Постанова № 78068301, 20.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1584/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Мазуренко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Попової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2018 року у складі судді Мазуренко Ю.В. у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк), третя особа: ОСОБА_7, про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, скасування заборони на відчуження 1/ 2 частини житлового будинку, стягнення надміру сплачених коштів, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 18 грудня 2006 року між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 354411/79955/1920-6, відповідно до якого їй був наданий кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 15 000 доларів США на строк до 17 грудня 2026 року під 14 % на рік. Договір забезпечено іпотечним договором від 18.12.2006 року, за яким вона передала в іпотеку нерухоме майно (1/ 2 частину житлового будинку АДРЕСА_1), а також договором поруки від 19.12.2006 року, за яким ОСОБА_7 взяв на себе солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх зобов'язань.

В зв'язку із порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2013 року з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» стягнуто заборгованість станом на 18 липня 2013 року в сумі 120 076 грн. 68 коп.

Позивачка, вважала, що рішення суду нею виконано у повному обсязі добровільно, а саме: відповідно до банківських квитанцій, на рахунок ПАТ «Райффайзен банк Аваль» сплачено кошти на загальну суму 31 134 грн. 61 коп., за період з 23 серпня 2013 року по 14 травня 2014 року. Всі платежі здійснені шляхом внесення готівки в касу банку.

08 червня 2015 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження за № 47766041 на підставі заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 04 червня 2015 року про стягнення з боржників коштів в сумі 118 746 грн. 57 коп.

Станом на 08 червня 2015 року борг ОСОБА_5 і ОСОБА_7 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» становив 88 942 грн. 07 коп. (120076,68 грн. - 31134,61 грн.).

На виконання вимог державного виконавця, 06 серпня 2015 року вона повністю виконала рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2013 року та внесла на депозитний рахунок ДВС суму коштів у розмірі 103 000 тисячі гривень, з яких: 1200,77 грн. - сума стягненого за судовим рішенням судового збору; 8895,00 грн. - сума виконавчого збору; 92983,23 грн. - сума заборгованості перед стягувачем ПАТ «Райффайзен банк Аваль». Таким чином, на думку позивачки, нею було повністю погашено стягнуту судом заборгованість за кредитним договором, а також здійснено переплату коштів на корись відповідача в сумі 4041 грн. 16 коп.

Крім того, 19 серпня 2015 року вона звернулася до державного виконавця із заявою, у якій повідомила про факт виконання рішення суду у повному обсязі, підтвердивши це копіями квитанцій, та просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак на свою заяву, 30 жовтня 2015 року вона отримала відповідь державного виконавця про неможливість закриття виконавчого провадження, оскільки на адресу державного виконавця надійшло повідомлення від стягувача - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про те, що у неї існує частина несплаченого боргу за рішенням суду та кредитним договором, так як кошти, які були сплачені в добровільному порядку на рахунок банку, в касі банку не можуть бути зараховані банком на погашення заборгованості за рішенням суду в зв'язку з тим, що в квитанціях не вказано такого призначення платежу. А тому банк спрямував вказані кошти на погашення відсотків та пені, які нараховував після ухвалення судом рішення.

Вважає, що відповідач не мав права самостійно визначати призначення платежу та зараховувати отримані від боржника кошти на погашення відсотків по кредиту, після набрання судовим рішенням законної сили, а зобов'язаний був спрямувати зазначені кошти на погашення заборгованості за рішенням суду. Оскільки вона сплатила за рішенням суду у повному обсязі суму боргу, маючи навіть переплату в сумі 4041,16 грн., зобов'язання за кредитним договором вважає припиненим.

Позивачка двічі, 20.08.2015 року та 10.10.2015 року, письмово зверталася до відповідача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з проханням надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна: ? частини будинку АДРЕСА_2 та з вимогою повернути їй надмірно сплачені кошти в сумі 4041,16 гривень, але відповіді не отримала.

Тому просила суд визнати іпотечний договір № 354411/7955/1920-6/і, укладений 18 грудня 2006 року між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в забезпечення виконання умов кредитного договору № 354411/79955/1920-6 від 18 грудня 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І. за № 2-4670 18 грудня 2006 року, таким, що 06 серпня 2015 року припинив свою дію; скасувати заборону на відчуження 1/2 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, накладену при посвідченні договору іпотеки № 2-4670 від 18 грудня 2006 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 9349657 про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, що був внесений на підставі договору іпотеки № 2-4670 від 18 грудня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І. за № 2-4670 18 грудня 2006 року та виключити з Державного реєстру іпотек запис № 4242766 про іпотеку 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 Черкаської області, яка належить ОСОБА_5, що був зареєстрований 18 грудня 2006 року реєстратором Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі свідоцтва про смерть № 2-4670 від 18 грудня 2006 року; стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_5 4 041,16 грн. надміру сплачених на виконання рішення суду від 02 вересня 2013 року.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що на час розгляду справи відсутні передбачені Договором іпотеки і законодавством України підстави для визнання Договору іпотеки № 354411/7955/1920-6/і від 18 грудня 2006 року припиненим та, відповідно, про наявність підстав для скасування заборони відчуження ? частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 і скасування записів у реєстрах, пов'язані із укладенням сторонами Договору 354411/7955/1920-6/і від 18 грудня 2006 року.

Зазначено, що позивач також не довела, що вона сплатила на виконання рішення суду суму, яка на 4041,16 грн. перевищує сукупний розмір її боргу і судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2018 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума її заборгованості, яка стягнена рішенням суду, на виконання якого було видано виконавчий лист № 705/4453/13ц; 2/705/1460/13 погашена боржником повністю та, навіть, здійснено переплату у сумі 4041,16 грн.

Відповідач використав своє право та рішенням суду від 02 вересня 2013 року достроково стягнув всю суму боргу, яку вона сплатила, тому кредитний договір є припиненим.

Невизнання цього факту кредитором порушує її конституційні права.

Однак, місцевий суд приймаючи сторону відповідача в обставинах справи не розібрався та не врахував, що оформлення квитанцій, внесення до них відповідних реквізитів є функцією працівника банку, а не позивача по справі.

Звертала увагу, що будь-яких вимог від банку щодо існування та сплати заборгованості у період з 18 липня 2013 року по день подачі апеляційної скарги вона не отримувала.

З матеріалів справи, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що між сторонами виник спір з приводу припинення дії кредитного договору, продовження дії договору після винесення рішення про стягнення боргу за кредитом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів справи встановлено такі обставини справи.

18 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (назву якого було змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 (позичальником) укладено кредитний договір № 354411/7955/1920-6. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_5 було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 доларів США на строк до 17.12.2026 року.

Основний договір забезпечено іпотекою та порукою.

18 грудня 2006 року ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали договір іпотеки № 354411/7955/1920-6/і, згідно з яким на забезпечення виконання кредитного договору передано в іпотеку належне позичальнику нерухоме майно, а саме: 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно п.п. 6.2, 6.3 Договору іпотеки № 354411/7955/1920-6/і від 18.12.2006 право іпотеки, та відповідно і цей Договір, припиняє чинність у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

19 грудня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 354411/7955/1920-6п, за умовами якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність разом із позичальником за належне виконання нею зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2013 року (а.с. 15-16), яке набрало законної сили 13 вересня 2013 року, позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2006 року задоволено та стягнуто солідарно із боржників суму заборгованості по кредиту станом на 18 липня 2013 року в загальному розмірі 15 022,73 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 120 076, 68 грн. та стягнув судовий збір на користь банку в розмірі 1 200,77 грн. Сума заборгованості по кредиту згідно з рішенням суду станом на 18 липня 2013 року складалася з: 13 150,56 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 105 112, 43 грн. - за кредитом; 786,96 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 6 290,17 грн. - за відсотками; 1 085,21 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 8 674,08 грн. - нарахована пеня.

Із вказаного рішення вбачається, що судом стягнута заборгованість за кредитним договором станом на 18 липня 2013 року.

Після набрання вказаним рішенням законної сили ОСОБА_5 в період з 23.08.2013 року по 14.05.2014 року сплачувала в добровільному порядку виниклу заборгованість на загальну суму 31 134,61 грн., на підтвердження чого нею були надані квитанції (а.с. 112-124).

Проте, у всіх вище перерахованих квитанціях у графі «призначення платежу» зазначено або «Погашення заборгованості за кредитом чи за відсотками згідно договору 354411/7955/1920-6 від 1818/12/2006», або «Внесення готівки на власний рахунок». Відомостей про те, що кошти вносяться в касу банку з метою погашення тієї суми заборгованості, яка утворилася станом на 18.07.2013 року і була визначена рішенням суду від 02.09.2013 року, вказані банківські квитанції не містять.

У межах виконавчого провадження ОСОБА_5 сплатила 103 000 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.418415487.1 від 06.08.2015 року (а.с. 124).

Згідно з відповіддю Уманського міського відділу державної виконавчої служби за № 15666/8 від 29.10.2015 року на той час на примусовому виконанні в цьому відділі ДВС знаходився виконавчий лист, виданий 26.09.2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 705/4453/13ц, 2/705/1460/13. Кошти, які надходили на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» зараховувалися на погашення боргу після винесення рішення суду по кредитному договору. Від стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» відомостей про повне виконання боржником рішення суду не надходило до державного виконавця. Фактично виконавчий документ виконаний не повністю та не в повній мірі і банком не отримана вся сума (а.с. 24).

За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 17 ЗУ "Про іпотеку").

Відповідне регулювання наведено також у ст. 593 ЦК України.

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

До такої правової позиції прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року при розгляді справи № 921/107/15-г/16.

Крім того, ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_5 не надала суду виданої їй розписки (довідки, повідомлення тощо) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що банк одержав від неї виконання зобов'язання в повному обсязі за кредитним договором № 354411/79955/1920-6 від 18.12.2006 року, і що вказаний кредитний договір є припиненим з 06.08.2013 року у зв'язку із його виконанням позичальником. Також нею не було надано постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із його повним виконанням.

Таким чином, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не було надано належних доказів того, що борг перед банком погашено у повному обсязі та, відповідно, припинене основне зобов'язання.

Щодо посилань ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що банк не мав права, після набрання судовим рішенням законної сили, здійснювати будь-які нарахування за кредитом та самостійно визначати призначення платежу, а зобов'язаний був спрямовувати кошти, сплачені нею самостійно, на погашення заборгованості за рішенням суду, колегія суддів виходить з наступного.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/16336/16-ц зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Однак, якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову ОСОБА_5 є визнання припиненим іпотечного договору, який є похідним від основного договору - договору кредиту, укладеного між сторонами і який не є предметом розгляду даної справи.

Будь-які докази повного виконання зобов'язання за кредитним договором а також за рішенням суду про стягнення заборгованості відсутні, як відсутні і докази яким чином банк визначив заборгованість. В матеріалах справи міститься лише відповідь органу ДВС про те, що заборгованість до цього часу не погашена. При цьому органи ДВС також не були залучені до справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що припинення договору іпотеки є передчасним та необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає принципу обґрунтованості судового рішення.

Отже колегія суддів вважає, що доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2018 року.

Судді