Рішення № 78033793, 20.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12687/17

Провадження № 2/127/4133/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

20.11.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Юр?євої ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами стягнути на користь позивача з відповідачів ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, заборгованість за договором позики від 31 липня 2015 року, із змінами до договору позики від 04 вересня 2015 року, в сумі 600 000 грн., у рівних долях, тобто по 200 000 грн., з кожного.

Позов мотивовано тим, що 31 липня 2015 року між позивачем -позикодавцем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, (далі позичальники), було укладено договір позики за яким позичальники отримали в позику грошові кошти в сумі 2 590 000 гривень строком до 01 січня 2016 року без нарахування відсотків за користування позикою. (п.1 Договору). Пунктом 2 Договору позики визначено, що позичальники отримали від позикодавця повну суму позики до підписання цього договору. Пунктом 3 договору позики визначено, що повернення грошей має відбутися у м. Вінниці, по вул. Мічуріна 20, до 01 січня 2016 року. 04 вересня 2015 року між сторонами спору, як сторонами договору позики, було укладено договір про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року, відповідно до якого ми дійшли згоди про збільшення суми позики із 2590000 гривень, до 3020000 гривень. Пунктом 2 Договору про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року укладеному 04 вересня 2015 року, сторони договору позики, дійшли згоди щодо незмінності інших умов договору позики.

Пунктом 3 Договору про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року укладеному 04 вересня 2015 року, за яким сторони засвідчили відсутність станом на 04вересня 2015 року обставин, які примусили укласти цей договір на невигідних для себе умовах, укладення договору відповідає нашим інтересам, а волевиявлення сторін є вільним, усвідомленим і відповідає внутрішній волі, реальній домовленості сторін . Вказаний договір не порушує публічний порядок, його вчинення не є впливом помилки, обману насильства або важких обставин (ст.ст. 228, 229, 230, 231, 233 ЦК України), без зауважень та доповнень.

У визначений договором позики від 31 липня 2015 року строк, відповідачі будь-яких умов договору не виконали кошти не повернули, вимоги про повернення позики ігнорують, уникають .

Позивач неодноразово в заявах від 04.08.2017р. збільшив позовні вимоги в заяві від 12.12.2017р. зменшив позовні вимоги, в заяві від 04.06.2018р. остаточно уточнив та збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути на користь ОСОБА_1, РНОКПП 59513845, з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_3, заборгованість за договором позики 31 липня 2015 року, зі змінами згідно договору про внесення змін до говору позики від 04 вересня 2015 року у розмірі 8 355 800 грн. солідарно. Заяву про збільшення позовних вимог мотивував тим, що сторони договору позики від 31.07.2015 року зі змінами від 04.09.2015 року не забезпечували виконання зобов’язання з повернення позики шляхом встановлення штрафу чи пені за порушення зобов’язання.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

В судове засідання відповідачі не з'явилися з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло.

Керуючись ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини: Судом встановлено, що 31 липня 2015 року між позивачем -позикодавцем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, (далі позичальники), було укладено договір позики за яким позичальники отримали в позику грошові кошти в сумі 2 590 000 гривень строком до 01 січня 2016 року без нарахування відсотків за користування позикою. (п.1 Договору). Пунктом 2 Договору позики визначено, що позичальники отримали від позикодавця повну суму позики до підписання цього договору. Пунктом 3 договору позики визначено, що повернення грошей має відбутися у м. Вінниці, по вул. Мічуріна 20, до 01 січня 2016 року. ( а.с. 4)

04 вересня 2015 року між сторонами спору, як сторонами договору позики, було укладено договір про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року, відповідно до якого ми дійшли згоди про збільшення суми позики із 2590000 гривень, до 3020000 гривень. Пунктом 2 Договору про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року укладеному 04 вересня 2015 року, сторони договору позики, дійшли згоди щодо незмінності інших умов договору позики. ( а.с. 5)

Пунктом 3 Договору про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року укладеному 04 вересня 2015 року, за яким сторони засвідчили відсутність станом на 04вересня 2015 року обставин, які примусили укласти цей договір на невигідних для себе умовах, укладення договору відповідає нашим інтересам, а волевиявлення сторін є вільним, усвідомленим і відповідає внутрішній волі, реальній домовленості сторін . Вказаний договір не порушує публічний порядок, його вчинення не є впливом помилки, обману насильства або важких обставин (ст.ст. 228, 229, 230, 231, 233 ЦК України), без зауважень та доповнень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2018р., провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Юр?євої ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики слід зупинити до вирішення справи № 127/18671/18 за позовом Юр?євої ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання зобов’язання за договором припиненим.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2018р. по справі №127/18671/18 в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_2 про визнання зобов'язання за договором припиненим - відмовлено. Суд враховує, що 31 липня 2015 року між позивачем та відповідачами укладено безпроцентний договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 2 250 0000 грн. строком до 01.01.2016 року ( п. 1 Договору). Згідно п. 2 цього Договору вказана сума повністю отримана позичальниками до підписання договору. Згідно п. 4 Договору сторони домовились, що у випадку коли позичальники не повернуть суму позики в строк, вони зобов’язані сплатити суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент від суми позики за кожен день прострочення.

01 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за реєстровим № 621. В п. 2 цього Договору зазначено, що ним забезпечено виконання зобов’язання ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_5 за договором позики, укладеним 31 липня 2015 року, а саме повернення позики у розмірі 2 2500 00грн. у строк до 01.01.2016р. без нарахування відсотків за користування позикою, а у випадку неповернення суми позики в строк - повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент від суми позики за кожен день прострочення. Згідно п. 5 цього договору в іпотеку передано виробничий будинок, розташований за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул. Леніна, будинок 16 згідно опису об’єкту нерухомого майна. 04вересня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_5 уклали договір про внесення змін до договору позики від 31 квітня 2015

року, пунктом 1 якого збільшили суму позики з 2 250 000 грн. до 3020 000 грн.

04 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Швейна фабрика Браїлівчанка» укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу ОСОБА_9 01 серпня 2015 року за реєстром №621, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 за реєстровим № 743.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що згідно внесених змін до іпотечного договору сторони домовились, що договором забезпечується виконання зобов’язань ОСОБА_2., ОСОБА_10, ОСОБА_5 за договором позики, укладеним 31 липня 2015 року, зі всіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, а саме повернення позики у розмірі 3 020 000грн. у строк до 01.01.2016 р. без врахування відсотків за користування позикою, а у випадку неповернення суми позики в строк - повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент від суми позики за кожен день прострочення Згідно п. 9 Іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки - виробничий будинок, в суму 4 600 000 грн. Ця сума за період з 01.01.2016 р. по 24.11.2016 р. (329 к.д.) становить 935 800 грн. та розрахована наступним чином: 3020000 х 1% = 30200 х 329 = 9 935 800 грн. Таким чином сума основного зобов’язання станом на 25.11.2016 р. становила 12 955 800 грн. Проте у зв’язку з набуттям права власності на виробничий будинок за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, м. Браїлів, вул. Леніна, 16 вартістю 4600000 грн. на цю суму має бути зменшене зобов’язання відповідачів за договором позики від 31.07.2015 року, із змінами згідно договору від 04.09.2015 р. Таким чином, заборгованість за договором позики становить 8 355 800 грн. і розрахована: 12 955 800 грн. - 4600000 грн. = 8 355 800.

Ціна позову підтверджена матеріалами справи, а саме суд бере до уваги, що сторони договору позики в договорі від 31.07.2015 року зі змінами від 04.09.2015 року не забезпечували виконання зобов’язання з повернення позики шляхом встановлення штрафу чи пені за порушення зобов’язання. ( а.с. 4-5)

Відповідно до ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

ст. 570 ЦК України визначено, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

ст. 1212 ЦК України якою встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, тому суд вважає, Стягнути на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_5, з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_3, заборгованість за договором позики 31 липня 2015 року, зі змінами згідно договору про внесення змін до говору позики від 04 вересня 2015 року у розмірі 8 355 800 грн. солідарно.

Згідно ст. 141ЦПК України суд враховуючи те, що при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 6000 гривень, та 320 грн., за заяву про забезпечення позову які підлягають пропорційному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 259, 260, 263, 265, 280-283, 288, 289, ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 527, 530, 570,571, 1212 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_5, з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_3, заборгованість за договором позики 31 липня 2015 року, зі змінами згідно договору про внесення змін до говору позики від 04 вересня 2015 року у розмірі 8 355 800 грн.

Стягнути пропорційно на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_5, з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_3 судового збору в сумі 6320 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: