Рішення № 78072899, 22.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 р. Справа№200/10941/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2018 року на адресу суду надійшов адміністративний позов з позовними вимогами до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання дій в частині відмови в призначення пенсії на підставі п. "б" ст..13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.п. 2 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах незаконними;

- зобов'язання здійснити призначення пільгової пенсії на підставі п. "б" ст..13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.п. 2 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення з 27.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що маючи достатній страховий стаж для призначення пільгової пенсії відповідно до Списку №2 звернувся до пенсійного фонду, однак отримав відмову у призначені пенсії на пільгових умовах. Вважає зазначену відмову протиправною, оскільки раніше звертався до пенсійного фонду щодо призначення пенсії на пільгових умова, однак йому було відмовлено у зв'язку з недостатністю декількох місяців загального стажу, та 22.12.2017 року позивачем добровільно сплачено ЄСВ за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року. Вважає, що оскільки ним самостійно сплачено ЄСВ, у відповідності до чого станом на час звернення з заявою про призначення пенсії мав достатній страховий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, однак надав документи з пенсійної справи. Враховуючи те, що спірним питанням є нарахування та виплата пенсії, яка є єдиним джерелом існування для позивача, а для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

24.10.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

16.11.2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), громадянин України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400), є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №1559 від 28.03.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №195 від 31.08.2018 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

До страхового стажу не зараховано період добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу від 28.03.2018 року відсутня сплата страхових внесків.

На дату звернення страховий стаж складає 26 роки 03 місяців 23 дні, стаж роботи на пільгових умовах за списком №2 складає 22 роки 6 місяців 4 дні.

За наслідок зазначеного відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах за списком №2 , у зв'язку з недостатністю страхового стажу, згідно пп.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Судом також встановлено, що відповідно до Договору №01705109100009 від 22.12.2017 року укладеного між Головним управління ДФС у Донецькій області та ОСОБА_1 останній здійснив добровільну одноразову сплату єдиного внеску у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 01.01.2008 ркоу по 30.06.2008 року.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Донецькій області №32455/х/05-99-43-11 від 10.10.2018 року вбачається, що відповідно до договору №01705109100009 від 22.12.2017 року дійсно сплачено ЄСВ у сумі 4224 грн за період 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон № 1058)

Згідно з п.п. 2 ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Як передбачено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Як встановлено п. 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах управління Пенсійного фонду зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник достатній страховий стаж роботи та пільговий стаж за списком № 2.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяло управління обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу, тобто необхідного розміру.

У спірному рішенні зазначено, що позивач не має достатнього страхового стажу через несплату страхових внесків у період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

Так, відповідно до ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору №01705109100009 від 22.12.2017 року позивачем добровільно сплачено ЄСВ у сумі 4224 грн за період 01.01.2008 року по 30.06.2008 року, отже зазначений період має бути зараховано до страхового стажу позивача.

При цьому суд зазначає наступне.

У централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривають електронну персональну облікову картку. У ній, починаючи з 2000 року, накопичуються всі дані про заробіток, страхові внески в Пенсійний фонд, а також відомості про стаж роботи з усіх місць роботи та інші дані, потрібні для правильного призначення пенсій. Звіти в систему персоніфікованого обліку подають страхувальники, тобто роботодавці, особи, які працюють на спрощеній системі оподаткування, та самозайняті особи. Держреєстр зберігає повну інформацію.

Розпорядником індивідуальних відомостей про застраховану особу є безпосередньо Пенсійний фонд України, тому відповідач неправомірно мотивує свій відзив на адміністративний позов відсутністю відомостей щодо сплати ЄСВ при розгляді заяви про призначення пенсії, оскільки довідкою ГУ ДФС про сплату позивачем ЄСВ за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року зазначені посилання спростовуються.

За таких умов суд вважає рішення пенсійного органу таким, що не відповідає діючому законодавству України та дії управління при не зарахуванні спірного періоду є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, відтак порушене право позивача (щодо не зарахування цього періоду до страхового стажу ) має бути відновленим, однак суд зауважує, що заява позивача датована від 28.03.2018 року, а не 27.12.2017 року, як зазначає позивач, отже саме з часу звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 28.03.2018 року підлягає поновленню права позивача.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності дій під час розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до положень частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням зазначених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення пенсії та здійснити відповідне нарахування та виплату пенсії з дня звернення до відповідача, оскільки зазначені вимоги відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

Крім того, з урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення № 195 від 31.08.2018 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

З метою повного захисту порушеного права позивача, суд, задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне визнати протипранвим та скасувати рішення №195 від 31.08.2018 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки наявність цього рішення є перешкодою для повторного розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 528,60грн.(75%)

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Ціолковського, 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 84500) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в призначення пенсії на підставі п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах.

Визнати протиправним та скасування рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №195 від 31.08.2018 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2018 року № 1559 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 22.11.2018 року.

Суддя Христофоров А.Б.