Рішення № 78047526, 23.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2018

Справа № 910/12528/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай"

Про

стягнення 8 573,28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" про стягнення 8 573,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати за надані послуги по договору № 277/66 про інкасацію коштів суб’єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5.

Однак, як вбачається із даних, які містяться на сайті ПАТ «Укрпошта», зазначене поштове відправлення надійшло до відділення адресата 27.09.2018 та досі знаходиться у точці доставки.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день надходження до поштового відділення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі – позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" (далі – відповідач, клієнт) було укладено договір про інкасацію коштів суб’єктів господарювання № 277/66(далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів Клієнта (надалі - Послуги з інкасації коштів), проводить приймання коштів, і здійснює своєчасне зарахування інкасованих коштів.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надавав відповідачу послуги щодо інкасації коштів.

В свою чергу відповідач, за надані послуги не розрахувався, у зв’язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом № КНО-66.2.1.2/7 від 27.11.2017 в якому вимагав від останнього оплати заборгованості за надані послуги по договору № 277/66 від 13.01.2015 у сумі 6 000,00грн. та нарахованої пені.

Однак, як зазначає позивач, належного реагування на згадуваний лист здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення простроченої оплати за договором № 277/66 від 13.01.2015 з відповідача 6 000,00 грн. основного боргу, 1 535,51 грн. пені, 151,40 грн. 3 % річних та 895,91 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 13.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі – позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" (далі – відповідач, клієнт) було укладено договір про інкасацію коштів суб’єктів господарювання № 277/66(далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів Клієнта (надалі - Послуги з інкасації коштів), проводить приймання коштів, і здійснює своєчасне зарахування інкасованих коштів.

Відповідно до п. 1.2 договору, зарахування або переказ коштів Клієнта проводиться Банком окремо по кожному Пункту ікасації (торгівельної точки) Клієнта, з обов’язковим зазначенням в призначенні платежу найменування Пункту інкасації (торгівельної точки) Клієнта, дати та номера супровідної відомості.

Пунктами 1.4, 4.1, 4.4 договору встановлено, що Клієнт здійснює оплату за надані Послуги з інкасації коштів у розмірі та у строки, що передбачені цим Договором. За Послуги з інкасації коштів Клієнт щомісяця сплачує Банку винагороду у розмірі, який визначено Додатком 1 до цього Договору. Ця винагорода включає в себе комісію за операції з перерахування та переказу коштів на поточний рахунок Клієнта. Сплата винагороди за надані Послуги з інкасації коштів проводиться Клієнтом на підставі виставленого Банком рахунку щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного затим, в якому ці Послуги надавались, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Банку № 357844661, відкритий в Банку, код банку 334851, ідентифікаційний код банку 14282829.

За умовами п. п. 4.5 - 4.6 договору, Банк протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення місяця, в якому надавались Послуги з інкасації коштів, надає Клієнту рахунок із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті Клієнтом. Надання Послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих Послуг за звітний період (Додаток 3 до Договору), який готується Банком, підписується Клієнтом та Банком, і скріплюється печатками Сторін.

Відповідно до п. 4.9 договору, не пізніше 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання двох примірників акту приймання-передачі наданих Послуг з інкасації коштів за звітний місяць Клієнт зобов’язаний повернути Банку один примірник акту приймання-передачі наданих Послуг з інкасації коштів, підписаний Клієнтом та скріплений його печаткою, або надати акт про розбіжності (у випадку не погодження Клієнтом з актом приймання-передачі наданих Послуг з інкасації коштів).

Договір набирає чинності з 14 січня 2015 р. та укладений строком на один рік. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із Сторін своїх зобов’язань за Договором Договір продовжує діяти до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за Договором. У випадку неотримання за 15 (п’ятнадцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору однією із Сторін повідомлення про припинення строку дії Договору Договір вважається щоразу продовженим на один рік на тих же умовах(п. п. 7.1 – 7.2 договору).

15.06.2016 сторони підписали додатковий договір № 1 до договору № 277/66 про інкасацію коштів суб’єктів господарювання, відповідно до умов якого погодили викласти додаток 1 до договору в редакції, викладеній в додатку 1 до додаткового договору. Зокрема, сторони узгодили, що розмір винагороди Банку за один пункт інкасації становить 1 500,00 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 277/66 від 13.01.2015, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем, на виконання умов договору, було надано відповідачу послуги з інкасації грошових коштів, а відповідачем прийнято надані послуги у вересні-жовтні 2017 року на загальну суму 6 000,00 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання послуг № б/н від 30.09.2017 на суму 3 000,00 грн. та № б/н від 31.10.2017 на суму 3 000,00 грн.

Вказані акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою без зауважень та заперечень(копії містяться у матеріалах справи).

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 4.4 договору, сплата винагороди за надані Послуги з інкасації коштів проводиться Клієнтом на підставі виставленого Банком рахунку щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного затим, в якому ці Послуги надавались, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Банку № 357844661, відкритий в Банку, код банку 334851, ідентифікаційний код банку 14282829.

Таким чином, приймаючи до уваги умови договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань є таким що настав.

В свою чергу відповідачем, свої зобов’язання щодо оплати за вказані послуги не виконано.

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості в сумі 6 000,00 грн., позивач надіслав останньому лист № КНО-66.2.1.2/7 від 27.11.2017 в якому вимагав від останнього оплати заборгованості за надані послуги по договору № 277/66 від 13.01.2015 у сумі 6 000,00грн. та нарахованої пені.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.3.4 договору, за несвоєчасну оплату Банку наданих Послуг з інкасації коштів Банк має право вимагати від Клієнта сплатити пеню, на підставі наданого рахунку, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором № 277/66 від 13.01.2015, керуючись п.п. 2.3.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 535,51 грн.

Щодо заявленої вимоги суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" здійснено нарахування пені за прострочення оплати за надані послуги не тільки за вересень 2017 року – жовтень 2017 року, а ще додатково за квітень 2017 року, травень 2017 року, липень 2017 року та серпень 2017 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні, як будь-які докази надання позивачем відповідачу послуг з інкасації грошових коштів у квітні 2017 року, травні 2017 року, липні 2017 року та серпні 2017 року на зазначені у розрахунку суми, так і докази здійснених проплат відповідачем за послуги в межах зазначеного періоду, що, в свою чергу, виключає можливість суду пересвідчитись у правильності нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд відмовляє в задоволенні нарахованої пені за прострочення оплати за квітень 2017 року, травень 2017 року, липень 2017 року та серпень 2017 року.

Одночасно, здійснивши перерахунок пені, нарахованої за прострочення оплати за надані послуги у вересні-жовтні 2017 року в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 921,69 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 151,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 895,91 грн.

Оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за такий самий період, як і нарахування пені, тому господарський суд, із мотивів, викладених вище, відмовляє в частині нарахувань за прострочення оплати за надані послуги з інкасації грошових коштів наданих у квітні 2017 року, травні 2017 року, липні 2017 року та серпні 2017 року.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за надані послуги у вересні-жовтні 2017 року в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 123,78 грн. і 353,18 грн. відповідно.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 520,59 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 39537147) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) 6 000,00 грн. основної заборгованості, 921,69 грн. нарахованої пені, 123,78 грн. 3 % річних, 353,18 грн. інфляційних втрат та 1 1 520,59 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.