Рішення № 78034836, 08.11.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3610/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді – Ткачова О.М.

при секретарі – Білоус Д.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" Регіональної філії"Донецька залізниця"Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" про стягнення заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" , на його користь:

- нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 27101,43 грн.;

- залишок не виплаченої заборгованості у розмірі 8039,03 грн.;

- середній заробіток за час затримки 132388,60 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 10000 грн.;

Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження по справі, призначено до судового розгляду без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом при досліджені письмових доказів по справі встановлено.

Позивач працював у відповідача з 22.07.1983 року по 17.07.2017 року (а.с.11-15).

Згідно наказу від 17 березня 2018 року № 236/ДНД починаючи з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу встановлено простій (а.с. 18).

Згідно наказу від 17 липня 2017 року № 5335 ІДН-ОС позивача було звільнено у зв’язку із скороченням штату, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП (а.с. 17).

У відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 167529,06 грн. (а.с. 20-44), що складається з:

- нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 27101,43 грн.;

- залишок не виплаченої заборгованості у розмірі 8039,03 грн.;

- середній заробіток за час затримки 132388,60 грн.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає наступне.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В статті 115 КЗпП України зазначено-

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з Регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в трудових відносинах до 17.07.2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 УПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В суду не викликають сумніви суми зазначені позивачем до їх виплат відповідачем позивачу, оскільки вони відповідають наданим документам та здійсненим розрахункам (а.с. 20-44), при тому, що ці суми на невідповідність їх правильності розрахунків відповідачем не оспорюються.

Згідно ч. 2ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки вони знайшли підтвердження в судовому засіданні і є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі - 167529,06 грн., що складається з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 27101,43 грн.; залишку не виплаченої заборгованості у розмірі 8039,03 грн.; середнього заробітку за час затримки 132388,60 грн.

З приводу заявлених вимог позивача щодо стягнення 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статті 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Пунктом 13 Постнови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Однак, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП).

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди, ненадання суду доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. Згідно п. п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.115-117 КзпП України ст.ст.263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" Регіональної філії"Донецька залізниця"Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" про стягнення заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" розташованого за адресою- 03680 м.Київ вул.Тверська-5, ( код ЄДРПОУ- 40075815), в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” на користь ОСОБА_1, ІПН-2338407139, зареєстрованого за адресою: 86000, м. Ясинувата, м-н. Центральний, 6/7: нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 27101,43 грн.; залишок не виплаченої заборгованості у розмірі 8039,03 грн.; середній заробіток за час затримки 132388,60 грн., всього у сумі – 167529,06 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН-2338407139, зареєстрованого за адресою: 86000, м. Ясинувата, м-н. Центральний, 6/7 , судовий збір у дохід держави у розмірі 704,80 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця", розташованого за адресою- м.Київ вул.Тверська-5, ( ідентифікайний код - 40075815), судовий збір у дохід держави у розмірі 704,80 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя -