Рішення № 78065624, 22.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2018 Справа №607/393/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 607/393/18 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до укладеного між акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем кредитного договору № 770/38-202-08 від 21 березня 2008 року відповідач отримала кредит у сумі 5'900 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, зобов'язалась повернути ці кошти та сплатити відсотки в порядку і в терміни, встановленні договором. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 3'991,20 дол. США, які позивач і просить з неї стягнути.

Відповідач, в інтересах якої діє її представник, подала відзив у якому зазначала, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Щодо проплати грошових коштів від 03 серпня 2017 року, про яку зазначено у поданому представником позивача розрахунку заборгованості, то її , відповідач не здійснювала, та не могла здійснювати, оскільки перебувала за межами України. Отже строк позовної давності слід розпочати обчислювати з 11 березня 2014 року і на момент звернення до суду із позовом він був пропущений.

У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу на те, що зобов'язання між банком та відповідачем, котрі виникли на підставі кредитного договору, не припинені, оскільки не настало жодної із обставин, визначених главою 50 Цивільного кодексу України. Сплив позовної давності не є підставою для такого припинення. Також представник позивача зазначив, що відповідач не надала доказів того, що 03 серпня 2017 року вона перебувала за кордоном, а тому такі її доводи не слід брати до уваги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про відкладення розгляду справи. При цьому аналогічну заяву було ним подано і у попереднє судове засідання, котра була судом задоволена.

Таким чином розгляд слід провести за відсутності представника позивача на підставі пункту 2 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу, якою визначено, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представник, крім відповідача, у випадку його повторної неявки в судове засідання незалежно від причин неявки, якщо він був належним чином повідомлені про судове засідання.

Відповідач та її представник також у судове засідання не з'явились. Остання подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У ній також зазначає, що проти задоволення позову заперечує з підстав, вказаних у відзиві. Додатково зазначає, що останній платіж по Кредитному договору її клієнтка здійснила у 2012 році.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на таке.

21 березня 2008 року між акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір кредиту № 770/38-202-08 (далі також може вживатись як Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 цього правочину банк зобов'язався надати ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 5'900 дол. США на термін до 10 січня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором в частині надання кредитних коштів відповідачу виконав; вона їх отримала.

Натомість ОСОБА_1 неналежно виконувала свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Із статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Таким чином відповідач, допустивши неналежне виконання умов Кредитного договору, порушила права позивача.

За їх захистом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду 09 січня 2018 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). (частина 1 ст. 258, пункт 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору визначено, що кінцевим терміном повернення кредиту є 10 січня 2011 року.

Водночас, цим же пунктом встановлено, що погашення кредиту здійснюється боржником шляхом сплати періодичних, щомісячних платежів в сумі 163 дол. США до 10 числа кожного місяця.

Аналогічним чином, тобто шляхом внесення щомісячних платежів, відбувається і сплата відсотків за користування кредитними коштами. Так, відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору, сплата процентів за користування критиком здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 числа місяця наступного за місяцем в якому нараховані проценти.

Таким чином сторони Кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язання, - шляхом щомісячного погашенням рівними платежами.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Оскільки умовами Кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа місяця наступного за місяцем в якому вони нараховані, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань, а не у момент закінчення дії договору, як про це помилково зазначає відповідач.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 березня 2014 року в справі № 6-20цс14.

Спір між сторонами виник щодо моменту, коли відповідач перестала виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором.

Позивач вказує на те, що останній платіж був внесений ОСОБА_1 03 серпня 2017 року на суму 1,15 доларів США.

Відповідач зазначає, що такої проплати вона не здійснювала, оскільки була за кордоном. На підтвердження цього подала свідоцтво про народження, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 не території Чеської Республіки в неї народився син - ОСОБА_2.

Згідно з частиною 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на факт внесення відповідачем коштів 03 серпня 2017 року позивач не надає належних, допустимих та достовірних доказів, котрі це підтверджують.

Мова іде про первинні фінансові документи, а саме квитанції, розрахункові чеки, чи інші докази, котрі підтверджували б внесення коштів відповідачем у будь-який спосіб.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачу було достеменно відомо про невизнання відповідачем факту внесення коштів 03 серпня 2017 року. Така обставина повинна була стимулювати останнього надати докази, які доводили б зазначений факт, однак цього він не зробив.

При цьому обмежився лише посиланням на недоведеність тверджень ОСОБА_1 про перебування її за кордоном України, що у даному питанні не має доленосного значення.

З огляду на викладене, керуючись принципом диспозитивності, суд вважає, що обставина внесення відповідачкою 03 серпня 2017 року коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором є недоведеною, а тому її слід залиши поза увагою.

Водночас, слід зазначити, що з моменту укладення Кредитного договору відповідач час від часу вносила кошти в рахунок погашення боргу.

Такі дії свідчать про визнання нею заборгованості та переривали строк позовної давності, відповідно до частини 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, після чого він починав обчислюватись заново.

Останній платіж до закінчення дії Кредитного договору був здійснений відповідачем 30 листопада 2010 року.

Після цього ОСОБА_1 здійснювала платежі 21, 27 січня, 28 квітня та 31 травня 2011 року на суми 372, 600, 263, 200 доларів США.

Ці дії, знову ж таки, свідчать про визнання відповідачем боргу.

Свої зобов'язання за Кредитним договором відповідач припинила виконувати 18 липня 2012 року у момент коли нею було внесено останній платіж на суму 461,93 долара США.

Факт внесення коштів у зазначену дату доказуванню не підлягає, відповідно до частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Про цю обставину позивачем зазначено у заяві по суті справи від 26 січня 2018 року (а.с. 27), а представником відповідача - у заяві про розгляд справи за її відсутності.

Таким чином з 18 липня 2012 розпочалось обчислення трьохрічного строку позовної давності, котрий сплинув 18 липня 2015 року.

Як уже зазначалось вище позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором у січні 2018 року, тобто з спливом позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина четверта статті 267 ЦК України)

Таку заяву відповідач зробила 18 травня 2018 року. (а.с. 51)

Таким чином у даному позові слід відмовити у зв'язку з спливом позовної давності.

Суд визнав неспроможними доводи представника позивача про те, що зобов'язання за Кредитним договором не припинились, як підставу для незастосування наслідків сплину позовної давності і вважає за необхідне у цьому контексті зазначити наступне.

Та обставина, що належного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором не відбулось і вони не припинили існувати з огляду на норми глави 50 Цивільного кодексу України, безсумніву має місце. Як і факт порушеного права ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачем, що судом встановлено і вмотивовано у даному рішенні.

Однак можливість захистити таке своє порушене право позивач втратив у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 22 листопада 2018 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» , місце знаходження вул. Ковпака,29, м. Київ,03150 , ідентифікаційний код 00039019.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка