Рішення № 78072675, 23.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 листопада 2018 р. Справа № 0240/3333/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 26 березня 1993 року його обрано суддею Погребищенського районного суду Вінницької області. Наказом голови Погребищенського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року №31-к, на підставі постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 з 03 жовтня 2016 року відраховано зі штату суддів Погребищенського районного суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про виплату вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, у зв'язку із виходом у відставку.

Листом №04-28/1258 від 25 червня 2018 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області повідомило, що виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення позивача.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі - 69 600 грн.;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну неоподатковану допомогу у зв'язку з відставкою у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі - 69 600 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

16 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, згідно якого заперечують проти задоволення позову та просять відмовити ОСОБА_1 у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно пунктів 1-5 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №245З-VI (в редакції, чинній на момент винесення постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-УІІІ "Про звільнення суддів") суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Крім того, відповідно до положень статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Таким чином, реалізація права позивача на звільнення у зв'язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року і тому до спірних правовідносин слід застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 26 березня 1993 року обрано суддею Погребищенського районного суду Вінницької області.

Наказом голови Погребищенського районного суду Вінницької області №31-к від 03 жовтня 2016 року на підставі постанови Верховної ради України № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 03 жовтня 2016 року відраховано зі штату суддів Погребищенського районного суду Вінницької області у зв'язку із звільненням з посади судді.

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області з проханням провести нарахування вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

Листом від 25 червня 2018 року за №04-28/1258 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області повідомило, що виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення позивача.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України (у редакції, яка діяла від 02 березня 2014 року), суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.

Згідно пунктів 1-5 статті 120 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент прийняття Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII "Про звільнення суддів"; далі - Закон №2453-VІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Частиною 3 статті 122 цього Закону визначено, що повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Частиною 1 статті 136 Закону №2453-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону №2453-VI Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходили у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги згідно з статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Однак, враховуючи, що положення частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку, тобто після прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року №1600-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тому ці правові норми не можуть застосовуватись у даних правовідносинах.

Також, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, а саме 22 вересня 2016 року.

За приписами абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Отже, чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв'язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

Суд зазначає, що моментом виходу судді у відставку та припинення повноважень в даному випадку є прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року, а не видання наказу голови суду №31-к від 03 жовтня 2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, положеннями якого не було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат чи у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Аналогічну правову позицію з даного приводу висловив Верховий Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі №802/1490/17-а зазначивши, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата відрахування судді зі штату, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, передбачене частиною 3 статті 143 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIІ "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності з 30 вересня 2016 року.

Згідно положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує ви сновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 22200).

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (вул. Р.Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 26286152).

Повний текст рішення суду складено 23.11.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович