Ухвала суду № 78062008, 10.11.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.11.2018 Справа № 554/9127/18

Єдиний унікальний номер 554/9127/15

Провадження №1-кс/554/10985/2017

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2018 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави Бугрій В.М.,

при секретарі судового засідання Сорока Ю.Г.,

за участю прокурора Селькін Б.Є.,

слідчого Геращенка С.О.,

підозрюваного ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220181700000000034 від 30.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.11.2018 року слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначав, що підставою до внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області про те, що мешканець Полтавської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, за невстановлених обставин незаконно придбав та продовжує зберігати в спеціально обладнаних схованках на території Полтавської області вогнепальну зброю та боєприпаси(гранати системи РГД-5» та «Ф-1», під ствольні гранатомети марки «ГП-25», автоматичну зброю), а також підшуковує осіб, з числа мешканців Російської Федерації, для реалізації частини наявної у нього зброї, шляхом контрабандного переміщення зазначених предметів через митний кордон України, та здійснює збут вогнепальної зброї та боєприпасів на території Полтавської області.

01.11.2018 ОСОБА_1 за допомогою засобів мобільного зв’язку досяг попередньої домовленості з ОСОБА_4, щодо збуту останньому вогнепальної зброї, та боєприпасів на загальну суму 15 тис. грн.

Так, 02.11.2018 близько 14:30 год. згідно попередньої домовленості ОСОБА_1, перебуваючи у лісосмузі біля автошляху Т1707 «Полтава-Суми» поблизу с. Терентіївка Полтавського району Полтавської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку обігу зброї, і бажаючи їх настання, діючи умисно та з корисливих мотивів, незаконного збув ОСОБА_4: 1) боєприпаси:РПГ-18, ВП-18 533-7-80, 254-1-81, ОЛ, П-5 12-80-К, з наклейкою жовтого кольору з написом друкованими літерами: 058283 6/12, КН 5823; 2) боєприпаси: РПГ-22, 254-2-84, ОЛ, ВП-22, 533-Л33-83 7/1, ТР в/а, 24-83-К, з написом: 70-53, 1283 ГМ 6 Г188915; 3) пристрій для відстрілу ВОГ 25 чорного кольору з написом: 178815; 4) боєприпаси: три гранати ВОГ – 25 з написом: 46-88, ВМГ-К, 3144; 5) корпус гранати 214-83Т; 6) корпус гранати Ф-1, 386(затерто)71; 7) два запали УЗРГМ: 1) 22-70, 349-2, 386-21-71; 2) 160-74, 583; за що отримав грошові кошти у розмірі 15 тис. грн.(купюри номіналом 500 грн.).

Згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № 133 від 06.11.2018, складеного за результатами проведеної у вказаному кримінальному провадженні судової вибухово-технічної експертизи, три гранати ВОГ – 25 з написом: 46-88, ВМГ-К, 3144, які надані на дослідження є 40 мм гранатометними пострілами ВОГ-25, які належать до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів).

Таким чином, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, своїми умисними діями, які виразились у придбанні, зберіганні, носінні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.

09.11.2018 о 15 год. 55 хв. ОСОБА_1 ВіктораОлександровичазатримано слідчим відділом Управління СБУкраїни в Полтавській області, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

10.11.2018 громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,раніше не судимому, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст. 263 КК України.

Допитаний 09.11.2018 в якості підозрюваного ОСОБА_1повідомив про обставини придбання, зберігання, носіння та збуту вогнепальної зброї та боєприпасів.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: - повідомленням відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області про виявлення кримінального правопорушення від 30.10.2018 і причетність ОСОБА_1 до збуту вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу; - показами свідка ОСОБА_4про обставини вчинення збуту вогнепальної зброї та боєприпасів ОСОБА_1; - показами свідка ОСОБА_5 про обставини вчинення збуту вогнепальної зброї та боєприпасів ОСОБА_1; - протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1, який повідомив про обставини придбання, зберігання, носіння та збуту вогнепальної зброї та боєприпасів; - протоколом огляду місця події від 09.11.2018; - висновком експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № 133 від 06.11.2018; - протоколом про здійснення контролю за вчиненням злочину від 02.09.2018; іншими матеріалами в їх сукупності.

Вказана підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України є обґрунтованою за сукупністю встановлених даних, а також із урахуванням беззаперечно встановленого факту збуту останнім вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того, у рішенні «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 Європейський суд з прав людини наголошує, що необхідною умовою законності тримання під вартою є незмінна наявність обґрунтованої підозри, що заарештований вчинив злочин.

При визначенні обґрунтованості підозри необхідно ураховувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального переслідування (як зазначено у справі Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994).

Також, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 за невстановлених обставин незаконно придбав та продовжує зберігати в спеціально обладнаних схованках на території Полтавської області вогнепальну зброю та боєприпаси, останній в подальшому може здійснювати незаконний збут вогнепальної зброї та боєприпасів на території України, та має наміри на контрабандне переміщення, тобто з приховування від митного контролю, через державний кордон України вогнепальну зброю та боєприпаси.

Крім цього є ризик, що ОСОБА_1, який є підозрюваним у вчиненні злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, може ухилитися від органів розслідування шляхом втечі.

Слід звернути увагу на позицію ЄСПЛ, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення «Ілійков проти Болгарії» від 10.07.2001).

Це може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду для чого він має достатньо матеріальних можливостей та з огляду на наявність в Україні непідконтрольних територій (в тому числі це стосується території АР Крим, в’їзд на яку є вільним, але здійснення повноважень правоохоронними органами України на вказаній території неможливе).

Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув’язнення. Тривале тримання під вартою може бути виправдане в тому чи іншому випадку тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи («Летєльє проти Франції», «Клоот проти Бельгії», «Мюлер проти Франції»).

На підставі викладеного, застосувати інші, більш м’які запобіжні заходи (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт) ніж взяття під варту не можливо, у зв’язку з наявністю вказаних ризиків.

При визначенні розміру застави, на ряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевказані ризики та викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, матеріали, що підтверджують ці обставини, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний з клопотанням не погодився.

Захисник з клопотанням не погодилась та прохала відмовити у його задоволенні, обравши запобіжний захід, не пов»язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків , а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

10.11.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 263 КК України.

За вчинення злочину, передбаченого 1 ст. 263 КК України, який є злочином середньої тяжкості, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п»яти років позбавлення волі.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_1 слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним злочину середньої тяжкості підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров’я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м’який запобіжний захід.

Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, обставини кримінального правопорушення та характеризуючі дані про його особу, матеріальний стан, та його активну позицію спрямовану на розкриття злочину та співпрацю зі слідством слід визначити заставу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1762 грн. (1762 грн. х 10 = 17620 грн.), що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, визначені ст.194 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозрюваний був затриманий 09.11.2018 року о 15 годині 55 хвилин, а тому строк тримання під вартою слід рахувати з цього часу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220181700000000034 від 30.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, раніше не судимого - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою рахувати з 09 листопада 2018 року з 15 год. 55 хв.

Строк дії ухвали – до 15 год. 55 хв. 08 січня 2019 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1, визначених КПК України.

Призначити заставу в розмірі 17620 грн., 00 коп., після внесення якої підозрюваний ОСОБА_1 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач - ТУ ДСА в Полтавській області, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноважена службова особа Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов’язана роз'ясняти його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя : В.М.Бугрій

'