Рішення № 78073880, 22.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4790/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов'язати вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 17.10.2018 року надійшла позовна заява з вимогами:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2018 року № 14 у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби час військової служби у Збройних Силах з 01.12.1974 року по 09.12.1976 року (2 роки 8 днів) і провести перерахунок та виплату пенсії з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 04.09.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 04.09.2018 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», проте рішенням відповідача № 14 від 13.09.2018 року йому відмовлено, оскільки його стаж роботи на державній службі становить 18 років 09 місяців 13 днів та Закон України в редакції 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» втратив чинність. Вважає вказану відмову відповідача порушенням своїх прав на соціальне забезпечення, та такою, що не ґрунтується на нормах чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства щодо обчислення стажу державної служби, який становить 20 років 07 місяців 0 днів.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

У поданому суду відзиві від 12.11.2018 року № 35979 відповідач проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, який фактично на дату звернення в орган Пенсійного фонду втратив чинність, відтак посилання Позивача на призначення йому пенсії по даному закону є безпідставними.

У поданій відповіді на відзив від 13.11.2018 року, позивач зазначив, що у нього наявні всі підстави для призначення пенсії згідно статті 37 Закону України «Про державну службу», оскільки до стажу державної служби згідно порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формувань.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів

встановив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки виданої 27.08.2018 року № 8139/1/12-07 Головним управлінням держпраці у Львівській області, 31.08.2015 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058-ІV). (а.с.31-32).

Згідно військового квитка НК № 3642914 від 14.11.1974 року, позивач проходив військову службу у Збройних Силах з 01.12.1974 року по 09.12.1976 року. (а.с.30)

Згідно із записами у Трудовій книжці від 02.10.1974 року А№ 395648, позивач працював з 03.02.1997 по 31.08.2015 в Територіальному управлінні Держнаглядохоронипраці України по Львівській області (з подальшим перейменуванням). (а.с.13-25)

Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області рішенням №14 від 13.09.2018 року, на звернення позивача від 04.09.2018 року, відмовив в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі того, що у позивача відсутній стаж державної служби 20 років та Закон України «Про державну службу» втратив чинність.(а.с. 26).

Не погодившись із вказаною відмовою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях на час розгляду справи в суді регламентуються Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року (далі- Закон № 889-VІІІ), який набув чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ зазначено, що Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-XII) втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так у п. 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Стаж державних службовців, обчислюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229).

Відповідно до вищезазначеного Порядку №229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Згідно частини 2 ст.46 Закону № 889-VIII від 10.12.2015 року до стажу державної служби зараховуються зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Разом з тим частиною 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII від 10.12.2015 року обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Відповідно до п. 8 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ від 10.12.2015 року стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Суд зазначає, що для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ, стаж державної служби обраховувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (далі - Порядок № 283).

Підпунктом 4 пункту 3 вищезазначеного Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Згідно ч.1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно статі 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 року та ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону № 889-VIII від 10.12.2015 року державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим, законодавцем залишено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мали не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб законодавцем було збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Те ж зазначено і у ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Зокрема, Конституційний Суд України також неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N8-рп/99 (v008p710-99), від 20 березня 2002 року N5-рп/2002 (v005p710-02), від 17 березня 2004 року N7-рп/2004 (v007p710-04), від 01 грудня 2004 року N20-рп/2004 (v020p710-04).

Виходячи із викладеного у зазначених рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників державної служби, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України " Про державну службу " № 3723-ХІІ період військової служби у Збройних Силах та призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України " Про державну службу " № 3723-ХІІ та згідно п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України " Про державну службу " № 889-VIII з дня подання заяви до пенсійного фонду, а саме з 04.09.2018 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) від 13.09.2018 року № 14 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82400; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.).

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82400; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.) до стажу державної служби час військової служби у Збройних Силах з 01.12.1974 року по 09.12.1976 року (2 роки 8 днів) та провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України " Про державну службу " № 3723-ХІІ з 04.09.2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82400; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст складено 22.11.2018р.

Суддя Коморний О.І.