Рішення № 78036959, 19.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.11.2018

Справа № 320/6020/18

2/320/3425/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі:

головуючого – судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми у зв’язку з невиконанням зобов’язання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми боргу згідно розписки від 02.12.2011 року у розмірі 12150 гривень, 3% річних від простроченої суми за період з 30.07.2015 по 30.07.2018 року у розмірі 1094 гривні 50 копійок, інфляційні збитки в сумі 4479 гривень 71 копійка, а також судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Позов обґрунтований тим, що відповідач 02.12.2011 року взяв у позивача товар під реалізацію на суму 16000 гривень і зобов’язався повернути дану суму грошей не пізніше 30.07.2015 року, що підтверджується копією розписки від 02.12.2011 року, на якій підпис відповідача посвідчено головою виконкому Полянівської сільської ради Мелітопольського району. До спливу строку виконання взятого на себе зобов’язання відповідач повернув позивачу гроші за взятий під реалізацію товар у сумі 3850 гривень, а залишок у сумі 12150 гривень до теперішнього часу не повернув. Позивач вказує, що неодноразово зверталась до нього, нагадуючи про борг, але у добровільному порядку відповідач борг не повертає. Тому позивач вважає, що відповідач повинен додатково сплатити їй за період з 30.07.2015 року по 30.07.2018 року 3% річних від простроченої суми у розмірі 1094,50 гривень, інфляційні збитки у розмірі 4479,71 гривень, а також сплачений нею при зверненні до суду судовий збір.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 02.12.2011 року написав розписку про те, що він отримав у борг від ОСОБА_1 товар для реалізації на суму 16000 гривень. Вказану суму зобов’язався повернути у найкоротший строк, але не пізніше 30.07.2015 року, що також підтверджується доданою до матеріалів справи розпискою (а.с.26) .

Підпис відповідача у вказаній розписці посвідчено головою виконкому Полянівської сільської ради Мелітопольського району, який зроблено у його присутності. Особу ОСОБА_2, який підписав документ, встановлено. Зареєстровано в реєстрі за №55 (а.с.16).

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У розписці від 02.12.2011 року відповідач зобов’язався повернути позивачу позику у розмірі 16000 гривень до 30 липня 2015 року.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що відповідач повернув позивачу гроші за взятий під реалізацію товар у сумі 3850 гривень, а залишок у сумі 12150 гривень до теперішнього часу позивачу не повернув.

Таким чином, враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач позов визнав у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 12150 гривень суд вважає цілком законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача за період з 30.07.2015 року по 30.07.2018 року підлягає 3% річних від простроченої суми у розмірі 1094,50 гривень (12150х3%:100х1097 днів), а також інфляційні збитки у розмірі 4479,71 гривень згідно з наданим позивачем розрахунком, який доданий до матеріалів справи (а.с.10-12).

Ч.1ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем за подання позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

Враховуючи, що в підготовчому засіданні відповідач визнав позов, що стало підставою для ухвалення рішення суду в підготовчому засіданні, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, інша частина судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми у зв’язку з невиконанням зобов’язання – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, суму боргу згідно розписки від 02.12.2011 року у розмірі 12150 (дванадцять тисяч сто п’ятдесят) гривень, 3% річних від простроченої суми за період з 30.07.2015 по 30.07.2018 року у розмірі 1094 (одна тисяча дев’яносто чотири) гривні 50 копійок, інфляційні збитки в сумі 4479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев’ять) гривень 71 копійка)

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору 352,40 гривні.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 50% від сплаченої суми судового збору, що становить грошову суму у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок, сплачену на р/р 31211206008013, МФО 899998, згідно квитанції № 11 від 27.07.2018 року, сплачену через касу Ощадбанку.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір у розмірі 352 (три п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 листопада 2018 року.

Суддя: Т.В.Юрлагіна