Рішення № 78074347, 22.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1950/18

22 листопада 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні питання про судові витрати в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року у справі №819/1950/18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тербудкомплект» до Головного управління ДФС в Тернопільській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, а саме:

скасовано та визнано протиправними рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.03.2018 №620555/39722925 та від 06.08.2018 №871241/39722925;

зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18.10.2017 №15 та від 25.09.2017 №22 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект";

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" судовий збір в сумі 3524,00 грн;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" судовий збір в сумі 3524,00 грн.

При цьому, позивачем в позовній заяві заявлено вимогу стягнути з Головного управління ДФС у Тернопільській області та Державної фіскальної служби України витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги та зазначено, що докази щодо понесення витрат в повному обсязі будуть надані у п'ятиденний строк після ухвалення рішення у справі.

На адресу суду 12.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують факт понесення витрат на професійну правову допомогу та розмір таких витрат в сумі 4000,00 грн.

Ухвалою від 15.11.2018 зазначене питання про судові витрати призначене до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2018.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" на адресу суду надійшла заява, в якій він просить проводити судове засідання без його участі, та зазначає, що підтримує вимоги щодо стягнення із відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Головного управління ДФС в Тернопільській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини 3 статті 252 КАС України у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не прибули. Неприбуття учасників не перешкоджає розгляду питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та клопотання позивача про долучення доказів, що підтверджують факт понесення витрат на професійну правову допомогу та розмір таких витрат, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідачів витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як випливає із матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи по суті подано копії: договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, рахунку на оплату №1/09 від 25.09.2018, платіжного доручення №3539 від 26.09.2018 на суму 4000,00 грн (аркуші справи 66-71).

Разом із тим, представник позивача повідомив, що докази, які підтверджують понесення витрат в повному обсязі будуть надані у п'ятиденний строк після ухвалення судового рішення.

12 листопада 2018 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів, що підтверджують факт понесення витрат на професійну правничу допомогу та розмір таких витрат. До клопотання додано копії: акта прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, рахунку на оплату №1/11 від 05.11.2018, платіжного доручення №3729 від 06.11.2018 на суму 4000,00 грн, заключної виписки за 06.11.2018 (аркуші справи 158-161).

Зі змісту договору від 24.09.2018, додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, акта прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги випливає, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є достатньо обґрунтованими, а саме, не містять детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як цього вимагає частина 4 статті 134 КАС України.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон України №5076-VI).

Відповідно до ст.30 Закону України №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України №5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували понесені витрати, а саме, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним.

Зокрема, ні договором про надання правової допомоги, ні додатковою угодою, ні актом прийому-передачі не визначено чіткого детального переліку послуг адвоката із зазначенням часу, затраченого ним на здійснення цих робіт (послуг) та вартості конкретної роботи (послуги).

Суд зазначає, що перелік послуг, який передбачений в акті прийому-передачі наданих послуг є загальним та не визначає вартості послуг, а відповідно, не може вважатись детальним описом робіт (послуг) та їх вартості, у зв'язку з чим, не є достатнім підтвердженням витрат саме у сумі 8000,00 грн.

Тому, оцінюючи аргумент позивача щодо наявності права на відшкодування витрат понесених з підготовкою та участі на засіданнях суду, суд виходить з наведених приписів частини 4 статті 134 КАС України та вважає, що надання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом в розрізі їх вартості, необхідних для надання правничої допомоги, має суттєве значення для оцінки справедливого визначення розміру судових витрат на правову допомогу та їх реальності.

Судові витрати мають бути фактичними та неминучими, що узгоджено з правовим висновком Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа «Наталія Михайленко проти України», заява № 490669/11, рішення від 30.05.2013 року, остаточне рішення від 30.08.2013 року, п. 49).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за рахунок суб'єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі.

Оскільки вимога про стягнення витрат на правничу допомогу з об'єктивних причин не вирішена судом при прийнятті рішення у справі, то є підстави для прийняття додаткового судового рішення з цього питання.

Однак, враховуючи наведене вище, у задоволенні вказаної вимоги позивача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 134, 139, 143, 252, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Винести додаткове судове рішення у справі яким в задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербудкомплект" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. у справі №1940/1950/18 відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.