Рішення № 78073821, 15.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4223/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Колодій О.Р.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Козач Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області) про визнання протиправною і скасування постанови від 04.09.2018 № ЛВ869/593/АВ/ФС.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскарженою постановою Головного управління Держпраці у Львівській області на позивача накладено штраф у розмірі 7460,00 грн. Підставою винесення такої постанови стало неподання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відомостей про чисельність працевлаштованих ним осіб у встановленому порядку, а саме: ФО-П ОСОБА_3 не подано форму звітності 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців». Позивач не погоджується із постановою ГУ Держпраці у Львіській області, оскільки послуг з посередництва у працевлаштуванні ним не надавались та не здійснювалось наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців. Той факт, що ФО-П ОСОБА_3 включив в ЄДР коди діяльності у сфері посередництва з працевлаштування не свідчить, що такою особою фактично здійснювалась така діяльність. Зазначає, що обрання коду виду діяльності не створює прав чи обов'язків для суб'єкта господарювання і не спричиняє жодних правових наслідків. Звертає увагу, що позивача немає у переліку суб'єктів господарювання, які здійснюють наймаання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив від 25.10.2018 (вх. № 33951), просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 10.10.2018 (вх. № 31966) та заперечення від 05.11.2018 (вх. № 35244), в яких зазначає, що не включення ФО-П ОСОБА_3 до Переліку суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців не є свідченням того, що такий суб'єкт господарювання не надає послуг з посередництва у працевлаштуванні чи не може їх надавати. Вказує на те, що протягом 2016-2017 років видом діяльності позивача був підбір та забезпечення персоналом, відтак у позивача був обов'язок подати звітність про працевлаштованих осіб. Зазначає, що позивачем не укладались договори про надання послуг, однак потягом звітного періоду позивач мав право на здійснення такої діяльності і міг скористатись цим правом.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місце проживання: АДРЕСА_1, 79011.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2017 вид діяльності ФОП-П ОСОБА_3 - підбір та забезпечення персоналом (КВЕД 74.50.0).

Згідно з листом від 16.04.2018 № 20-1249/0-18 Львівським обласним центром зайнятості надіслано начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області перелік суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, які не подали форму звітності 1 -ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців» за результатами роботи у 2016 та 2017 роках.

Відповідно до переліку суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, які не подали форму звітності 1 -ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців» за результатами роботи у 2016 та 2017 роках, ФО-П ОСОБА_3 включений до такого переліку суб'єктів господарювання.

На підставі листа Львівського обласного центру зайнятості від 16.04.2018 № 20-1249/0-18 Головним управління Держпраці видано наказ від 14.08.2018 № 1448-П про проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства про зайнятість у ФО-П ОСОБА_3.

15.08.2018 Головним управлінням Держпраці у Львіській області на підставі наказу від 14.08.2018 № 1448 та направлення від 14.08.2018 № 1681 проведено позапланову перевірку позивача щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, за результатами якої складено акт № ЛВ 869/593/АВ.

Згідно з вказаним актом у ході проведеної перевірки встановлено факт неподання відповідачем звіту форми 01-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, чим порушено вимоги п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення».

На підставі зазначеного акта перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 04.09.2018 № ЛВ869/593/АВ/ФС на позивача накладено штраф у сумі 7480,00 грн за порушення вимог п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» - суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, не подав відомості про чисельність працевлаштованих ним осіб у встановленому порядку, а саме: ФО-П ОСОБА_3 не подано форму звітності 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців».

У ході проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3 надано пояснення від 15.08.2018 щодо неподання звітів форми 1-ПА протягом двох останніх років, де, зазначено, що звіти форми 1- ПА не були подані оскільки послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні не надавались.

Вважаючи постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 04.09.2018 № ЛВ869/593/АВ/ФС протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про зайнятість населення», державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 вказаного Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з Положенням про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає підстави проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо додержання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Статтею ч. 4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, зобов'язані:

1) надавати громадянам повну та достовірну інформацію про попит роботодавця на робочу силу (вакансії), його вимоги щодо кваліфікації, досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці;

2) співпрацювати з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями;

3) забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених законами України «Про інформацію» та «;Про захист персональних даних», а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону;

4) подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку подання форми звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 07.08.2015 № 815, звітність подається щороку не пізніше 15 січня після звітного року районним, міським, міськрайонним, районним у містах органам державної служби зайнятості за місцем здійснення діяльності. Якщо останній день строку попадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший після нього робочий день.

Відповідно до п. 2 Порядоку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Порядком формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 400 визначено процедуру формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Відповідно до ч. 3 вказаного порядку, метою формування такого порядку є забезпечення інформування населення про посередників та організація співпраці між посередниками та територіальними органами Державної служби зайнятості.

Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010" затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457," класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою.

Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.

Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Як встановлено судом ФО-П ОСОБА_3 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 31.12.2017 вид діяльності - підбір та забезпечення персоналом (КВЕД 74.50.0).

Законом України «Про зайнятість населення» встановлений обов'язок суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Відповідачем проведена перевірка ФО-П ОСОБА_3 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та встановлено факт неподання відповідачем звіту форми 01-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, чим порушено вимоги п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення».

Суд зазначає, що в ФО-П ОСОБА_3 немає обов'язку подавати відомості про чисельність працевлаштованих осіб лише на тій підставі, що зареєстрованим видом його діяльності є підбір та забезпечення персоналом (КВЕД 74.50.0). Реєстрація певного виду економічної діяльності сама по собі не підтверджує фактичне здійснення такої діяльності, а лише дає право на провадження певної діяльності.

Натомість інших доказів на підтвердження надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 послуг працевлаштування, окрім зареєстрованого виду економічної діяльності, відповідачем не надано.

Слід зазначити, що наявність в переліку видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 діяльності щодо підбору та забезпечення персоналом жодним чином не підтверджує фактичне здійснення такої діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова відповідача від 04.09.2018 № ЛВ869/593/АВ/ФС є протиправною та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач, відповіднодо вимог КАС України, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували обставини того, що ФОП ОСОБА_3 надавались послуги з посередництва у працевлаштуванні чи здійснювалось наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

10.09.2018 між позивачем та адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Сидорович та партнери» укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до акту надання-приймання юридичних послуг (правничої допомоги) до договору від 10.09.2018 вартість наданих клієнту послуг становить 2000,00грн.

Відповідно до платіжного доручення від 16.10.2018 № 45 вартість наданих послуг адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Сидорович та партнери» сплачена позивачем.

Відтак, суд дійшов висновку, щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 04.09.2018 № ЛВ869/593/АВ/ФС.

3. Судовий збір в розмірі 704,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн присудити на користь ФО-П ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.11.2018.

Суддя Костецький Н.В.