Рішення № 78070604, 14.11.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12050/18

пр. № 2/759/5998/18

14 листопада 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судово засідання Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві без участі сторін у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2018 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача аліменти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку починаючи з повноліття до досягнення двадцяти трьох років за умови, що син продовжить навчатися; стягнути з відповідача на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові витрати у розмірі 11900 грн 00 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 5500 грн 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 12.08.2000 між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2012 розірвано, у вказаному шлюбі у сторін народився син, який після розлучення перебуває на утриманні позивача, відповідач жодних коштів на утримання сина не надає з 2012 р., та не бере участі у вихованні дитини ні у додаткових витратах та витратах на навчання, натомість син з 01.09.2017 навчається у торгівельно-економічному коледжі КНТЕУ на платній основі, загальна вартість якого складає 32000 грн 00 коп., що для позивача матеріально досить тяжко.

У відповідності до п. 1, ч. 4 ст. 274 ЦПК України передбачено що в порядку спрощеного позовного справдження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2000, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.08.2012 розірвано (а.с. 8).

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч правилам п.п. 4, 5, ч. 2 ст 175 ЦПК України, п. 7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позивач у своєї позовної заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що «особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'активних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надано належніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог та порушення її особистого права, зокрема, нею не було подано до суду доказів, які б підтверджували, що відповідач являється батьком дитини.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті на користь позивача у розмірі не більшому ніж визначено вищевказаним Законом, однак позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а отже в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5500 грн. 00 коп. належить відмовити.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 417 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню касаційної інстанції.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст. 121, 122, 141 СК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 200, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України-

УХВАЛИВ:

у задовленні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат відмовити.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення 14.11.2018.