Рішення № 78073288, 15.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р. Справа№0540/9335/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Торецького виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги, -

за участю:

від відповідача - Голуб М.І. за дов.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Торецького виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-817-25 від 03.08.2018 про сплату боргу з єдиного внеску в частині 222 453,26 грн. (з урахуванням уточнень).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Місцезнаходження позивача та контролюючого органу, на обліку в якому перебуває позивач, розташовано в зоні АТО, що, на думку позивача, свідчить про відсутність в нього обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а тому сформована відповідачем вимога із визначенням в ній суми боргу є протиправною. Зазначено також, що визначена у спірній вимозі недоїмка включає суми, що були визначені у вимогах за попередні періоди, які вже були предметом оскарження та були скасовані судом, через що позивач вважає за необхідне оскаржити вимогу лише в частині суми недоїмки за червень 2018 року.

12 та 15 листопада 2018 року судом отримано заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, в якій також вказано про відсутність заперечень проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що на виконання положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки, штрафних санкцій та пені платників єдиного внеску погашаються за рахунок сум, що надходять від платника, в порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктами 3 та 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 № 609/28739 передбачено обов'язок органу доходів та зборів у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску формувати вимоги про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Оскільки за даними інформаційної системи органу доходів та зборів заборгованість позивача станом на 31.07.2018 становила 521 957,25 грн., на підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу.

Відповідач у відзиві також зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», включеного до цього Закону нормою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Крім цього, відповідач вказав, що на офіційному веб-сайті Президента України розміщено новину, де вказано, що Президентом підписано Указ («Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.04.2018 № 116/2018), відповідно до якого АТО завершується та починається Операція Об'єднаних сил (ООС). Отже, на думку відповідача антитерористична операція скінчилася 30.04.2018, після її закінчення позивачем не подавалась до податкової інспекції за місцем обліку заява про звільнення від обов'язків платника податків, необхідність якої визначена цим пунктом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами від 26.09.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу повернуто заяву про забезпечення позову. Ухвалою від 23.10.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 12.11.2018, яке відкладено на 15.11.2018. 15.11.2018 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 00191678. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням підприємства є: 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, будинок 177А, перебуває на обліку Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області.

Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП: 35580843), згідно наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його місцезнаходженням є: 85206, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Центральна, будинок 65. Відокремлений підрозділ перебуває на обліку у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області (Торецьке відділення).

17 серпня 2018 року позивачем отримано сформовану Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-817-25 від 03.08.2018, де відповідачем вимагається до сплати Торецьким виробничим управлінням водопроводно-каналізаційного господарства недоїмка в розмірі 521 957,25 грн., що обліковується за ним станом на 31.07.2018 та має бути сплачена протягом 10 календарних днів від дня одержання вимоги.

Згідно наданого відповідачем розрахунку наведеної вимоги вимагається до сплати недоїмка з єдиного соціального внеску по строку сплати з травня по липень 2018 року в загальній сумі 521 957,25 грн. До спірної вимоги, у тому числі, включено недоїмку за червень 2018 року із терміном сплати у липні 2018 року в сумі 222 453,26 грн., - в цій частині вимога оскаржується позивачем.

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги на вказану вимогу ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення від 10.09.2018 № 38475/10/05-99-10-01-09 про залишення її без розгляду, оскільки така скарга має бути подана до органу вищого рівня (ДФС України).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону N 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено серед населених пунктів у Донецькій області м. Торецьк (Дзержинськ), де розташований відокремлений підрозділ позивача, м. Костянтинівка, на території якого розташована Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває відокремлений підрозділ позивача, м. Маріуполь, на території якого розташовані позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, яке прийняло оскаржувану вимогу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі № 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявні міста Торецьк (Дзержинськ), Костянтинівка та Маріуполь Донецької області.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких знаходяться позивач, його відокремлений підрозділ, відповідач та органи доходів та зборів, в яких перебувають позивач та його відокремлений підрозділ на обліку, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не публіковувався, проведення антитерористичної операції триває, у зв'язку з чим посилання відповідача з цього приводу судом не приймаються.

Доводи відповідача про неподання платником до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску суд до уваги не приймає, оскільки, як закріплено у абзаці другому пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, отже строк подання такої заяви не сплинув.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач та його відокремлений підрозділ є такими, що звільнені від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Суд також не приймає твердження відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані встановленням обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу відповідно, зокрема, пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач та його відокремлений підрозділ звільнені від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску платником не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача та його відокремлений підрозділ звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Таким чином, спірна вимога в частині 222 453,26 грн. (недоїмка за червень 2018 року із терміном сплати у липні 2018 року) є такою, що порушує права позивача і підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 336,80 грн. (платіжне доручення № 429 від 19.09.2018), враховуючи що суд присуджує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 336,80 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) в особі відокремленого підрозділу Торецького виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства (85206, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Центральна, будинок 65, код ЄДРПОУ ВП 35580843) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу № Ю-817-25 від 03 серпня 2018 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в частині 222 453,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) гривень 80 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 листопада 2018 року.

Суддя Михайлик А.С.