Рішення № 7810499, 03.10.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-429/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Добропілля 03 жовтня 2008 р. Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Садчикова Д.В.

при секретарі Єфименко Т.В. за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника співвідповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Добропільського міськрайсуда цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Донецьке регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Добропільської об'єднаної податкової інспекції, ОСОБА_4 та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа: член Донецької товарної біржі дочірнє підприємство "Броксервіс" - «про визнання угоди купівлі-продажу заставного майна недійсною та стягнення матеріальної шкоди»,

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Донецьке регіональне управління» звернулося до суду з позовом до Добропільської ОДПІ, ОСОБА_4 та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа: член Донецької товарної біржі ДП «Броксервис» - «про визнання біржового договору купівлі-продажу заставного майна недійсним і стягненні матеріального збитку».

21 грудня 2005 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Біржовий договір №386, укладений 23.09.2003 року між членом біржі Дочірнє підприємство "Броксервис" (брокерська контора № 352) директором ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано недійсним. Стягнуто з Єдиного казначейського рахунку державного бюджету Держави Україна, що знаходиться у Державному Казначействі України, на користь філії "Донецьке регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" матеріальну шкоду у сумі 84000, 00 гривень, завданої неправомірними діями Добропільської ОДПІ у зв'язку з незаконним продажем заставного майна - комбайну ДОН-1500, а також стягнуті судові витрати.

04 квітня 2006 року ухвалою апеляційного суду Донецької області рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2005 року на третій сторінці в четвертому абзаці доповнено посиланням на ст..48 ЦК України (в редакції 1963 року) в решті частині рішення залишено без змін.

25 грудня 2007 року ухвалою апеляційного суду м. Києва рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обгрунтування своїх позовних вимог ЗАТ КБ «Приватбанк» указав, що згідно кредитного договору № 24/03-ю від 03.04.2003 року , «КБ «ПриватБанк» надав ТОВ

«Самарські Ставки» кредит у сумі 250000.00 гривень на термін до 1 квітня 2004 року. Одним з видів забезпечення зобов'язання, з'явився договір застави від 03.04.2003 року №522 сільськогосподарської техніки, у тому числі на комбайн «ДОН-1500», що рішенням № 4 від 26.03.2003 року був звільнений Добропільською ОДПІ з податкової застави. Тим часом, працівниками Добропільської ОДПІ, згідно біржового договору № 386 від 23.09.2003 року, згідно протоколу аукціону №153/1-н від 22.09.2003 року, заставне майно КБ «ПриватБанк», без їх відома, було вилучено і реалізоване членом біржі дочірнього підприємства «Броксервис» директором ОСОБА_6, що діяв від імені Добропільської ОДПІ гр-ну ОСОБА_4 за 9361, 00 гривень, тоді як згідно експертного висновку від 28.03.2003 року, складеного ТОВ «ПБ-Консалтінг» заставна вартість комбайна «ДОН-1500» складала 84000, 00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі доручення, юрисконсульт ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд визнати біржовий договір №386 від 23.09.2003 року недійсним і стягнути з Єдиного казначейського рахунка державного бюджету України матеріальний збиток на користь філії «Донецького регіонального управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 84000, 00 гривень, заподіяний діями Добропільської ОДПІ в зв'язку з продажем заставного майна банку - комбайна «ДОН-1500». Заперечувала щодо застосування двосторонньої реституції оскільки на теперішній час пройшло близько п'яти років з моменту реалізації комбайна за біржовим договором. На той час його заставна вартість складала 84000, 00 гривень.

Представник відповідача - Добропільської ОДПІ, що діє на підставі доручення, старший державний податковий інспектор юридичного відділу ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала мотивуючи тим, що ціна майна, що реалізовувалося, встановлювалося експертною оцінкою і складала 8510 грн., а не 84000 грн. Крім того, кошти від реалізації майна спрямовані в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «Самарські Ставки» і Добропільська ОДПІ не дістала грошові кошти від реалізації. Вважає, що позовні вимоги необхідно пред'являти до власника майна, тобто ТОВ «Самарські Ставки», що провина Добропільської ОДПІ не доведена і просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 04 квітня 2008 року був замінений співвідповідач по справі з Державного казначейства у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області на Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, оскільки останнє є юридичною особою.

