Ухвала суду № 7808878, 26.01.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року № 22-а-9666/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Богаченка С.І.

при секретарі судового засідання Куземському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Волинської області від 27 травня 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «ВіР», м.Луцьк до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 09.01.2008 року № 0008112303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року ПП «ВіР» звернулось в суд з позовом до Луцької ОДПІ про скасування рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008112303 від 09.01.2008р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що по договору на субкористування електроенергією від 03.01.2006р., укладеного з громадянином ОСОБА_1, розрахунки з ним проводились згідно прибуткових касових ордерів і така операція не являється розрахунковою, яку слід проводити із застосуванням РРО. Оскільки такі дії не підпадають під сферу застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому немає підстав для застосування фінансової санкції, передбаченої п.1 ст.17 зазначеного Закону, а оспорюване рішення ОДПІ винесене з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Постановою господарського суду Волинської області від 27.05.2008р. адміністративний позов задоволено, скасовано рішення Луцької ОДПІ від 09.01.2008р. №0008112303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15158,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно з преамбулою визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому дані норми не поширюються на позивача. При прийманні готівки від суборендаря для відшкодування витрат по оплаті за використану електричну енергію позивач повинен керуватись Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме з оформленням суми фактичних надходжень прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що ПП «ВіР» не являється виробником електроенергії, яку придбаває у ВАТ «Волиньобленерго» та продає за готівкові кошти кінцевому споживачеві ОСОБА_1 без застосування РРО. Тому за таких обставин норма п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» про незастосування РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва на позивача не поширюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що Луцька ОДПІ провела виїзну планову перевірку ПП «ВіР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., про що складено акт перевірки від 20.12.2007р.

Як вбачається з акту перевірки від 20.12.2007р., при здійсненні розрахунків із громадянином ОСОБА_1 за використану електроенергію згідно договору на субкористування електроенергією від 03.01.2006р. підприємство отримувало готівкові кошти без застосування РРО, чим порушило ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту перевірки 09.01.2008р. відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15158,40 грн., яке оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» наявним є обов»язок суб»єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій або безготівковій формі, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, застосовувати РРО. Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, ст.9 цього Закону передбачено випадки, коли застосування РРО не вимагається і зокрема при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано вимог цієї норми Закону, так як при розрахунках за електроенергію з ОСОБА_1 ПП «ВіР» оформлялись та видавались належним чином завірені прибуткові касові ордери.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, яка затверджена наказом Держспоживстандарту №375 від 26.12.2005р., передача, розподілення та постачання електроенергії відносяться до послуг, а не до торгівлі, як помилково зазначає апелянт. До такого висновку колегія суддів приходить з покликанням на п.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. про те, що до комунальних послуг належить електропостачання і оплата за нього є комунальним платежем, на який не поширюється дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Аналогічне визначення, а саме як надання послуг з електропостачання міститься в Договорі на субкористування електроенергією від 03.01.2006р., який укладено між ПП «ВіР» та ОСОБА_1

Крім того, згідно п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місцях отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються. З цього приводу слід зазначити, що оскільки в місці отримання електроенергії ОСОБА_1 не встановлено обладнання, яке б забезпечувало проведення операції з розрахунків у готівковій формі, тому вимога про застосування РРО в цьому випадку є безпідставною.

Що стосується покликання апелянта на те, що Постанова КМ України від 23.08.2000р. №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначає в своєму переліку спірні правовідносини, як такі, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО, то слід зазначити, що ст.10 Закону і Постанова КМ України №1336 визначають лише один з двох можливих варіантів регулювання спірних правовідносин, а саме перелік форм діяльності, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Та ж стаття вказує, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, ст.10 Закону передбачено два варіанти умов проведення діяльності: без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, на підставі якої прийнято Постанову КМ України від 23.08.2000р. №1336 та без застосування РРО і розрахункових книжок, що містить посилання на ст.9 Закону, якою підставно керується в даному випадку ПП «ВіР».

Оскільки спірні правовідносини регулюються не Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, тобто з оформленням суми фактичних надходжень прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів, тому судом першої інстанції правомірно скасовано рішення відповідача про застосування штрафних санкцій.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.,ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишити без задоволення, постанову господарського суду Волинської області від 27 травня 2008 року у справі №02/102-2А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.П. Любашевський

С.І. Богаченко

Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2010р.

У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, що виник внаслідок несплати суми фінансових санкцій, застосованої до нього за порушення порядку здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідач не є субєктом підприємницької діяльності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обгрунтовані неправильним застосуванням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95 (далі Закон № 481/95).

У письмовому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду з наступних підстав.

За наслідками проведеної Контрольно-ревізійним відділом в Долинському районі Івано-Франківської області ревізії складено акт ревізії від 03.07.2007 року № 35-18/17, у якому встановлено, що відповідачем в порушення п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проводилися придбання та реалізація тютюнових виробів через магазин без наявності ліцензії: за 2006 рік придбано та реалізовано тютюнових виробів на суму 12198,31 грн., а за січень-травень 2007 року на 2761,6 грн. Всього на суму 14959,91 грн.

На підставі цього акта ревізії згідно із абзацом пятим частини 2 статті 17 Закону № 481/95 позивачем прийнято рішення від 22.08.2007 року № 090081, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 29919,82 грн.

З таким висновком податкового органу безпідставно не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95 роздрібна торгівля діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку ( стаття 1 Закону № 481/95) . Відповідно до цього Закону до таких видів діяльності належить, зокрема, роздрібна торгівля тютюновими виробами.

Згідно із частиною 4 статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 3 статті 8 ГК України).

Аналіз пункту 26 Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого Указом Президента України від 31.07.1998 року № 827/98, чинного на час виникнення та існування спірних відносин, свідчить про право органів і установ виконання покарань на здійснення виробничо-господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідач орган виконавчої влади був наділеним господарською компетенцією, а отже, виступав як субєкт господарювання, у звязку з чим мав право на здійснення зазначеного виду діяльності лише за наявності ліцензії.

У звязку з наведеним є правомірним застосування фінансових санкцій згідно з рішенням від 22.08.2007 року № 090081 у розмірі 29919,82 грн.

Відмовляючи у позові, судом першої інстанції не враховано, що дія Закону № 481/95 поширюється не лише на субєктів підприємницької діяльності, а й на інших субєктів господарювання, до яких у спірному правовідношенні належить відповідач.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері здійснення позивачем контрольних функцій за наявністю у відповідача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на підставі чого контролюючим органом згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 481/95 прийнято рішення про стягнення штрафу, передбаченого частиною 2 цієї статті, за невиконання якого відповідно до частини 5 зазначеної статті сума штрафу стягується за рішенням суду.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції не звернуто уваги на помилковість визначення позивачем предмета позову податковим боргом, погашення якого здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, який не поширюється на спірні відносини, замість визначення спірної грошової суми як суми штрафу, що стягується на підставі рішення суду згідно із Законом № 481/95.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Доводи скарги спростовують висновки суду, у звязку з чим скарга підлягає задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Івано-Франківській області задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року у справі № 2-а-1265/08 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Долинського виправного центру (№ 118) управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 14316927) 29919 (двадцять девять тисяч девятсот девятнадцять гривень) 82 (вісімдесят дві копійки) фінансових санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: С.І. Богаченко

В.П. Любашевський

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2010 року.