Рішення № 78066137, 14.11.2018, Харківський районний суд Харківської області

14.11.18

Справа № 635/6749/16-ц

Провадження № 2/635/370/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Ус Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» третя особа ОСОБА_1 про припинення поруки,

УСТАНОВИВ:

16 вересня 2016 року до Харківського районного суду Харківської області звернувся представник ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року у розмірі 37826,24 доларів США, що станом на 25 липня 2016 року за офіційним курсом НБУ становить 938469,01 гривень (дев?ятсот тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят дев?ять гривень 01 копійка) та судові витрати у розмірі 14077,04 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до укладеного договору № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 18382,14 доларів США на термін до 10 травня 2017 року.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 25 липня 2018 року становить 37826,24 доларів США, з яких 14870,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 20079,68 — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2876,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов?язань за договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_2.

Позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов?язань за договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року, яка залишена без задоволення. Тому просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у 14077,04 гривень.

09 листопада 2016 року відповідачем ОСОБА_2 поданий зустрічний позов про припинення поруки, в якій просив суд визнати припиненою його поруку перед позивачем, яку оформлено договором поруки № HAD0GA00000013/1 в забезпечення зобов?язань за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року відкрито провадження в цивільній справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду із первісним позовом.

Представник позивача в ході судового розгляду позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в ході судового розгляду проти первісного позову заперечували, а зустрічний позов просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

11 травня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 18382,14 доларів США на термін до 10 травня 2017 року зі сплатою відсотків.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Факт виплати Комерційним банком «ПриватБанк» в розмірі 18382,14 доларів США ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справами та визнається сторонами.

Отже, свої зобов'язання позивач виконав повністю, надавши відповідачу кредит у вказаному розмірі. Натомість ОСОБА_1, всупереч умов кредитного договору здійснював свої зобов'язання не належним чином у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем і перевіреного судом, прострочена заборгованість станом на 25 липня 2018 року становить 37826,24 доларів США, з яких 14870,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 20079,68 — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2876,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідачі належним чином повідомлялися про наявну заборгованості за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року, але належним чином свої зобов’язання за договором не виконують.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 25 липня 2018 року становить 37826,24 доларів США, з яких 14870,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 20079,68 — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2876,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Також на забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № HAD0GA00000013/1 від 11 травня 2007 року, відповідно умов якого відповідач, як поручитель, на добровільних засадах прийняв на себе зобовязання солідарно відповідати перед позивачем по зобовязанням відповідача ОСОБА_1 з кредитного договору.

У випадку невиконання зобов'язань по Кредитному дог овору Боржник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України в разі солідарного обовязку відповідачів кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і будь-кого з них окремо. При цьому, відповідно до абз.2 ч.2 ст. 543 ЦК України солідарні відповідачі залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання, останнім свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення обов'язку боржника.

Договір кредиту та договір поруки були узгоджені та підписані сторонами відповідно до вимог чинного цивільного законодавства.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, а також пеня, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

А відтак, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо пропуску позивачем строку загальної позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування, оскільки заборгованість виникла у 2012 році, а з позовом до Ленінського раойнного суду м.Харкова суду Банк звернувся у 2015 році, тобто в межах строку загальної позовної давності. А відтак строк звернення до суду не пропущений.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач свої зобов’язання у строки та на умовах, встановлених кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року не виконав, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23407,35 доларів США грн., з яких з яких 14870,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 7032,97 доларів США — заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1504,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання поруки припиненою, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України ).

Посилання зустрічного позивача на те, що договір поруки повинен бути визнаний припиненим, відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

В разі не встановлення в договорі поруки строку припинення поруки вона припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, визначеного кредитним договором строку повернення кредиту.

Окрім того, вирішуючи питання про стягнення суми заборгованості суд виходить з роз'яснень викладених у абзаці 3 пункту 14 Постанови ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», відповідно якого у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, від 12 вересня 2012р. по справі № 6-98цс12, від 17 вересня 2014р. по справі № 6-6цс14.

Згідно платіжного доручення № BO1S6B15GL від 06 вересня 2016 року позивачем при пред’явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 14077,04 грн.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача покладаються витрати по оплаті судового збору у розмірі 8711,05 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 110, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAD0GA00000013 від 11 травня 2007 року в розмірі 23407,35 доларів США, що станом на 18 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ становить 580736,35 гривень (п?ятсот вісімдесят тисяч сімсот тридцять шість гривень 35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 8711,05 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення поруки відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1д; поштова адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50.

відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП:НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2018р.

Головуючий суддя: Назаренко О.В.

.