Представник співвідповідача - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, за дорученням начальник відділу бюджетних надходжень ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечувала мотивуючи тим, що статтею 95 Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України одним з найважливіших принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджеті кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням. Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" передбачено, що відшкодування шкоди з Державного бюджету у 2008 році здійснюється тільки у випадку, якщо шкода завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду. Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди заподіяної Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією з Державного бюджету, є безпідставними. Крім того, розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік не передбачає видатків на відшкодування шкоди заподіяної державними податковими органами (Додаток 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік"). Статтею 13 Закону України "Про Державну податкову службу", на яку посилається позивач встановлено, що

збитки завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету. Однак, на теперішній час Закону України або іншого нормативного акту, який би регулював порядок відшкодування збитків на підставі ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу" не прийнято. Також, ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивачем визначений відповідач - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція, яка є самостійною юридичною особою (ст.7 Закону України "Про Державну податкову службу") та відповідає за своїми зобов'язаннями належним їм на праві власності майном (ст. 96 Цивільного Кодексу України) є належним відповідачем та має відповідати за завдану шкоду згідно ст. 1166 Цивільного Кодексу України. Враховуючи вищевказане, вважає вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету матеріальної шкоди завданої Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією безпідставними.

Опитаний згідно судового доручення від 29 травня 2008 року співвідповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив, що комбайн «ДОН-1500» купив на біржових торгах на законних підставах. Просив оголосити в судовому засіданні пояснення які він давав через свого представника в суді апеляційної інстанції 04 квітня 2006 року. Зустрічний позов подавати не бажає. Клопотав, щоб справа розглядалась у Добропільському міськрайонному суді Донецької області за його відсутності, в судових засіданнях та судових дебатах брати участь не бажає (Т 2 а.с.42-45).

Ухвалою суду від 04 квітня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Самарські Ставки» було виключено з числа третіх осіб, оскільки до матеріалів справи була долучена Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення 14.07.2006 року державної реєстрації даної юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (Т 2 а.с.23-27).

Представник третьої особи - ДП «Броксервис» звернувся в суд з листом, у якому просить розглянути справу без їхньої участі. По суті позовних вимог не заперечують (Т 2 а.с.42).

Вислухавши пояснення сторін, що не заперечують проти розгляду справи під час відсутності відповідача ОСОБА_4С, оскільки останній був опитаний за судовим дорученням і представника третьої особи ДП «Броксервис», вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним. У судовому засіданні встановлено:

Рішенням № 4 від 26 березня 2003 року Олександрівським відділенням Добропільської ОДПІ був виведений з податкової застави приналежний ТОВ «Самарські Ставки» комбайн «ДОН-1500» ( 1991 р.в., двигун № НОМЕР_1, шасі № 052493, д/н НОМЕР_2) - (далі Комбайн), балансовою вартістю 82516, 83 грн.

З квітня 2003 року між Червоноармійською філією «ПриватБанку» і ТОВ «Самарські Ставки» був укладений кредитний договір № 24/03-Ю, відповідно до якого позичальнику, тобто ТОВ «Самарські Ставки» був наданий кредит із загальним лімітом 100000 грн. у термін до 1 квітня 2004 року в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісійної винагороди, в обговорені даним договором терміни.

Між цими ж сторонами в забезпечення кредиту 3 квітня 2003 року був укладений договір застави, відповідно до якого заставник ( ТОВ «Самарські Ставки») надав заставо держателю майно на загальну суму в 204485 грн., у тому числі і Комбайн, що був оцінений, згідно договору на проведення експертної оцінки №1 від 28.03.2003 року між ТОВ «Самарські Ставки» і ТОВ «ПБ-Консалтінг» у 84000, 00 грн.

Згідно протоколу аукціону № 153/1-н від 22 вересня 2003 року і біржового договору №386 від 23 вересня 2003 року, член біржі ДП «Броксервис» ( брокерська контора № 352) в особі директора ОСОБА_5, що діє від імені Добропільської ОДПІ зазначений вище Комбайн був проданий переможцю аукціону гр-ну ОСОБА_4 за 9361 грн. (у т.ч. ПДВ - 1560, 17 грн).

Відповідно до заяви директора ТОВ «Самарські Ставки» ОСОБА_7 1.М. на ім'я прокурора Олександрівського району від 6 жовтня 2003 року, остання просить вжити заходів до повернення незаконно вилученого представниками Добропільської ОДПІ 5 жовтня 2003 року приналежного ТОВ «Самарські Ставки» майна, у тому числі Комбайна, за результатами перевірки якого була порушена кримінальна справа.

Згідно даним позивача, а саме випискою по рахунку, а також колишнього директора ТОВ «Самарські Ставки» ОСОБА_7 і представника третьої особи -арбітражного керуючого ОСОБА_8, борг по кредиту перед позивачем з боку підприємства погашений не був у зв'язку з реалізацією ОДПІ заставного перед банком майна і сумарна заборгованість ТОВ «Самарські Ставки» перед «Приватбанком» з урахуванням заборгованості по відсотках склала 301278, 21 грн.

Приймаючи до уваги, що розглянуті спірні правовідносини виникли до набуття чинності Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 року, суд вважає необхідним керуватися положеннями статті 48 та розділу 40 Цивільного кодексу УРСР 1963 року ( далі ЦК УРСР).

Згідно ч.1 статті 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) «Недійсна угода, яка не відповідає вимогам закону...».

Згідно п.3 Біржового договору №386 від 23.09.2003 року продавець свідчить, що транспортний засіб, що продається, до складання даного договору нікому не продане, не знаходиться в суперечці чи під арештом.

Дане суперечить встановленим у судовому засіданні фактам, а саме договором застави від 03.04.2003 року, а також письмовим відкликанням третьої особи в справі -Директора ДП «Броксервис» про те, що Добропільська ОДПІ при продажі Комбайна, не поставило їх до відома про те, що Комбайн знаходиться в банківській заставі.

Суд касаційної інстанції послався в своєї ухвалі на те, що стаття 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) є загальною та відсилає до іншої норми. Так відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року за №3 (з наступними змінами): «За правилами статті 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК суд повинен у рішенні послатись і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає».

Таким актом у даному випадку є Типові правила біржової торгівлі (зі змінами та доповненнями) затвердженими Біржовим Комітетом 10 квітня 2003 року на Донецькій товарній біржі, які в свою чергу ґрунтуються на статті 20 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, яка передбачає, що «Спори, що виникають по біржових угодах, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами». Згідно реч.2 п.7.4. розділу 7 Типових правил «Відповідальність за виконання заключеної брокером угоди (біржового контракту) від імені Клієнта несе Клієнт»; п.8.2. та 8.3. розділу 8 передбачено «Угода розірвується за взаємною згодою (заяві) сторін або за рішенням суду. Вирішення спірних питань та визнання угод недійсними здійснюється у відповідності з діючим законодавством». Іншими нормативними актами дані питання не ругулюються.

Нормою ч.2 статті 17 Закону України «Про заставу» передбачено: «Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя», що також було втілено в п. 3.1 Договору застави, реалізація предмета застави провадиться при згоді заставодержателя («ПриватБанку»), з боку якого згоди на реалізацію заставного майна дано не було.

За частиною 2 вказаної статті: «За недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом».

В судовому засіданні представник позивача заперечувала щодо застосування двосторонньої реституції оскільки на теперішній час пройшло близько п'яти років з моменту реалізації комбайна за біржовим договором. На той час його заставна вартість складала 84000, 00 гривень. Оголошені в судовому засіданні пояснення відповідача ОСОБА_4 в порядку ст.183 ЦПК України, які він давав через свого представника в суді апеляційної інстанції 04 квітня 2006 року, також підтверджують, що зазначений комбайн він продав невідомим особам на запчастини, місце знаходження цих осіб йому не відоме. Комбайн він продав по тій же ціні, за якою він придбав його на біржі. Суд погоджується з позицією позивача оскільки в даному випадку це відповідає принципу розумності та справедливості.

Ст. 440 ЦК УРСР визначає загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, у відповідності зі ст. 441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати збиток, заподіяний з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності зі ст.453 ЦК УРСР суд ставить за обов'язок особі, відповідальне за шкоду, відшкодувати його в натурі чи цілком відшкодувати заподіяний збиток.

Суд не може взяти до уваги висновок про вартість майна від 17 липня 2003 року, представлений Добропільською ОДПІ і складене Краматорською філією ТОВ «Донецький брокерський торговий дім ЛТД», відповідно до якого за замовленням Донецької філії ТОВ «Броксервис» була визначена початкова ціна майна ТОВ «Самарські Ставки», що нібито знаходиться в податковій заставі, тому що дане суперечить встановленим у судовому засіданні фактам.

Крім того, суд не може взяти до уваги доводи представників Добропільської ОДПІ і представника Державного казначейства, зв'язані з невизнанням ними участі в справі на стороні відповідачів, а також те, що законодавством не встановлений порядок відшкодування збитку, заподіяного посадовими особами державної податкової служби, тому що вони не засновані на вимогах діючого законодавства.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу», збиток , заподіяний неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює обслуговування державного бюджету.

Таким чином, проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факт неправомірних дій з боку Добропільської ОДПІ, яка протиправно, всупереч вимогам діючого законодавства (Закону України «Про заставу») скоїла дії з продажу заставного майна, тому що вони зроблені з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про державну податкову службу (ст.11)», Законом України « Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетними і державними цільовими фондами (ст.ст.3, 8, 10)», заподіявши цим шкоду ЗAT КБ «Приватбанк», тому що позбавило позивача погасити кредит за рахунок заставного майна ТОВ «Самарські Ставки». Працівники ОДПІ Не мали права і правових підстав реалізовувати майно, виведене з податкової застави.

У зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, також підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір на користь позивача в сумі 840 грн (Т 1 а.с.13, 16).

На підставі ст.ст. 48, 440, 441, 453 ЦК УРСР (у ред. 1963 р.), ч.2 статті 17 Закону України «Про заставу», реч.2 п.7.4. розділу 7, п.8.2. та 8.3. розділу 8 Типових правил біржової торгівлі від 10 квітня 2003 року, статті 20 Закону України «Про товарну біржу» від 10

грудня 1991 року, ст. 11, 12, 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Донецьке регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Добропільської об'єднаної податкової інспекції, ОСОБА_4 та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа: член Донецької товарної біржі дочірнє підприємство "Броксервіс" - «про визнання угоди купівлі-продажу заставного майна недійсною та стягнення матеріальної шкоди» - задовольнити.

Біржовий договір № 386, укладений 23.09.2003 року між членом біржі Дочірнє підприємство "Броксервис" (брокерська контора № 352) директором ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнати недійсним.

Стягнути з Єдиного казначейського рахунку державного бюджету Держави Україна, що знаходиться у Державному Казначействі України, МФО 820172, ОКПО 20055032, на користь філії "Донецьке регіональне управління" Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" ( 83000, м. Донецьк ул. Октябрьска 82а, к/р 32006176101 у Обласному управлінні НБУ м. Донецька, МФО 335496, код ЕДРПОУ 21955660) матеріальну шкоду у сумі 84000, 00 гривень, завданої діями Добропільської ОДПІ у зв'язку з незаконним продажем заставного майна - комбайну ДОН-1500, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 840 гривень, а всього стягнути 84840 (Вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок) гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.