Ухвала суду № 78047203, 23.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення скарги на дії чи бездіяльності

державного виконавця без розгляду

23.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4157/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення (повернення) 999 271,76 грн. за договором купівлі - продажу

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" в якому просить розірвати укладений між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ТОВ "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" Договір купівлі-продажу № 02/02-16 від 02.02.2016р. та стягнути з ТОВ "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" заборгованість у сумі 999 271,76 грн., яка складається з 535 840,00 грн. - сплачених позивачем коштів за товар неналежної якості, 250,00 грн. - сплачених позивачем коштів за встановлення датчика GPS, 463 181,76 грн. - завданих збитків (неодержаних доходів позивача).

Рішенням господарського суду від 17.01.2017 позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу № 02/02-16 від 02.02.2016р. укладений між Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" 535 840,00 грн. сплачених за товар, 250,00 грн. сплачених за встановлення датчику GPS, 9 419,35 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

03.02.2017 на виконання рішення видано наказ.

22.11.2018 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій скаржник просить:

- поновити строк на подання скарги;

- визнати дій державного виконавця Григорчук Катерини Вікторівни Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області неправомірними;

- визнати недійсною постанову державного виконавця Григорчук Катерини Вікторівни Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.10.2017 про стягнення виконавчого збору, винесену в межах виконавчого провадження № 53484838.

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд прийшов до висновку про залишення даної скарги без розгляду на підставі наступного.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Скаржник у скарзі просить поновити строк подання скарги.

В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилається на те, що про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.10.2017 по виконавчому провадженню № 53484838 він дізнався лише 06.11.2018, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження.

Однак, жодних обґрунтувань у скарзі не наведено та не надано жодних доказів того, що ТОВ "Автоентерпрайз" дізналось про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.10.2017 по виконавчому провадженню № 53484838 саме 06.11.2018 до скарги також не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, скаржником до скарги додано витяги з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що не може бути доказом того, що скаржник про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.10.2017 по виконавчому провадженню № 53484838 дізнався саме 06.11.2018 оскільки доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень є вільним.

Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті Господарського процесуального кодексу України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

З огляду на викладене скарга ТОВ "Автоентерпрайз" державного виконавця Григорчук Катерини Вікторівни Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області підлягає залишенню без розгляду.

Після усунення допущеного порушення скаржник не позбавлений права повторного звернення до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що згідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Обов'язок направлення відповідних заяв на адресу всіх учасників справи визначено приписами ст.ст.165-168 ГПК України та передбачає належне інформування всіх учасників справи щодо звернення скаржника з відповідною скаргою до суду з метою забезпечення учасникам справи реалізації їх прав щодо надання відповідних заперечень на скаргу, наявність яких, станом на час розгляду скарги, забезпечить її своєчасний розгляд, в той час приписами статті 342 ГПК України строк розгляду скарги обмежено десятиденним терміном.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Суд зазначає, що національним законодавством України передбачено забезпечення права заінтересованих осіб на інформацію про подану заяву (скаргу) та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку заявника (скаржника) надіслати сторонам копії заяви (скарги) та доданих до неї документів до прийняття заяви (скарги) до розгляду.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача (заявника, скаржника) належним чином інформувати заінтересованих осіб про подання позову (заяви, скарги) до суду шляхом направлення на його (їх) адресу копії позовної заяви (заяви, скарги) з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем (заявником, скаржником) до прийняття судом будь-якої заяви (скарги) до розгляду.

Всупереч вищевикладеному, в додатках до скарги відсутні докази направлення поданої скарги з додатками на адресу позивача та органу ДВС, дії якого оскаржуються. Натомість скаржником додано копії скарги в 2екземплярах.

Також, суд звертає увагу на те, що а п.6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" вказано, що судам необхідно враховувати, що для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

Частиною 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених вище норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.

Керуючись статтями 118, 119, 234, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ТОВ "Автоентерпрайз" у поновленні строку на подання скарги на дії державного виконавця Григорчук Катерини Вікторівни Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Скаргу ТОВ "Автоентерпрайз" на дії державного виконавця Григорчук Катерини Вікторівни Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 23.11.2018 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення до Центрального апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко