Рішення № 78036844, 25.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.09.2018

Справа № 334/8179/15-ц

Провадження № 2/334/569/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Лапі М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 18.01.2008 року ВАТ Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 0703/0108/71-370, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 46000,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 18.01.2038 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах передбачених кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі по даному договору.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується договором поруки №0703/0108/71-370-Р-1 від 18.01.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором №0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року.

У порушення умов Кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого, станом на 03.08.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1323814,81 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 1052812,75 грн.; сума заборгованості за відсотками - 200888,40 грн.; пеня- 65886,59 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 40,51 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 4186,56 грн.

Керуючись положеннями ст. 553 ЦК України, в яких передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1323814,81 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 1052812,75 грн.; сума заборгованості за відсотками - 200888,40 грн.; пеня- 65886,59 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 40,51 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 4186,56 грн. Всі судові витрати покласти на відповідача.

25 листопада 2015 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року в розмірі 1323814,81 грн, судовий збір в розмірі 3654 грн.

25.10.2016 року ОСОБА_1 до суду подано заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою від 28.10.2016 року Ленінський суд м. Запоріжжя прийняв до розгляду

23.02.2017 року Ленінський суд м. Запоріжжя задовольнив заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасував заочне рішення від 25 листопада 2015 року за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву ПАТ «Дельта Банк», згідно якої заперечує проти позовних вимог у зв'язку з тим, що правовідносини поруки між ОСОБА_1 і Банком повинні вважатися такими, що при пенні, оскільки укладанням договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору від 14.05.2010 року збільшено розмір обсягу відповідальності поручителя без його на це згоди. Також представник відповідача вказує на те, що розрахунок боргу відсутній, долучено лише графік погашення кредиту, в якому не вказано непогашені позичальником суми щомісячних платежів та штрафні санкції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Підтримує обставини, зазначені у відзвиві відповідача на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2008 року ВАТ Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 0703/0108/71-370, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 46000,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 18.01.2038 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах передбачених кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі по даному договору.

Відповідно до розрахунку за кредитним договором № 0703/0108/71-370, станом на 03.08.2015 року ОСОБА_2 має загальну заборгованість за кредитом у сумі 1323814,81 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 1052812,75 грн.; сума заборгованості за відсотками - 200888,40 грн.; пеня- 65886,59 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 40,51 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 4186,56 грн.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 18.01.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0703/0108/71-370-Р-1, згідно якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику за кредитним договором №0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року в сумі 46000,00 доларів США, строком до 18.01.2038 року, з процентною ставкою 11,9% річних за їх використання. (п.1 Договору поруки).

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 поручається за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли на підставі Основного зобов'язання або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

Згідно зі статтею 543 Цивільного Кодексу України позичальник і поручитель несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за Договором, а тому Банк має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників (Позичальника /Поручителів) разом, так і будь-кого з них окремо.

Відповідно до умов Договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.3,4 Договору поруки, відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з Основним зобов'язанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основним зобов'язанням. У разі невиконання позичальником умов Основного зобов'язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих у межах Основного зобов'язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою Банку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 10 Договору, сторони керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим Договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Відповідач у відзиву на позовну заяву посилається на те, що 14 травня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18 січня 2008 року, згідно з яким були внесені суттєві зміни до первинного кредитного договору, а саме загальний розмір строкового кредиту збільшено з 46000 дол. США до 50508,60 дол. США, а розмір ануїтетного платежу - з 469 до 520,54 дол. США.

Також, зазначила, що в текст кредитного договору було включено новий пункт 8.4.1, яким передбачено збільшення відсоткової ставки на 1% від рівня початкової ставки за кожний факт порушення умов щодо строків подання документів про реєстрацію прав власності позичальника, що є опосередковуваним збільшенням обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором, у зв'язку з чим вважає, що договір поруки повинен бути визнаний припиненим, у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України.

Судом встановлено, що між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 без погодження з відповідачем як з поручителем та без укладення відповідних додаткових угод до договору поруки, уклали наступні додаткові угоди до кредитного договору:

- договір про внесення змін та доповнень № 2 від 14.05.2010 року до кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року, відповідно до якого розмір строкового кредиту збільшено з 46000 дол. США до 50508,60 дол. США, а розмір ануїтетного платежу - з 469 до 520,54 дол. США.

- додаткова угода № 3 від 20.01.2011 року до кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року, відповідно до якого розмір процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину;

- договір про внесення змін та доповнень № 4 від 16.02.2012 року до кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року;

- договір про внесення змін та доповнень № 4 від 24.02.2012 року до кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 року.

Згідно з ч. 1, 2ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За своєю правою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені главою 50 розділу 1 книги 5 ЦК України, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ст.559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки.

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

Згідно з ч.1 ст.598, ст.599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції Українита ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності суд встановив, що оскільки Банк разом із позичальником змінили істотні умови кредитного Договору без відома та згоди Поручителя, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, ст.ст. 525,526,559, 615,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк