Рішення № 78074256, 20.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 р. Справа № 1840/3305/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Чемолосова О.В.,

представника відповідача - Войтенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Електрифікатор" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (далі - позивач, ТОВ «ВКК «Електрифікатор») звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2018 №Ю-21953-17 зі сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 192850,17грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 18.05.2016 здійснив перерахування коштів на сплату єдиного внеску за травень 2016 року в сумі 225136,35грн. шляхом направлення до банківської установи ПУАТ «Фідобанк» платіжного доручення. Однак, кошти не були перераховані установою банку до відповідного бюджету. Постановою Правління Національного банку України від 20.05.2016 ПУАТ «Фідобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідачем, у зв'язку з неврахуванням проведеної підприємством сплати внеску було винесено вимогу №Ю-21953-17 від 16.08.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 55277,97 грн., яка постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №818/1096/16 визнана протиправною та скасована. Судом встановлено, що підприємство, подавши платіжну вимогу № 247 на суму 225136,35 грн. до установи банку виконало свій обов'язок зі сплати внеску. Та, незважаючи на судове рішення у справі №818/1096/16, яке набрало законної сили та обставини встановлені ним, відповідач, в порушення п.п.19-1.1.2. ст.19-1 Податкового кодексу України, не вніс змін до інтегрованої картки платника податків та продовжує протиправно вважати несплаченими зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 225136,35 грн., при фактичній його сплаті, та протиправно виніс оскаржувану вимогу №Ю-21953-17 від 13.08.2018 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 192850,17 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 11.10.2018.

В судовому засіданні 11.10.2018 представником відповідача було надано відзив на позов (а.с.35-36), відповідно до якого просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначив, що звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 17.06.2016 позивачем самостійно узгоджено єдиний внесок за травень 2016 року в сумі 35779,73грн., який був сплачений платіжними дорученнями від 06.05.2016 №228 в сумі 8981,67грн. та від 13.05.2016 №234 в сумі 547,80грн. Іншої інформації щодо фактичної сплати єдиного внеску згідно платіжних доручень у відповідача немає. Стосовно зарахування єдиного внеску згідно платіжного доручення від 18.05.2016 №247 зазначив, що дана сума по особовому рахунку платника не обліковується, повноважень та підстав звертатися до банківських установ з вимогою здійснити перерахування коштів, у податкового органу немає. Виходячи з того, що кошти в розмірі 225136,35 грн. за платіжним дорученням №247 від 18.05.2016 були повернуті без виконання ПУАТ «Фідобанк» і не враховані в доходну частину державного або місцевого бюджету, податкові зобов'язання або податковий борг у такому разі не може вважатись погашеним.

Доповнив, що законодавець за наявності вини банку звільняє платника від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів, а не від сплати такого платежу.

У зв'язку з цим вважає, що оскаржувана вимога прийнята відповідно до законодавства та не підлягає скасуванню, оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Судове засідання 11.10.2018 було відкладено на 19.11.2018 з метою витребування доказів у ПУАТ «Фідобанк» (а.с.38).

22.10.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.42-44), відповідно до якої його представник зазначив, що всі обставини, на яких ґрунтується відзив, вже досліджувалися судом під час розгляду справи №818/1096/16, постановою в якій було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ю-21953-17 від 16.08.2016. В силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду повторному доказуванню не підлягають. Про будь-які інші підстави для винесення оскаржуваної вимоги відповідачем у відзиві не повідомлено. Тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 19.11.2018 було оголошено перерву до 20.11.2018, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів у справі від учасників процесу (а.с.55).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених в позові підстав. Пояснив, що у період лютий-червень 2018р. підприємством позивача задекларовано суми внеску, які були сплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. В зв'язку з безпідставним неврахуванням сум, сплачених платіжним дорученням №247 від 18.05.2016, сплачені за вказані періоди (лютий-червень 2018р.) суми безпідставно зараховано відповідачем на погашення неіснуючої заборгованості. Протиправність таких дій вже була встановлена судовим рішенням, але відповідач продовжує порушувати права підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що кошти за платіжним дорученням №247 від 18.05.2016, на які вказує позивач, не можуть бути враховані як сплачені, оскільки до бюджету не надійшли. В зв'язку з цим обліковується заборгованість, яка погашалась в порядку календарної черговості виникнення. Так, на момент винесення оскаржуваної вимоги, за підприємством позивача обліковувалась заборгованість - частково за лютий 2018р. в розмірі 31998,77грн., за березень 2018р. - 33560,12грн., квітень 2018р. - 36449,08грн., травень 2018р. - 46520,95грн., червень 2018р. - 44321,25грн. Зазначені суми самостійно задекларовані та не сплачені позивачем, а тому вимога є правомірною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ВКК «Електрифікатор» є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку у відповідача.

18.05.2016 ТОВ «ВКК «Електрифікатор» подано до ПУАТ «Фідобанк» платіжне доручення № 247 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2016 року в сумі 225 136,35 грн. (а.с.19).

Однак, вказане платіжне доручення не було виконано банком, оскільки на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.05.2016 №783 стосовно ПУАТ «Фідобанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим переказ коштів на виконання платіжного доручення №247 від 18.05.2016 на суму 225136,35грн. не було завершено і платіжне доручення повернуто без виконання. Вказане підтверджується листом ПУАТ «Фідобанк» від 07.11.2018, надісланого на запит суду у даній справі (а.с.51-52).

13.08.2018 ГУ ДФС у Сумській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити 192850,17грн. (а.с.7).

Підставою для винесення оскарженої вимоги стала недоїмка в сумі 192850,17грн. за даними інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску (а.с.87-91), згідно поданої платником звітності, у т.ч.:

- за лютий 2018 року по терміну сплати 20.03.2018 року - 31998,77грн. (залишок боргу по поданому платником Звіту по єдиному внеску за найманих працівників №9036115769 від 05.03.2018);

- за березень 2018 року по терміну сплати 20.04.2018 року - 33560,12грн. (Звіт по єдиному внеску за найманих працівників № 9061712025 від 10.04.2018);

- за квітень 2018 року по терміну сплати 21.05.2018 року - 36 449,08 грн. (Звіт № 9091409789 від 14.05.2018);

- за травень 2018 року по терміну сплати 20.06.2018 року - 46 520,95 грн. (Звіт № 9113853848 від 11.06.2018);

- за червень 2018 року по терміну сплати 20.07.2018 року - 44 321.25 грн. (Звіт № 9144554986 від 13.07.2018) (а.с.87-91,59,61-65).

В той же час, самостійно задеклароване зобов'язання за вказані періоди позивачем самостійно було сплачено, що підтверджується копіями платіжних доручень, та даними інтегрованої картки (а.с.60,66-86,87-91).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами ч. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В обґрунтування правомірності винесення вимоги представник відповідача вказує, що недоїмка складається з самостійно задекларованих позивачем сум внеску за лютий-червень 2018 року включно. Таке твердження спростовується наданими представником позивача копіями платіжних доручень (а.с.60,66-86), та даними інтегрованої картки (а.с.87-91), з яких вбачається, що сплата єдиного внеску за лютий-червень 2018 року включно у сумах, відповідають самостійно визначеним позивачем у звітах за відповідні періоди (а.с.59,61-65).

Щодо твердження представника відповідача стосовно повернення банком без виконання платіжного дорученням № 247 від 18.05.2016 р., у зв'язку з чим позивач не звільнений від сплати самого платежу, та за ним рахується заборгованість, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що недоїмка у позивача у розмірі 192850,17грн. виникла, зокрема, у зв'язку з не проведенням ПУАТ «Фідобанк» переказу коштів на виконання платіжного доручення №247 від 18.05.2016 на суму 225136,35 грн., оскільки 20.05.2016 стосовно ПУАТ «Фідобанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію, усі рахунки цієї банківської установи було заблоковано, у зв'язку з чим вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету, а платіжне доручення 30.05.2016 в системі "Клієнт-Банк" було повернуто.

В той же час, пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (далі - Інструкція №22 від 21.01.2004) встановлено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

З копії платіжного доручення від 18 травня 2016 року № 247 на суму платежу 225136,35 грн. з призначенням «Єдиний внесок за травень 2016» вбачається, що в ньому наявна відмітка банку про одержання платіжного доручення 18.05.2016 (а.с.19).

При цьому, за приписами п.1.24, п. 1.29 ст. 1, п. 8.1 ст. 8, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 5 квітня 2001 року переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (п.1.24). Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система (п.1.29). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п.8.1). Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п.22.4).

Отже, виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум зобов'язання відповідальність несе банк.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 30.10.2018 року по справі № 824/997/16-а.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 в справі №818/1096/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ю-21953-17 від 16.08.2016 (а.с.8-13). При цьому, судом встановлено, що ТОВ «ВКК «Електрифікатор» подано до ПУАТ «Фідобанк» платіжне доручення №247 від 18.05.2016 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 225136,35грн. На рахунку позивача мались кошти в сумі, достатній для проведення платежу, але установою банку кошти до бюджету перераховані не були через введення 20.05.2016 в банку тимчасової адміністрації. Судом зроблено висновок, що подавши до установи банку платіжне доручення № 247 від 18.05.2016 ТОВ «ВКК «Електрифікатор» виконало свій обов'язок по сплаті єдиного внеску.

В силу ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини повторному доказуванню не підлягають.

Відповідачем не повідомлено про будь-які інші підстави для винесення вимоги про сплати боргу (недоїмки) №Ю-21953-17. За таких обставин, суд вважає, що ГУ ДФС у Сумській області не доведено правомірності її винесення, а тому оскаржувана вимога не може відповідати ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ «ВКК «Електрифікатор» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 2892,76грн., сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 29.08.2018 №700 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Електрифікатор" (40030, Сумська область, м.Суми, вул.Гагаріна, буд.20, оф.2, код ЄДРПОУ 36550495) до Головного управління ДФС у Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2018 №Ю-21953-17 зі сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 192850,17грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) за рахунок бюджетний асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Електрифікатор" (40030, Сумська область, м.Суми, вул.Гагаріна, буд.20, оф.2, код ЄДРПОУ 36550495) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 2892грн. 76коп. (дві тисячі вісімсот дев'яносто дві грн. 76коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.11.2018.

Суддя І.Г. Шевченко