Рішення № 78098278, 20.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2084/18

Провадження №2/0203/947/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивача ОСОБА_1;

-представниці відповідача ОСОБА_2;

-представниці відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України, Дніпровського відділу поліції Головного управління національно поліції у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

15 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України, ГУ Державного казначейства України, ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач працює на посаді керівника автостоянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, 140А. 03.11.2017 року автостоянка була захоплена невідомими особами, які винесли зі стоянки все майно. Позивач викликав поліцію, яка відреагувала на виклик із запізненням. У результаті захоплення було привласнено майно ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА» (власник автостоянки) вартістю 180 000,00 грн. По приїзді співробітники поліції відмовились оглядати приміщення та знімати сліди пальців рук злочинців. Позивач неодноразово звертався до органів досудового розслідування та органів прокуратури і лише за 54 після повідомлення доби було відкрите кримінальне провадження. Відповіді, які надсилались на адресу позивача були формальними. Будь-які дії органу досудового розслідування вчинялися лише після неодноразових скарг позивача. Усі отримані відповіді за своїм змістом є відписками. Така бездіяльність органів досудового розслідування вплинула на фізичний стан позивача, який погіршився через постійні моральні переживання. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про відшкодування йому за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди в сумі 280 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 – 8, 32, 35).

26 вересня 2018 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання, призначення справи до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пояснивши, що від 2012 року працює на посаді керівника автостоянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, 140А. Крім того, він є засновником ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА», якому належить вказана автостоянка. 03.11.2017 року автостоянка була захоплена невідомими особами-рейдерами, які винесли зі стоянки все майно. Позивач викликав поліцію, яка ухилилася від належного виконання своїх обов’язків. У результаті захоплення було привласнено майно ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА» (власник автостоянки) вартістю 180 000,00 грн. Позивач неодноразово звертався до органів досудового розслідування та органів прокуратури із запитами та скаргами, але отримував лише відписки. Така бездіяльність органів досудового розслідування заподіяла позивачеві моральні страждання. Відповідь на відзив подано 07.08.2018 року (а.с.а.с. 68 – 71).

Представниця ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області подала до суду відзив на позов, заперечувала проти позову, пояснивши, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди (а.с.а.с. 51 – 55).

Представниця прокуратури Дніпропетровської області у судовому засіданні також заперечувала проти позову, зазначивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, позов по суті зведено до заподіяння шкоди не позивачеві, а ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА», отже є безпідставним.

Представники Державного казначейства України, ГУ Державного казначейства України до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представниць відповідачів, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом було встановлено, що позивач є керівником автостоянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, 140А. Автостоянка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА» (а.с.а.с. 36, 37).

10 листопада 2017 року позивач звернувся до ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області з листом по факту рейдерського захоплення автостоянки ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА» (а.с.а.с. 12, 28).

Згодом позивач неодноразово звертався до ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області та органів прокуратури з різноманітними зверненнями з приводу вказаної події, на які отримував відповіді (а.с.а.с. 9 – 11, 13 – 15, 21 – 23, 75, 83 – 132).

22 лютого 2018 року позивач звернувся до ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області із заявою про відкриття за викладеними вище фактами кримінального провадження (а.с. 20).

27 грудня 2017 року заяву позивача було задоволено, відкрито кримінальне провадження №12017040030004195 (а.с.а.с. 22, 24-звор.).

Усі звернення позивача були подані з приводу незаконного захоплення майна ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА», позивачем як керівником автостоянки.

Вирішуючи спір по суті, суд насамперед виходить з такого.

Заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтована позивачем положеннями статей 1173, 1174 Цивільного кодексу (далі – ЦК), статей 127, 130 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), а також статтею 2 Закону України від 01.12.1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон №266/94-ВР).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Частинами 2, 3 статті 13 Закону №266/94-ВР передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відтак, аналіз приведених норм (зокрема, статті 1176 ЦК) свідчить про те, що вони регулюють правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Між тим, зі змісту позовної заяви та пояснень позивача у судових засіданнях вбачається, що шкода, яка, на його думку, була йому заподіяна, по суті настала внаслідок вимушених звернень до органів досудового розслідування з листами, запитами тощо, що були пов’язані з фактом незаконного заволодіння майном ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА», що призвело до його моральних переживань та страждань.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності зі статтею 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому обов’язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв’язку.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 2, 3 статті 12 ЦПК визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності з частиною 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Між тим, аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Так, ані з позовної заяви, ані з пояснень позивача, ані з доказів, наданих ним у підготовчому судовому засіданні не вбачається, що будь-якими діями або бездіяльністю службових осіб ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області позивачеві було заподіяно моральну шкоду.

При цьому усі звернення позивача, з якими він і пов’язує позов, були подані з приводу незаконного захоплення майна іншої особи – ТОВ «Підприємство громадської організації інвалідів «Об’єднання інвалідів України «МІАНА», і такі звернення він складав як керівник автостоянки, а не як фізична особа, що потерпіла від незаконних дій.

З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

Ураховуючи те, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, у порядку статті 141 ЦПК судові витрати у справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49054, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 62/30) у позові до Державного казначейства України (01601, Україна, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6), Головного управління Державного казначейства України (49000, Україна, місто Дніпро, вулиця Челюскіна, 1), Дніпровського відділу поліції Головного управління національно поліції у Дніпропетровській області (49100, Україна, місто Дніпро, площа Троїцька, 2А), прокуратури Дніпропетровської області (49044, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38) про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без пов ідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя М.О. Католікян