Ухвала суду № 78112454, 16.11.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3582/16-ц

Провадження № 2-538/18

У Х В А Л А

16 листопада 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Обухівського районного суду Київської області під головуванням судді Кравченка М.В. перебуває вказана цивільна справа.

В підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення заява головуючого судді про самовідвід від подальшої участі у розгляді справи з огляду на те, що окремими позивачами подано позов до Обухівського районного суду Київської області, який розглядається іншим суддею, а головуючий суддя є головою Обухівського районного суду Київської області.

Представник позивачів не заперечив.

Інші учасники справи в підготовче засідання не з’явились.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява про самовідвід судді є обґрунтованою з наступних підстав.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

За змістом пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_27 ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід щодо участі у розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об’єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При цьому, у справі «Морріс проти Об’єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об'єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Згідно п.п.49,53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява N 33949/02) відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_28 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_29 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

За суб’єктивним критерієм не вбачається підстав для відводу судді у цій справі, однак при оцінці достатності підстав для відводу за об’єктивним критерієм слід прийняти до уваги наступне.

При дослідженні матеріалів справи було з’ясовано наступне.

Провадження у цій цивільній справі було відкрито іншим суддею Обухівського районного суду Київської області 10 січня 2018 року.

У подальшому, 07 вересня 2018 року суддею Кагарлицького районного суду Київської області відкрито провадження у справі №368/1248/18 за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 до Обухівського районного суду Київської області, третя особа - суддя Обухівського районного суду Київської області Зінченко Олександр Миколайович, про відшкодування моральної шкоди.

09 жовтня 2018 року представником позивача ОСОБА_31 через канцелярію суду подана заява про відвід судді Зінченка О.М. від подальшої участі у розгляді справи. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться судова справа №368/1248/18 за позовом ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_7 до Обухівського райсуду, третя особа: суддя Зінченко Олександр Миколайович про відшкодування Обухівським районним судом Київської області, відповідно до положень пунктів 1, 2, 4 ч.2 ст.23 ЦК України, моральної шкоди завданої позивачам внаслідок умисної, незаконної відмови їм, на протязі більше року поспіль, в доступі до правосуддя у справах №372/3581/16-ц та №372/3582/16-ц.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року заяву про самовідвід судді Зінченко О.М. задоволено, заяву про відвід судді представника позивача ОСОБА_31 задоволено.

Таким чином, позовні вимоги до Обухівського районного суду Київської області про відшкодування шкоди у іншій справі №368/1248/18 позивачі у цій справі ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_30 в особі їх представника пред’явили вже після пред’явлення позову до ПАТ «Центренерго» у цій цивільній справі, тому, на думку суду, саме цим створені штучні підстави для відводу суддів Обухівського районного суду Київської області від подальшого розгляду цієї справи, оскільки штучно створені умови для виникнення потенційного конфлікту інтересів у діяльності судді по відправленню правосуддя у цьому спорі до завершення розгляду справи по суті.

Після задоволення відводу та самовідводу судді Зінченка О.М. шляхом авторозподілу справу було передано іншому судді – Кравченку М.В., який також є суддею того ж Обухівського районного суду Київської області, який є відповідачем у іншій цивільній справі №368/1248/18.

Крім того, оскільки головуючий суддя Кравченко М.В. обраний на адміністративну посаду голови Обухівського районного суду Київської області, він в силу посадових обов’язків керівника суду як юридичної особи та приписів п.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

За таких обставин, як суддя і голова Обухівського районного суду Київської області головуючий у цій справі суддя Кравченко М.В. має службові стосунки із відповідачем у іншій справі №368/1248/18, де позивачі у цій справі також мають процесуальний статус позивачів, тобто між позивачами та Обухівським районним судом Київської області існує невирішений станом на цей час судовий спір, а вони є сторонами у іншому судовому процесі.

Згідно п.п. г п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суддя є суб’єктом, на якого поширюються дія цього Закону.

Закон України «Про запобігання корупції» дає визначення різних видів інтересу, зокрема, за його нормами потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.п. 1, 2 ч.1ст.3 цього Закону, зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

У рішенні ОСОБА_27 суддів України № 36 від 12.05.2016 року роз’яснено, що в разі виникнення конфлікту інтересів, який може бути врегульований в процесуальний спосіб (відвід, самовідвід), суддя врегульовує його самостійно без повідомлення про таке ОСОБА_27 суддів України.

Розгляд суддею цивільної справи за позовом тих саме осіб, які є також позивачами у іншій цивільній справі, яка хоч і наразі розглядається іншим судом, але відповідачем у якій є Обухівський районний суд Київської області, тобто той же суд, головою якого є суддя Кравченко М.В., може викликати сумніви у повноважності складу суду, може на думку позивачів та іншого стороннього об’єктивного спостерігача вказувати на потенційний конфлікт інтересів, тому з метою вжиття заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, суд вважає можливим вирішити питання про усунення головуючого судді від розгляду цієї справи у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч.9,11 ст.40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Оскільки внаслідок пред’явлення позивачами у цій справі іншого позову, в обґрунтування якого покладені доводи про, начебто, неналежну організацію розгляду саме цієї справи суддею Обухівського районного суду Київської області, де працює і головуючий суддя у цій справі, виникли достатні підстави для самовідводу головуючого судді з огляду на те, що на думку стороннього спостерігача такі створені до завершення судового розгляду самими позивачами обставини можуть викликати сумніви у безсторонньості та неупередженості суду, можуть з достатнім ступенем вірогідності знизити рівень довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Таким чином, з метою уникнення будь-яких сумнівів у сторін щодо зацікавленості та неупередженості судді, дотримання та реалізації учасниками процесу їх процесуальних прав, а дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для сторін, уникнення будь-яких сумнівів учасників процесу у об’єктивності, законності і обґрунтованості вирішення спору, а відтак і правосудності рішення, а також із врахуванням морально-етичних міркувань, заяву про самовідвід головуючого судді слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву головуючого судді Кравченка М.В. про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В.Кравченко