Рішення № 78062878, 01.11.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2627/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2018 р. Здолбунівський районний суд Рівненській області

в складі:

головуючого судді Мички І.М.

при секретарі судового засідання Кондратюк Н.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідча ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ» Факторингова компанія» «Вектор Плюс» про визнання зобов»язань припиненими та припинення обтяжень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ТзОВ» Факторингова компанія» «Вектор Плюс» про визнання зобов»язань припиненими та припинення обтяжень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує , тим, що 27 листопада 2007 року , її мати , ОСОБА_4, уклала кредитний договір з АКБ «ТАС – Комерцбанк" ( згодом найменування було змінено на ПАТ «Сведбанк» ) № 1701/1107/71-077, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 27 000,00 ( двадцять сім тисяч) доларів США . В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором між АКБ»ТАС – Комерцбанк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний Договір№1701/1107/71-077-Z-1, згідно з яким в заставу було передано квартиру розташовану за адресою : Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Заводька 18а/76.

21.11.2010 року мати позивачки померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2011 року наданого державним нотаріусом Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори , позивачкою було отримано у приватну власність предмет іпотеки а саме квартиру , розташовану за адресою : Рівненська область , м. Здолбунів, вул. Заводська 18а/76. 02 лютого 2011 року ОСОБА_5 державна нотаріальна контора своїм листом вих.№918/02-14 , відповідно до ст. 1282 ЦК України та п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , повідомила АКБ «ТАС –Комерцбанк» про те , що 22 липня 2011 року за реєстровим номером № 2-595 видав свідоцтво про право на спадщину за законом на ім»я позивачки , на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , яка померла 21.11.2010 року , щодо якої згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна є заборона за договором іпотеки , посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу 27 листопада 2007 року реєстр №2892, згідно з яким іпотекою забезпечено надання кредиту за договором №1701/1107/71-077 від 27.11.2007 року , укладеного між померлою і АКБ» ТАС- Комерцбанк» 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» як правонаступник ВАТ «Сведбанк» яке в свою чергу було правонаступником АКБ" ТАС- Комерцбанк» уклало з ТзОВ»Факторингова компані «Вектор Плюс» договір факторингу №15, відповідно якого останньому було відступлено права вимоги за Кредитним договором №1701/1107/71-077 від 27.11.2007 року , що був укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк»та ОСОБА_4 У довідці виданій ПАТ»Сведбанк» №861/02-1697 від 15.10.2012 року про стан заборгованості за кредитним договором №1701/1107/71-077 від 27.11.2007 року банком було зазначено , що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.07.2011 року спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та вказав , що прострочена заборгованість за кредитом складає 12355,00 доларів США , що на той час еквівалентно 98753,52 грн. Таким чином ПАТ «Сведбанк» про смерть позичальника ОСОБА_4 стало відомо 15 жовтня 2012 року. Тобто ще до укладення з відповідачем у даній справі договору факторингу №15. Позивач стверджує , що вона не є стороною зобов»язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за кредитним договором №1701/1107/71-077 від 27.11.2007 року та похідним від нього іпотечним договором №1701/1107/71-077 –Z-1 від 27.11.2007 року.

У судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала просила їх задовольнити . Вважає позов цілком обгрунтованим та підставним,так як зачіпає та порушує її інтереси.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив , надала відзив на позовну заяву.Вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими такими,що не відповідають вимогам закону.

Суд, дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, встановивши факти та відповідні їм правовідносини встановив.

27.11.2007 року між «ТАС – Комерцбанк» і ОСОБА_4 , матір»ю позивачки , було укладено кредитний договір №1701/1107/71-077, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 27 000,00 ( двадцять сім тисяч) доларів США . В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором між АКБ»ТАС – Комерцбанк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний Договір №1701/1107/71-077-Z-1, згідно з яким в заставу було передано квартиру розташовану за адресою : Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Заводська 18а/76.

21.11.2010 року мати позивачки померла. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира за адресою : Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Заводька 18а/76. Позивачка є дочкою померлої та прийняла спадщину, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім»я позивачки , на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , яка померла 21.11.2010 року .

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності, як підстави для припинення зобовязання норми глави 50 «Припинення зобовязання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність повязується із судовим захистом субєктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне субєктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобовязаної особи.

У зобовязальних відносинах (стаття 509 ЦК України) субєктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обовязку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обовязку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обовязку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє субєктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобовязання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина пята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобовязання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Відповідно до Цивільного кодексу України сплив позовної давності не є підставою для припинення зобовязання. Виконання боржником зобовязання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобовязання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобовязання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина пята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобовязанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобовязання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначеної правової позиції дійшла Судова палата в цивільних справах Верховного суду України у справі за № 6-786цс17.

З огляду на наведене, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТзОВ» Факторингова компанія» «Вектор Плюс» про визнання зобов»язань припиненими та припинення обтяжень слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 575, 298 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ» Факторингова компанія» «Вектор Плюс» про визнання зобов»язань припиненими та припинення обтяжень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення (проголошення) до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя