Рішення № 78041466, 12.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2018 Справа №607/10651/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено в позові та заяві про уточнення підстав та предмету позову обставини, що посадові особи Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області, з корисливих мотивів та з інших особистих інтересів, використовуючи владу та службове становище, сфабрикували, документи і неправомірно притягнули його до дисциплінарної відповідальності за надуманий проступок за посадові обов'язки, в яких він не перебував щоб самоправно зняти частину його зарплати для власних премій. В подальшому зловживаючи владою та службовим становищем протягом трьох років умисно не проводили йому індексацію його заробітної плати. Зловживаючи владою та службовим становищем з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб - для водія, заступник начальника ГУ ДФС Тернопільської області діючи спільно із посадовцями умисно сфабрикували документи, щоб виключили його зі списків осіб, котрі, потребують покращення житлових умов. Тим самим позбавили його права на отримання житла, на яке він в черзі прочекав більше 37 років. В результаті протиправних дій посадових осіб Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області шкоду в особливо великих розмірам.

З квітня 2016 року по теперішній час прокуратура Тернопільської області щоб прикрити кримінальні правопорушення, які вчинені відносно нього посадовими особами: не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; приховування від нього розслідування кримінального провадження; тривалий час не визнання його потерпілим; вчиняє незаконних дій, що викликають сумнів в об'єктивності, неупередженості та незалежності у розслідуванні; необґрунтовано зволікання з розглядом його звернень та клопотань; прийняття передчасних незаконних рішень у справі; викривляння внесених відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42016211180000029 щоб уникнути контролю та не розслідувати його, щоб прикривати злочинну діяльність посадовців.

Порушення його прав та інтересів було встановлено судовими рішеннями про незаконність рішення прокуратури Тернопільської області в результаті йому заподіяно моральну шкоду, яка настала в результаті зневаги його прокуратурою Тернопільської області прийнятими протиправними рішенням та протиправною бездіяльністю, а також протиправними діями, направленими на їх вчинення, що скривдило його і принизило його честь, гідність, ділову репутацію, від чого зазнав утиску та обмеження у визнанні, реалізації та користуванні своїми правами і свободами у формі прямої та непрямої дискримінації його за ознакою меншовартості.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначає характером правопорушень, ступенем вини відповідачів, глибиною душевних та фізичних страждань. Він втратив довіру до прокуратури, невизначеністю ситуації, стурбованістю і тривогою через те, що ситуація триває довго, змушений був звертатися до суду для поновлення своїх прав. Глибоким відчуттям несправедливості Зазнав розчарування та страждання, що призвело до зміни звичного способу життя, що негативно відобразилась на його самопочутті та здоров’ї.

У зв’язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнення солідарно з відповідачів заподіяну моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представником відповідача ОСОБА_5 Тернопільської області подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди солідарно із відповідачів - Державної казначейської служби України та прокуратури Тернопільської області. Відтак прокуратура області є неналежним відповідачем, а тому позовні вимоги до неї не підлягають задоволенню. Проте, проаналізувавши доводи позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вони є необґрунтованими, абстрактними, не базуються на нормах матеріального права. У позовній заяві позивачем наведено лише доводи про неправомірність дій щодо нього прокуратури Тернопільської області із посиланням на ухвали суду, якими скасовувалися процесуальні рішення слідчого у кримінальному провадженні №420116211180000029. Водночас у позові немає ґрунтовних пояснень та не наведено доказів заподіяння йому моральної шкоди, у розумінні вказаного поняття.

Крім того, позивачем взагалі не обґрунтовано розміру заявленого відшкодування та з яких міркувань він виходив, визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, моральної шкоди. Позивачем не доведено наявності всіх елементів деліктного поступку, який може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Сама по собі наявність судових рішень (ухвал) про зобов'язання прокуратуру області внести відомості в ЄРДР, скасування постанов слідчого та закриття кримінального провадження, про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 не є безумовним доказом щодо доведеності усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди. Будь-яких обмежень свобод або особистих прав ОСОБА_1 відповідачами не допущено, оскільки лише сам факт звернення позивача з заявами до суду у порядку ст.ст.303-307 КПК України не може свідчити про порушення його прав, а не погоджуючись з процесуальними рішеннями, він реалізував своє конституційне право на доступ до правосуддя та на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

На даний час у кримінальному провадженні №42016211180000029 триває досудове розслідування, що дає змогу ОСОБА_1, як потерпілому, реалізовувати своє право на оскарження рішень слідчого у разі незгоди із ними. Прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування, оскарження їх ОСОБА_1 до суду у порядку КПК України, зобов'язання судом слідчого до вчинення певних процесуальних дій, не може свідчити про спричинення позивачу будь-якої шкоди, а лише вказує на їх правову позицію, яка в силу особливостей кримінального процесуального законодавства, не може бути перевірена в апеляційному порядку. Факт прийняття рішення слідчим у кримінальному провадженні, що було скасоване у зв'язку з процесуальними порушеннями, не свідчить про завдання позивачу шкоди та не підтверджує підстави для її відшкодування. Посилання позивача на необхідність звернення до суду як обґрунтування моральної шкоди не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди. Правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та прокуратурою Тернопільської області врегульовані кримінальним процесуальним законодавством та не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що Державна казначейська служба України, зокрема як окрема юридична особа, в процесі виконання своїх функціональних обов'язків, завдань, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, жодним чином не порушувала, незаконних та протиправних дій відносно позивача не вчиняла, зокрема це прослідковується із змісту позовної заяви. Крім того, у тексті позовної заяви позивач не робить жодного чіткого посилання на норми чинного законодавства за якими він має право на відшкодування моральної шкоди. Позивач не наводить конкретики та чіткості у чому саме полягає завдання йому моральних страждань, завданих солідарними діями відповідачів, не надано достатніх доказів завдання такої моральної шкоди, та доказів які підтверджують неодноразовість завдання моральних страждань позивачем. Інших доказів та посилань, що підтверджують моральні страждання, і як наслідок завдання моральної шкоди позивачу, останнім надано не було. Також позивач не обґрунтував розмір морального відшкодування у розмірі 2 000 000,00 грн. та не навів достатніх для суду доказів такого відшкодування, тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідачів, в якому викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачами у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Вказавши, що факти порушення його прав, вчинені протиправними рішеннями та протиправною бездіяльністю прокуратури Тернопільської області доведені ухвалами слідчого судді. Він має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його прав та компенсацію негативних наслідків втрат немайнового характеру, що виникли в результаті протиправних рішень та протиправної бездіяльності прокуратури Тернопільської області під час розслідування кримінального провадження. Тому він просить суд захистити його честь, гідність та ділову репутацію не від поширення неправдивої інформації про нього чи наклепу, а від вчинення образливих, принизливих, протиправних дій прокуратурою Тернопільської області відносно нього під час розслідування кримінального провадження, яка щоб прикрити кримінальні правопорушення, що вчинені відносно нього посадовими особами - керівництвом ГУ ДФС Тернопільської області. Крім того, держава самостійно виступає в цивільному обороті через свої органи, які взагалі не мають або мають права юридичної особи. Дії цих органів вважаються діями самої держави. Збитки, спричинені відповідачем - прокуратурою Тернопільської області, компенсуються за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Звідси випливає, що наявні самостійні підстави щодо притягнення як відповідача відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо. Державна казначейська служба виступає відповідачем у справі, пов'язану з виплатою з Державного бюджету України певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні рішення та бездіяльність прокуратури Тернопільської області, а тому у справі є два належні солідарні відповідачі.

Представник відповідача ОСОБА_5 Тернопільської області подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем не обґрунтовано факт наявності щодо нього дискримінації у тому значенні, яке використовується у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Ні у позовній заяві, ні у наданих суду показах ОСОБА_1 не навів жодних даних, які б свідчили про те, що дії прокурора, постанови про закриття кримінального провадження тощо ґрунтуються чи пов'язані саме із будь-якою конкретно визначеною ознакою дискримінації. Разом з тим, скасування судом постанов слідчого в даному випадку не свідчить про наявність у них ознак дискримінації.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Позивачем подано клопотання про витребування доказів та допит свідків.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши об’єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2016 у справі №607/3839/16-к, зобов’язано Тернопільську місцеву прокуратуру внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 01.04.2016 про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що повідомити заявника у встановлені нормами КПК України термін та спосіб.

21.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016211180000029 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Тернопільської області від 29.07.2016 кримінальне провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України закрито в зв’язку з відсутністю в діях працівників Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС України в Тернопільській області ознак складу кримінального правопорушення ч. 1 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2016 у справі № 607/9669/16-к, скасовано постанову слідчого СВ прокуратури Тернопільської області від 27.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016, а матеріали кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 направлено до прокуратури Тернопільській області для продовження досудового розслідування.

Постановою заступника начальника СВ прокуратури Тернопільського області від 18.05.2016 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання від 16.05.2016 про залучення його як потерпілого.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.11.2016 у справі № 607/9669/16-к, скасовано постанову заступника начальника СВ прокуратури Тернопільської області від 18.05.2016 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 16.05.2016 про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні №42016211180000029 від 21.04.2016р., а матеріали кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016р. повернуто в прокуратуру Тернопільської області для вирішення клопотання ОСОБА_1 від 16.05.2016р. про визнання його потерпілим.

Постановою слідчого від 30.11.2016, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.10.2017 у справі № 607/9669/16-к, скасовано постанову старшого слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 30.11.2016 по кримінальному провадженню внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016211180000029 від 21.04.2016 про відмову в визнанні потерпілим та зобов'язано слідчого, прокурора в кримінальному провадженні вручити ОСОБА_1 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.

Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області від 28.12.2017 кримінальне провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України закрито у зв’язку з відсутністю в діяннях працівників Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС України в Тернопільській області ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.10.2017 у справі № 607/1108/18, скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області від 28.12.2017 про закриття кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а матеріали кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 направлено в СВ прокуратури Тернопільської області для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2018 у справі № 607/14100/18, зобов'язано прокурора прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні №42016211180000029 розглянути скаргу ОСОБА_1 на недотримання строків у кримінальному провадженні, зареєстровану у прокуратурі Тернопільської області 16.07.2018 за вх.№1224, повідомивши заявника про результати її розгляду, у строк до трьох днів з часу отримання копії ухвали.

На даний час проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016, що не заперечується учасниками справи.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суду дали показання, що з часу початку проведення досудового розслідування у ОСОБА_1 пригнічений стан, він нервується і звертається до лікаря за допомогою.

Суд погоджується з аргументами позивача про заподіяну йому моральну шкоду, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Судом з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування в частині невиконання своїх службових обов'язків, а тому відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440 цс16.

Відповідно до статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Статтею 2 ЦК України передбачено, що держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України, яке здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 .

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-3014цс16.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області задоволено скарги ОСОБА_1 та зобов'язано посадових осіб прокуратури Тернопільської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заявах ОСОБА_1

Також ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скасовано постанову слідчого СВ прокуратури Тернопільської області від 27.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016; постанову заступника начальника СВ прокуратури Тернопільської області від 18.05.2016 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 16.05.2016 про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні; постанову старшого слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 30.11.2016 по кримінальному провадженню внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016211180000029 від 21.04.2016 про відмову у визнанні потерпілим та зобов'язано слідчого, прокурора в кримінальному провадженні вручити ОСОБА_1 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого; постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області від 28.12.2017 про закриття кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а матеріали кримінального провадження №42016211180000029 від 21.04.2016 направлено в СВ прокуратури Тернопільської області для продовження досудового розслідування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено неправомірність бездіяльності та рішення посадової особи прокуратури Тернопільської області, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю та рішеннями, а тому з врахуванням вимог розумності та справедливості, тривалість кримінального досудового розслідування, суд частково задовольняє вимогу ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень.

За таких обставин, слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників прокуратури Тернопільської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не спростовують висновку суду, оскільки протиправна бездіяльність та рішень органів прокуратури Тернопільської області встановлена слідчими суддями із викладенням мотивів в ухвалах суду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статями 23, 1174, 1176 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв. 5, місто Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5 Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910098.

Відповідач: Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_8