача, оскільки розмір пенсії розрахований згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі ухвали про відкриття провадження у справі від 24.10.2018 року розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Окремо зазначає, що на виконання рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати та виходячи з розміру додаткової пенсії, який складає не менше 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати з 09.05.2010 року по 31.10.2011 року. Сума нарахування за вищезазначений період становить 92726,99 грн. В подальшому у зв'язку зі змінами в пенсійному законодавстві пенсія позивача приведена у відповідність до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.12.2010 року у справі № 2-а-3080/2010 позивачу було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати та виходячи з розміру додаткової пенсії, який складає не менше 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати з 09.05.2010 року по 31.10.2011 року. Сума нарахування за вищезазначений період становить 92726,99 грн.

Листом Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці від 19.07.2018 року № 231/Ш-І на звернення позивача від 26.06.2018 року останню повідомлено про те, що на виконання рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати та виходячи з розміру додаткової пенсії, який складає не менше 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати з 09.05.2010 року по 31.10.2011 року. Сума нарахування за вищезазначений період становить 92726,99 грн.

Також повідомлено, що станом на даний час пенсія позивачу нараховується та виплачується у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з вказаними діями органу пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23.07.2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 року набрала чинності Постанова № 745, якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, то положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23.07.2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та Постанови № 745.

З 01.01.2012 року нарахування і виплата пенсії позивачу має здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22.12.2011 року № 4282-VІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (далі - Закон № 4282-VI) та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок), за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, а на виконання Закону № 4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону № 4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого, зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону № 5515-VI неконституційною не визнавалась та її дія 2013 році не зупинялась.

Таким чином, з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На рахунок нормативно-правових актів на підставі яких Управління повинно було нарахувати та виплатити пенсію з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року слід зазначити, що з 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок.

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Водночас, Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»(далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67 , яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року.

Отже, лише в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року пенсійний орган повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.

У рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача, що відповідач протиправно припинив їй виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 26.04.2016 року у справі № 285/4300/14-а та Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 рокуу справі № 619/2262/17 (провадження № К/9901/1564/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, відповідач з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року та з 03.08.2014 року, здійснивши нарахування пенсії позивачу в порядку, передбаченому Законом № 796-XII, у розмірі, передбаченому Законами України "Про державний бюджет України на 2011-2013 роки" та Законом № 719-VII, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення належних виплат за вказаний період є безпідставними.

Разом з тим судом встановлено, що пенсія позивачу в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, коли не було жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, всупереч останньому, була виплачена в неповному розмірі, а тому за вказаний період її вимоги підлягають задоволенню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався

А тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (21037, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905) про визнання бездіяльності протиправної, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю другої групи з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особи з інвалідністю другої групи з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович