Рішення № 78059226, 23.11.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4281/17

Провадження № 2/488/714/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - Кулаві А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, де третьою особою виступає Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, де третіми особами виступають: П'ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_3 звернуласяся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради, третьою особою виступає Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна, в якому просила визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 року.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.03.2018 року до участі у справу було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4.

01.06.2018 року через канцелярію суду від ОСОБА_4 надійшла заява про залучення її до справи у якості третьої особи з самостійними позовними вимогами та прийняти до розгляду її позовну заяву до ОСОБА_3, треті особи: П'ята миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2018 року було прийнято позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, де третіми особами виступають: П'ята миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради про, де третіми особами виступають Державний нотаріус П'ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна та ОСОБА_4 та залучено ОСОБА_4 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги у цивільній справі ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, де третіми особами виступають Державний нотаріус П'ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2018 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 про заміну первісного відповідача - Миколаївську міську раду - на належного відповідача - ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року помер її батько - ОСОБА_7 (актовий запис про смерть № 286 зроблений 04.04.2017 року Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області) та вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька. Факт родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим Корабельним районним відділом РАГСу м. Миколаєва 23.10.1985 року.

У 2007 році вона змінила прізвище «ОСОБА_4» на ОСОБА_4», що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2, виданим Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області від 18.08.2007 року. Вважає, що спадкове майно після померлого ОСОБА_9 складається із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 який він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_10 (батька спадкодавця), на слідуючих підставах: 02.02.1968 року відповідно до договору купівлі продажу, посвідченого Жовтневою державною нотаріальною конторою за Р № 218, ОСОБА_10 став власником домоволодіння АДРЕСА_1. Від шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є діти - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 18.06.1984 року і по день смерті.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року. Після смерті залишив заповіт від 21.12.1999 року, посвідчений приватним нотаріусом Дубровою Т.І. За заповітом ОСОБА_10 заповів будинок та інше майно своєму синові ОСОБА_7.

Зазначає, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_7, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області та подала заяву про прийняття спадщини. Посилаючись на те, що коли вона звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, отримала відмову у зв'язку із тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на житловий будинок та не підтверджено факт прийняття спадщини ОСОБА_7

Посилаючись на зазначене, просила суд визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 року.

Третя особа з самостійними позовними вимогами ОСОБА_4 в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_12 року в м. Миколаєві помер її батько ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, який був зареєстрований і фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_13 року в м. Миколаєві померла її мати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка також була зареєстрована і фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_11 року в м. Миколаєві помер її рідний брат ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Вона, уроджена ОСОБА_13, народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 року. 09.10.1971 року вона зареєструвала шлюб у Корабельному відділі реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції з ОСОБА_15, актовий запис № 324 та після реєстрації даного шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_15.

21.12.1999 року ОСОБА_10, залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубрової Т.І., реєстровий № 380 від 21.12.1999 року, відповідно до якого належну йому частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, який розташований в АДРЕСА_1, а також всі інше майно, яке йому буде належати за законом на день його смерті, він заповідав своєму синові ОСОБА_7.

22.07.2000 року ОСОБА_12 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубрової Т.І., реєстровий № 840 від 22.07.2000 року, відповідно до якого належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, який розташований в АДРЕСА_1, а також всі інше майно, яке їй буде належати за законом на день її смерті, вона заповіла своїй дочці ОСОБА_4.

Зазначає, що прийняла спадщину, що відкрилася після смерті її матері шляхом подачі в установленому законом порядку заяви від 18.05.2017 року про прийняття спадщини приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Якушевій О.І.

Посилаючись на те, що, на момент смерті її матері, останній фактично належало 11 / 18 частин житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: 1/2 - частка (від житлового будинку) в спільному майні подружжя в порядку ст. ст. 22, 28 КпШС УРСР і 1/9 (від житлового будинку) - обов'язкова частка в порядку ст. 535 ЦК УРСР (тобто 1/2 + 1/9 = 11/18), просить суд визнати за нею право власності на зазначену частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері.

Сторони та їх представники направили на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебували у шлюбі, який був зареєстрований 04.08.1946 року виконавчим комітетом Велікомечетнянского сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, актовий запис № 01.

Від даного шлюбу вони мали двох дітей - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій після реєстрації шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_12, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.02.1968 року державним нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області Гусаренко І.М., реєстровий № 218, зареєстрованого 21.02.1968 року в Миколаївському МБТІ, реєстровий № 1807, придбали цілий житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Покупцем за даним договором купівлі-продажу нерухомого майна зазначений ОСОБА_10.

21.12.1999 року ОСОБА_10, залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубрової Т.І., реєстровий № 380 від 21.12.1999 року, відповідно до якого належну йому частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, який розташований в АДРЕСА_1, а також всі інше майно, яке йому буде належати за законом на день його смерті, він заповідав своєму синові ОСОБА_7.

22.07.2000 року ОСОБА_12 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубрової Т.І., реєстровий № 840 від 22.07.2000 року, відповідно до якого належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, який розташований в АДРЕСА_1, а також всі інше майно, яке їй буде належати за законом на день її смерті, вона заповіла своїй дочці ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_12 року в м. Миколаєві помер ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, який був зареєстрований і фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_13 року в м. Миколаєві померла ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка також була зареєстрована і фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_11 року в м. Миколаєві помер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 4 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 29.12.1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР «, ст. 22 КпШС УРСР від 20.06.1969 року, який діяв до 01.01.2004 року, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного Заробітку. Відповідно до вимог ст. 28 КпШС УРСР в разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від початку рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або заслуговують на увагу інтереси одного з подружжя.

З огляду на зміст вищевказаних норм матеріального права, оскільки спірний житловий будинок був придбаний в період подружнього життя ОСОБА_10 і ОСОБА_12, отже, даний об'єкт нерухомого майна є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому кожному з них належить по ? частка житлового будинку.

З копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.02.1968 року, посвідченого Жовтневої державною нотаріальною конторою Миколаївської області, реєстровий № 218, з копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого за станом на 20.09.2017 року, виданого на ім'я замовника технічної інвентаризації ОСОБА_4, та з копії довідки Миколаївського МБТІ № 2-1204 від 20.09.2017 року випливає, що згідно обліку зазначеного бюро технічної інвентаризації (станом на 28.12.2012г.) право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.02.1968 року Жовтневої державною нотаріальною конторою, реєстровий № 218 (стару адреса житлового будинку: вулиця Рибна, №39), на даній земельній ділянці збудовані такі будівлі та споруди: житловий будинок літ. "А" загальною площею - 71,70 кв. м, житловою площею - 60,90 кв. м, літня кухня літ. "Б", літня кухня літ. "В", сарай літ. "Е", котельня літ. "Ж", вбиральня літ. "3", душ літ. "И", спорудження № 3, І, огорожі № 1, № 2.

ОСОБА_10 фактично був користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 площею - 950,00 кв. м, з них: під будинком, господарськими будівлями - 183,10; під двором - 262,90; під садом - 504,00.

Згідно з копіями довідок КП ДЕЗ «Океан» м. Миколаєва № 1348/1, №1348/2, №1348/3 від 20.04.2017 року та копії виписки з будинкової книги на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_10, був прописаний (зареєстрований) в зазначеному будинку з 12.06.1967 року, знятий з реєстраційного обліку 14.08.2001 року в зв'язку зі смертю, ОСОБА_12, була прописана (зареєстрована) в будинку з 12.06.1967 року та знята з реєстраційного обліку 04.04.2017 року у зв'язку зі смертю, ОСОБА_7, був прописаний (зареєстрований) в спадковому будинку з 18.07.1984 року, знятий з реєстраційного обліку 19.04.2017 року в зв'язку зі смертю.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року, в зазначеному домоволодінні були зареєстровані (прописані): ОСОБА_12 (дружина) і ОСОБА_7 (син спадкодавця), на момент смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 року, в будинку був зареєстрований (прописаний) ОСОБА_7 (син).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», п. 1 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» в разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в тому числі і щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, в даному конкретному випадку необхідно керуватися нормами ЦК УРСР редакції 1963 року, щодо спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року та нормами ЦК України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, щодо спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 року, та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місце знаходження майна або його основної частини.

З вимог ст. 524 ЦК УРСР слідує, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, тоді та оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. ст. 534, 541 ЦК УРСР кожен громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку) одній або кільком особам, як входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчена.

З вимог ст. 535 ЦК УРСР, який діяв на момент смерті спадкодавця ОСОБА_10, випливає, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновлювачі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Згідно ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції ЦК 1963 року діями, що свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, є: фактичний вступ заявника в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців від дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього терміну в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про його прийнятті.

З повідомлення 5 Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області № 111 / 01-09 від 09.02.2018 року випливає, що згідно з даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкової справи після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12, не виявлено.

Таким чином, після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_12 року, спадщину прийняли, фактично вступивши в управління і володіння його син ОСОБА_7 (в порядку спадкування за заповітом - ст. 534 ЦК УРСР) та його дружина ОСОБА_12, яка прийняла обов'язкову частку у спадщині в порядку - ст. 535 ЦК УРСР.

ОСОБА_4, прийняла спадщину, що відкрилося після смерті матері ОСОБА_12, шляхом подачі в установленому законом порядку заяви від 18.05.2017 року про прийняття спадщини приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Якушевій О.І., що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47765039 від 18.05.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 223 ЦК України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» право на спадкування мають особи, які визначені в заповіті.

З вимог ст. ст. 1216, 1218 ЦК України випливає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_12 на момент смерті її чоловіка ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 року, було 75 років.

Отже, на момент смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 року, їй фактично належало 11/18 частин житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: 1/2 - частка (від житлового будинку) в спільному майні подружжя в порядку ст. ст. 22, 28 КпШС УРСР і 1/9 (від житлового будинку) - обов'язкова частка в порядку ст. 535 ЦК УРСР (тобто 1/2 + 1/9 = 11/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 7/18 часин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7, а за ОСОБА_4 визнати право власності на 11/18 часин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_12.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 351 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, де третьою особою виступає Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/18 часин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, де третьою особою виступає Державний нотаріус П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваленко Наталя Василівна - відмовити.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, де третіми особами виступають: П'ята миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Якушева Олена Іванівна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 11/18 часин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_12.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текс рішення складений 23.11.2018 року.

Суддя Я. А. Чернявська