Рішення № 78074115, 22.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/14909/15-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дяговець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій та бездіяльності Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування та неправомірної заміни статусу інвалідності ОСОБА_3 зі статусу інваліда з дитинства 2 групи - на статус інваліда загального захворювання 2 групи протиправними, зобов'язання Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" виконати належним чином виправлення в документах суворої звітності МОЗ України в інвалідній справі ОСОБА_3 з неправомірного запису інваліда загального захворювання 2 групи на законний запис - інваліда з дитинства 2 групи, та прийняти окрему ухвалу про зобов'язання Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" провести службове розслідування щодо виявлення держслужбовців, винних в підробці статусу інвалідності ОСОБА_3, втраті чи знищенні документів суворої звітності МОЗ України та притягнення їх до відповідальності згідно законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено запис у документах суворої звітності "інвалід загального захворювання 2 групи" замість законного запису - "інвалід з дитинства 2 групи" та 25.02.2015 року на підставі вказаних документів рішенням №107 УПФУ в Суворовському районі м. Одеси зупинено позивачу виплату пенсії по інвалідності з дитинства, також, за заявою вказаного органу порушено кримінальне провадження проти інваліда ОСОБА_3 у зв'язку з наданням нібито підроблених документів, хоча згідно висновку судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №523/6003/15-а встановлено відповідність наданих до дослідження бланкам та печатці, якою зроблено відтиск на бланку, наданим для порівняльного дослідження зразків. На неодноразову вимогу позивача, відповідачем так і не було проведено службового розслідування та не визнано винними осіб, які протиправно змінили статус інваліда та внаслідок таких протиправних дій відповідача, позивач не скористався впродовж вказаного періоду правами людини з інвалідністю та недоотримав пенсійних виплат, у зв'язку чим позивач просив суд задовольнити позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року, позов ОСОБА_3 було задоволено частково, визнано протиправними дії Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання"; визнано протиправною бездіяльність Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року та зобов'язано Комунальну установу "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в актах огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року, які містяться в медичній справі інваліда ОСОБА_3 та у медичних документах, виданих на підставі актів огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи касаційну скаргу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що посилаючись на відсутність в медичній справі ОСОБА_3, наданої відповідачем, акта огляду МСЕК від 18.02.2004 року як на підставу неможливості внесення виправлень в даний акт та відсутність позовних вимог щодо доповнення медичної справи ОСОБА_3, суди не взяли до уваги висновок судово-технічної експертизи документів №279/03 від 04.08.2016 року, проведеної щодо витягу із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року, як і не перевірили доводів позивача про наявність в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3 та безпосередньо у позивача витягів із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року та документів, виданих на його підставі, а відтак належним чином не захистили прав, свобод та інтересів позивача.

03.08.2018 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

29.08.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ні Витяг, ні спірна довідка ОСОБА_3 у 2004 році не видавались.

Актом звірки довідок суворої звітності МСЕК від 29.03.2004 р. було виявлена відсутність довідок в Обл. МСЕК № 2 за номерами, серед яких була довідка № 092700, тобто та, яка була видана позивачці. Витяг та спірна довідка, які визначенні в цьому Акті, були пред'явленні ОСОБА_3 до відповідного управління ПФУ для продовження виплати пенсії.

З наведених підстав Відповідач вважає, що 18.02.2004 р. ОСОБА_3 медико-соціальну експертизу не проходила, що в свою чергу підтверджується доказами, які були надані суду раніше і містяться в матеріалах справи, а саме: Книга № 2 обліку довідок, виданих інвалідам за 2004 рік, в якому ОСОБА_3 відсутня; Журнал обліку медико-соціальних експертних справ, що находять в обласному МСЕК, згідно яких справа ОСОБА_3 до МСЕК № 2 не надходила на початку 2004 року, у зв'язку з чим вона не проходила огляд, наслідком якого міг би стати акт № 35 від 18.02.2004 р. з витягом та спірною довідкою.

В КУ «ООЦ МСЕ», окрім документів, які містить медико-експертна справа ОСОБА_3, копія якої міститься в матеріалах справи, більш ніяких документів не має, і тем більш актів №№ 35 або 36 від 18.02.2004. Останнім є Акт 2002 року. Що в свою чергу також підтверджується відповіддю, яку надала Обл. МСЕК № 2 на Вимогу Прокуратури Суворовського району м. Одеси ще у 2014 році.

Крім того, КУ «ООЦ МСЕ» була виявлена велика кількість виданих подібних Витягів та спірних довідок протягом 2003-2004 року відносно інших осіб, без відома керівництва. В процесі перевірок, відповідна МСЕК надавала відомості про «видачу» або «не видачу» тої чи іншої довідки, витягу.

Висновок судово-технічної експертизи від 04.06.2016 р., згідно якого бланк Витягу відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам, відтиск печатки, який розміщено на Витягу, нанесений печаткою «Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи», не підтверджує факт проходження позивачкою огляду в МСЕК у 2004 році. Цей висновок лише підтверджує, що саме і тільки Витяг відповідає аналогічним бланкам і печатка. Даний витяг зберігається в пенсійній справі ОСОБА_3 Питання щодо достовірності змісту Витягу та підпису особи, яка його підписала не перевірялось.

Спірна довідка, судами на предмет її відповідності аналогічним бланкам довідок, дійсності та достовірності печатки та її змісту та підпису, особи, яка її підписала, не досліджувалось, експертиза не здійснювалась.

В процесі розгляду цієї справи та в рамках інших розглядалось декілька кримінальних проваджень, пов'язаних зі спірною довідкою, щодо неправомірних дій правоохоронних органів, управління ПФУ, підробці документів, тощо (№№ 12015160490003078, 12015160490002707, 12017160490002277, №№ 523/15291/15-к, 523/17770/15-к). Провадження по справам закрито у зв'язку із відсутністю складів злочину, але невідомо чи проводились в рамках цих кримінальних проваджень експертні дослідження стосовно спірної довідки та витягу.

З наведених підстав КУ «ООЦ МСЕ» вважає що не може внести зміни до документів, які останнім не видавались і не приймались, навіть якщо уявити, що на руках у позивача є спірна довідка, а в пенсійній справі - витяг.

Крім того Відповідач зазначив, що Одеським окружним адміністративним судом розглядалась справа № 815/6693/17. Рішенням суду від 10.05.2018 р. визнані неправомірними дії ООЦ МСЕ щодо неналежного виконання постанови суду від 17.10.2016 р. Рішення не набрало законної сили.

При розгляді зазначеної справи КУ «ООЦ МСЕ» внесла зміни в медико-експертну справу позивачки (в Акти огляду 1998, 2000, 2002 років, до довідок, які були в ній), а саме: виправила запис «загальне захворювання» на «інвалід з дитинства», як було визначено в резолютивній частині скасованої постанові суду від 17.10.2016 р., що випливає з мотивувальної частини рішення від 10.05.2018 р.

25.09.2018 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення на відзив, які доцільно вважати відповіддю на відзив. Так представник позивача зазначила, що акт огляду МСЕК від 2004 року та інші документи, видані на його підставі, видавались МСЕК, записи у них робились працівниками МСЕК, і саме МСЕК несе відповідальність за правильність заповнення документів. Численні кримінальні провадження, на які посилається представник Відповідача у своєму відзиві, не стосуються предмету спору.

05.11.2018 року представником Відповідача було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи текстів та підписів витягу з акта огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004року та Довідки серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004року, а саме чи виконані рукописні тексти у витягу та довідці однією особою, чи виконано рукописний текст у витягу та довідці ОСОБА_4, чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у витягу та довідці іншою особою, чи виконано рукописний текст у витягу та довідці навмисно зміненим почерком?

Ухвалою суду від 05.11.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з тих підстав, що предметом розгляду по даній справі є, серед іншого, правомірність зміни записів у медичній документації з «інвалід з дитинства» на «інвалід загального захворювання» та, як наслідок, внесення виправлень у разі їх протиправності, а не правомірність видачі медичних документів.

Крім того 05.11.2018 року підготовче провадження по справі було закрито та, з урахуванням наявності клопотань від представника Позивача та представника Відповідача, на підставі ч. 7 ст. 181 КАС України, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті було розпочато 05.11.2018 року.

В судовому засіданні 15.11.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 15.11.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач з 1987 року перебуває на "Д" обліку в Комунальній установі "Центр первинної медико-санітарної допомоги №18".

Так, 23 січня 1996 року ОСОБА_3, у зв'язку з необхідністю оформлення інвалідності, була оглянута Ленінською районною МСЕК та за результатами огляду позивача визнано інвалідом ІІ групи з дитинства строком до 01.02.1997 року, з приводу цукрового діабету І типу тяжкої форми інсулінозалежний, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ №1373884, актом огляду МСЕК та відповіддю відповідача від 03.12.2015 року №413.

При черговому огляді 29.01.1997 року позивачу також встановлена ІІ група інвалідності з дитинства на строк до 01.02.1998 року.

11.02.1998 року при черговому переогляді в обласній МСЕК №2 позивачу згідно Акту №31 огляду МСЕК від 11.02.1998 року встановлена ІІ група інвалідності загальне захворювання на строк до 01.03.2000 року.

Так, судом встановлено, що у період з 17.02.2000 року по 28.02.2000 року позивачем пройдено черговий переогляд в обласній МСЕК №2 та ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності - загальне захворювання.

В подальшому, 27.02.2002 року згідно Акту огляду №73 обласної № МСЕК позивачу знову встановлено ІІ групу інвалідності - загальне захворювання.

18.02.2004 року за наслідками повторного огляду позивача, останній встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Відповідно до Акту проведення службової перевірки від 12.08.2015 року, причина інвалідності - загальне захворювання встановлене ОСОБА_3 лікарем ОСОБА_4 помилково, проте заходи впливу на дану особу застосувати неможливо у зв'язку з її звільненням, за результатами перевірки прийнято рішення про внесення змін до медико-експертної справи щодо зміни причини інвалідності позивача, а щодо витягу з акту огляду МСЕК №2 від 18.02.2004 року серії 2-18 ОБ№092700, зазначено, що позивачу взагалі не видавався.

Також, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси у зв'язку з наданням позивачем документів, що містять недостовірні відомості МСЕК №092700, прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 року №107.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із відповідним позовом, в рамках якого було проведено судово-технічну експертизу та згідно Висновку №279/03 від 04.08.2016 року встановлено, що наданий на експертизу бланк "Витягу із акту огляду у МСЕК" серії2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам "Витягу із акту огляду у МСЕК", наданим до порівняльного дослідження, відтиск печатки "Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи", який розміщений у наданому на експертизу Витязі із акту огляду МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року нанесений печаткою "Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи", зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Так, з метою внесення змін до документів суворої звітності, в яких відповідачем допущено вказані помилки та на підставі яких Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси прийнято рішення про утримання розміру виплачених сум пенсій від 25.02.2015 року №107, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон).

Згідно статей 2-3 вказаного Закону, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:

виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;

охороні здоров'я;

соціальному захисті;

забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації інвалідів;

наданні пристосованого житла;

сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина-інвалід" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, правил усталеної практики та класифікаторів, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

Відповідно до пунктів 1-5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ №83 від 22.02.1992 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо.

Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.

Залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при обласних відділах охорони здоров'я.

Так, згідно Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого Постановою КМУ №221 від 04.04.1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) МОЗ.

Пунктами 2-7 Порядку визначено, що у МСЕК проходять огляд громадяни, які частково чи повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.

Направлення для огляду хворого у МСЕК видається лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) відповідного лікувально-профілактичного закладу за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим же захворюванням за останні дванадцять місяців, а хворий на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

Огляд хворих у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування з пред'явленням паспорта чи іншого документу, що посвідчує особу, та направлення, зазначеного у пункті 3 цього Порядку.

Якщо хворий за станом здоров'я не може з'явитися на МСЕК, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні.

МСЕК у разі потреби приймає рішення щодо продовження термінів тимчасової непрацездатності понад зазначені у пункті 3 цього Порядку для долікування хворого.

Огляд у МСЕК тимчасово непрацездатного громадянина повинен здійснюватися не більше семи днів.

Якщо МСЕК не прийняла рішення про продовження терміну тимчасової непрацездатності лікарняний листок закривається датою огляду хворого у МСЕК.

У разі визнання хворого інвалідом інвалідність установлюється з дня надходження до МСЕК документів, на підставі яких приймається відповідне рішення.

Згідно п.8 Порядку визначено, що МСЕК установлює:

а) ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) ступінь втрати працездатності (у відсотках);

в) причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням інших обов'язків військової служби;

г) причинний зв'язок інвалідності з захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;

д) ступінь втрати здоров'я, групу, причини, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій та Чорнобильської катастрофи;

е) ступінь стійкої втрати працездатності у хворих для направлення їх у будинки-інтернати для престарілих та інвалідів;

є) медичні показання на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням і протипоказання до їх керування.

Відповідно до п.15 Порядку, причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або перенесену травму до 16-річного віку (для тих, хто навчається, - до 18-річного віку).

Згідно п.п.21-23 Порядку, МСЕК видає особам, які визнані інвалідами чи стосовно яких встановлено факт втрати професійної працездатності, довідки і індивідуальні програми реабілітації і у триденний термін відсилає копії цих документів до відповідних органів, що здійснюють пенсійне забезпечення та державне страхування. За місцем роботи цих осіб надсилається повідомлення щодо групи та причини інвалідності, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг із акта огляду у МСЕК про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.

Так, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, що інвалідність позивачу була встановлена головою Обласної МСЕК №2 ОСОБА_4 помилково, а саме змінено статус з інваліда дитинства на інваліда загального захворювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином суд вважає протиправними дії Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання".

Суд зазначає, що внесення виправлень в акти огляду МСЕК від 11.02.1998 року, від 17.02.2000 року, від 27.02.2002 року, від 18.02.2004 року та у медичні документи, видані на підставі зазначених актів огляду має істотне значення для захисту прав позивача, оскільки вказані документи, зокрема, виписки з актів огляду МСЕК направлялись до органів, які призначали пенсію ОСОБА_3.

Разом з цим, судом встановлено, що Відповідачем було внесено зміни в медико-експертну справу позивача, (в Акти огляду 1998, 2000, 2002 років, до довідок, які були в ній), а саме: виправилено запис «загальне захворювання» на «інвалід з дитинства» (т. 2, а.с. 52-58).

Тобто відповідачем було самостійно усунуто допущені порушення, у зв'язку з чим відсутня необхідність внесення змін в зазначені медичні документи, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Разом з цим судом встановлено, що Відповідачем не вносились відповідні зміни до акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3.

В якості підстав для невнесення змін Відповідач зазначив, що ні витяг з акту огляду МСЕК, ні спірна довідка ОСОБА_3 у 2004 році не видавались. Актом звірки довідок суворої звітності МСЕК від 29.03.2004 р. було виявлена відсутність довідок в Обл. МСЕК № 2 за номерами, серед яких була довідка № 092700, тобто та, яка була видана позивачу. З наведених підстав Відповідач вважає, що 18.02.2004 р. ОСОБА_3 медико-соціальну експертизу не проходила, що в свою чергу підтверджується Книгою № 2 обліку довідок, виданих інвалідам за 2004 рік, в якому ОСОБА_3 відсутня та журналом обліку медико-соціальних експертних справ, що находять в обласному МСЕК, згідно яких справа ОСОБА_3 до МСЕК № 2 не надходила на початку 2004 року, у зв'язку з чим вона не проходила огляд, наслідком якого міг би стати акт від 18.02.2004 р. з витягом та спірною довідкою.

Надаючи оцінку викладеному суд зазначає наступне.

Правомірність акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3 та медичних документів, виданих на підставі зазначеного акту, не є предметом розгляду по даній справі.

Разом з цим предметом розгляду по даній справі є, серед іншого, протиправність дії Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання" та, як наслідок, виправлення таких змін.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №279/03, наданий на експертизу бланк «Витягу із акту огляду у МСЕК» серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року відповідає за способом виготовлення аналогічним бланкам «Витягу із акту огляду у МСЕК», наданим для порівняльного дослідження. Віддиск печатки «Одеського обласного центру медико соціальної експертизи», який розміщений у наданому на експертизу витязі із акту огляду у МСЕК серії 2-18 ОБ №092700 від 18.02.2004 року нанесений печаткою «Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи», зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Суд зазначає, що посилаючись на наявність численний кримінальних проваджень, провадження по яким закрито, відповідач не надає належних та допустимих доказів, які свідчать про протиправність саме акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року та медичних документів, виданих на підставі вказаного акту, як і не надає доказів, які підтверджують неможливість внесення змін до акту огляду МСЕК від 18.02.2004 року та медичних документів виданих на його підставі.

Станом на 17.10.2016 року розроблено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації N 157/о "Акт N ___ огляду медико-соціальною експертною комісією", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, якою саме визначено порядок заповнення вказаного акту, а також внесення виправлень до них.

Відповідно до п.43 Інструкції, усі виправлення, доповнення, зміни, внесені у форму N 157/о, повинні бути обґрунтовані, підписані головою, членами МСЕК і завірені печаткою МСЕК.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Відповідача внести відповідні виправлення згідно п.43 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 157/о "Акт N ___ огляду медико-соціальною експертною комісією" в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року, та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3 (витяг з акту, довідку), змінивши статус інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда ІІ групи загального захворювання" на "інваліда з дитинства ІІ групи".

З урахуванням встановлених фактів протиправності зміни статусу позивача з "інваліда з дитинства" на "інваліда загального захворювання", протиправною є бездіяльність відповідача щодо не проведення службового розслідування за скаргою позивача від 18.05.2015 року, оскільки представником позивача було ще станом на 18.05.2015 року викладено зміст порушень, які здійснено посадовими особами відповідача, проте листом від 02.06.2015 року №741 позивачу повідомлено про те, що остання проходила в Обласній МСЕК №2 18.03.2002 року та їй встановлено групу інвалідності до 01.03.2004 року, а більше позивач не з'являлась на МСЕК, а витяг від 18.02.2004 року з акту огляду МСЕК не видавався, тобто жодних дій щодо перевірки порушень прав позивача відповідачем не було здійснено, хоча державою покладено відповідний обов'язок на суб'єкта владних повноважень та згідно статті 4 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров'я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації інвалідів; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Разом з цим, відповідно до ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, з урахуванням наведених приписів, суд приходить до висновку, що прийняття окремої ухвали - є правом суду та не може бути окремою позовною вимогою, заявленою позивачем, у зв'язку з чим в даній частині позову суд вважає за необхідне відмовити його задоволенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо неправомірної зміни статусу інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда з дитинства ІІ групи" на "інваліда ІІ групи загального захворювання".

Визнати протиправною бездіяльність Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо не проведення службового розслідування за скаргою від 18.05.2015 року.

Зобов'язати Комунальну установу "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" внести виправлення в акт огляду МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3 та у медичні документи, видані на підставі акту МСЕК від 18.02.2004 року ОСОБА_3, змінивши статус інвалідності ОСОБА_3 з "інваліда ІІ групи загального захворювання" на "інваліда з дитинства ІІ групи" у відповідності до п. 43 Інструкці щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.11.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.