Рішення № 7811548, 28.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.10 р.                     Справа № 8/63пд                               

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України поДонецькій області, ЄДРПОУ 13511245, м.Донецьк

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром”, ЄДРПОУ 13532520, м.Донецьк

до відповідача 2 Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”, ЄДРПОУ 20336647, м.Донецьк

про визнання недійсним біржового контракту та застосування наслідків недійсного правочинну

Суддя Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Тищенко Ю.С. – по дов.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Бойко М.Ю. – по дов.

Богуславська О.А. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром”, м.Донецьк, до відповідача 2, Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”, м.Донецьк, про:

-визнання недійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2;

-застосування наслідків недійсного правочину та зобов’язання відповідача 2 повернути за актом приймання-передачі відповідачу 1 будівлю загальною площею 801,7 кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами приписів ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, зокрема, відсутність у біржовому контракті №1001/1 від 01.10.1997р. обов’язків покупця, передбачених договором №2273 від 18.06.1997р., які повинен був передати відповідач 1 новому власнику, а також ненадання органу приватизації інформації про перехід до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія” права власності на об’єкт нерухомості , що розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву не надав. В судові засідання 21.01.2010р., 28.01.2010р., не з'явився. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленнями від 14.12.2009р., від 22.01.2010р.).

Відповідач 2 у відзиві №20/1 від 18.01.2010р. проти позовних вимог заперечує з огляду на відсутність будь-яких порушень норм законодавства під час укладання спірного договору. Крім того, відповідач 2 вказує на закінчення строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним біржового контракту та застосування наслідків недійсного правочину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

За змістом ст.4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 Цивільного кодексу УРСР визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Як встановлено судом, 18.06.1997р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством покупців членів трудового колективу державного комунального підприємства „Кінотехпром” укладено договір №2273, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача 1 будівлю загальною площею 801,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14, а відповідач 1 зобов’язався прийняти вказаний об’єкт і сплатити ціну відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 зазначеного договору встановлено, що право власності на будівлю переходить до відповідача 1 з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Виходячи зі змісту надпису, зробленого на останній сторінці договору №2273 від 18.06.1997р., вказаний вище договір було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ушаковою Н.Д. та зареєстровано в реєстрі за №2125.

Таким чином, на підставі п.1.2 договору №2273 від 18.06.1997р. відповідач 1 набув право власності на будівлю загальною площею 801,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

01.10.1997р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром” та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія” було укладено біржовий контракт №1001/1, відповідно до якого відповідач 2 став власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

Як вказує позивач, біржовий контракт №1001/1 від 01.10.1997р. укладений з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про:

-визнання недійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2;

-застосування наслідків недійсного правочину та зобов’язання відповідача 2 повернути за актом приймання-передачі відповідачу 1 будівлю загальною площею 801,7 кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача щодо визнання недійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За змістом прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 3 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказувалося вище, у відзиві №20/1 від 18.01.2010р. відповідач 2 вказує на закінчення строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним біржового контракту та застосування наслідків недійсного правочинну.

Згідно із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 Цивільного кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вказує позивач, листом №11-2865 від 18.04.2002р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” щодо надання інформації відносно власника будівлі загальною площею 801,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

29.04.2002р. Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” листом №01/515 повідомило позивача про те, що власником вказаного вище нерухомого майна, на підставі біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, є Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”.

Враховуючи приписи ст.257 Цивільного кодексу України, а також приймаючи до уваги, що позивач дізнався про укладання між відповідачами біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р. з листа №01/515 від 29.04.2002р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, суд дійшов висновку, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області пропущено строк позовної давності.

Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не надано, а обставин для відновлення строку судом не встановлено.

Пунктом 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одночасно, згідно із ст.45 Цивільного кодексу УРСР (приймаючи до уваги той факт, що правовідносини між сторонами виникли під час дії цього кодексу) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.45, 48 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.

Як вказано вище, обґрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсним договору, позивач посилається на порушення відповідачами приписів ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, зокрема, неотримання від позивача згоди на подальше відчуження об’єкту приватизації та непокладання відповідачем 1 на відповідача 2 передбачених договором №2273 від 18.06.1997р. зобов’язань.

Проте, як встановлено судом, статтею 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на момент укладання договору №2273 від 18.06.1997р. та біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р.) не передбачена обов’язкова наявність згоди державного органу приватизації на відчуження раніше приватизованого майна. Крім того, у вказаній вище статті відсутні положення, які зобов’язують нового власника повідомляти орган приватизації про перехід до нього права власності на раніше приватизований об’єкт.

Одночасно, посилання позивача на невиконання відповідачем 1 розділу 5 договору №2273 від 18.06.1997р. не може бути підставою для визнання біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р. недійсним.

Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р. судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи закінчення строку позовної давності для звернення до суду, а також приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факт порушення норм закону під час укладання відповідачами біржового контракту №1001/1 від 01.10.1997р., вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області щодо визнання недійсним біржового контракту (договір купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання недійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., не підлягають задоволенню, а також приймаючи до уваги відсутність правового інтересу у позивача щодо вимог в частині застосування наслідків недійсного правочину та зобов’язання відповідача 2 повернути за актом приймання-передачі відповідачу 1 будівлю загальною площею 801,7 кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14, позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром”, м.Донецьк, до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”, м.Донецьк, про визнання недійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №1001/1 від 01.10.1997р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром”, м.Донецьк, та Малим підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”, м.Донецьк, та про застосування наслідків недійсного правочину та зобов’язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лія”, м.Донецьк, повернути за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Кінотехпром”, м.Донецьк, будівлю загальною площею 801,7 кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Горького, 14.

За згодою сторін у судовому засіданні 28.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.01.2010р.

Суддя