Рішення № 78029009, 21.11.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2299/18

Провадження № 2/629/1031/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження в м. Лозова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

У позові вказувала, що 20.06.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту №818/3-27/30/8-044, згідно п.1.1. якого банк надав у тимчасове користування кредит, в межах максимального ліміту заборгованості 20 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені умовами кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в повному обсязі у строки, передбачені п.1.1.2 кредитного договору, а також виконувати інші умови кредитного договору. Розмір процентів за користування кредитом складає 13,50% річних з подальшими змінами на 15.33 % річних.

Згідно п.7.3. кредитний договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору.

Зазначала, що ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 23.03.2018 року має прострочену заборгованість: за кредитом – 211 631, 23 грн.; по відсотках – 95 030, 74 грн.; розмір інфляційних витрат – 5 837, 55 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками – 11 026, 39 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 12 390, 20 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 23 425, 39 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 20.06.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 уклали іпотечний договір №818/4-27/30/8-029, відповідно до п.1.1. якого предметом іпотеки є 4-кімнатну квартиру заг.пл.77, 4кв.м., жила -47, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, м-н 4АДРЕСА_1.

Пунктом 6.1. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та іпотечним договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

За вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що здійснюється відповідно до пп.6.2.3.1. та 6.2.3.2 п.6.2.3. іпотечного договору.

Посилаючись на ст.40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України стверджувала, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав відповідачам письмову вимогу іпотекодержателя про усунення порушень/добровільне виселення з житлового приміщення, проте станом на день подачі позову до суду, залишили без задоволення. Але вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення па предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку».

Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Враховуючи неодноразове порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору мають право вимагати дострокове виконання ним своїх обов'язків по кредитному договору та договору іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача просила звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 4-кімнатну квартиру заг.пл.77, 4кв.м., жила -47, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, м-н 4АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, п/р №29096880130001, ЄДРПОУ 00039019), в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №818/3-27/30/8-044 від 20.06.2018 року шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири, що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, м-н 4АДРЕСА_1, та стягнути з відповідачів на користь банку витрати по сплаті судового збору у сумі 5 390,12 грн. та 1762,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з‘явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з‘явилися, про час, місце та дату судового рішення були повідомлені належним чином, про причини не явки не повідомили.

Третя особа у судове засідання не з‘явилася, про час, місце та дату судового рішення була повідомлена належним чином, про причини не явки не повідомила.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

20.06.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту №818/3-27/30/8-044(а.с.7-11), згідно п.1.1. якого банк надав у тимчасове користування кредит, в межах максимального ліміту заборгованості 20 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені умовами кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в повному обсязі у строки, передбачені п.1.1.2 кредитного договору, а також виконувати інші умови кредитного договору. Розмір процентів за користування кредитом складає 13,50% річних з подальшими змінами на 15.33 % річних(а.с.15-26).

ОСОБА_2 надала згоду на укладення її чоловіком – ОСОБА_1 вищевказаного договору, про що свідчить її заява(а.с.12).

20.06.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 уклали іпотечний договір №818/4-27/30/8-029(а.с.27-30), відповідно до п.1.1. якого предметом іпотеки є 4-кімнатну квартиру заг.пл.77, 4кв.м., жила -47, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, м-н 4АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 23.03.2018 року має прострочену заборгованість: за кредитом – 211 631, 23 грн.; по відсотках – 95 030, 74 грн.; розмір інфляційних витрат – 5 837, 55 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками – 11 026, 39 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 12 390, 20 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 23 425, 39 грн.(а.с.39, 42-44).Відповідачам направлялася вимога про усунення порушень(а.с.39-41).

Згідно довідки КП «ЖУК»(а.с.45), в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (будуть нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається, як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання.

Відтак, мораторій на стягнення майна, установлений ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року №6-57цс15.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в іноземній валюті (долари США), предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавця, житлова площа не перевищує межу зазначену в законі (становить 135,40 кв.м).

Будь-які докази на підтвердження того, що відповідач має інше житло в матеріалах справи відсутні та представником позивача не надано.

З урахування викладеного, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов‘язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов‘язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов‘язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов‘язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в ст.590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно з ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки, як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Судом установлено, що відповідач не погасив основний борг, нараховані проценти та пеню за ним, на вимогу про дострокове повернення кредиту не відреагував, у зв'язку з чим банк має законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом проведення прилюдних торгів, як це передбачено умовами Іпотечного договору, ст.589 ЦК України та ст.33 ЗУ «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, беручи до уваги аналіз норм ст.ст.38, 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2284цс16 від 01.03.2017 року.

Відповідно до ч.6 ст.38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб‘єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Так, згідно із ч.ч.1, 2 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.

Частиною першою статті 40 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка визначає порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачено підстави виселення.

Частина 3 ст.109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов‘язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього Закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно зі змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому відповідно до положень ч.2 ст.109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

Під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ч.4 ст.109 ЖК Української РСР).

Враховуючи вище вказане, відсутність документів, які б свідчили про забезпеченням осіб житлом, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи часткового задоволення позову підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 5 390,13 грн.

На підставі викладеного, ст.109 ЖК Української РСР, ст.ст.1, 5, 6, 33, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст.256, 257, 261, 267, 575, 578, 589, 590 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №818/3-27/30/8-044 від 20.06.2008 року станом на 23.03.2018 року у розмірі – 359 341, 50 грн., що складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом – 211 631, 23 грн.; заборгованість по відсотках – 95 030, 74 грн.; розмір інфляційних витрат – 5 837, 55 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками – 11 026, 39 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 12 390, 20 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 23 425, 39 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №818/4-27/30/8-029 від 20.06.2008 року, а саме на:

4-кімнатну квартиру заг.пл.77, 4 кв.м., жила -47, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Лозова, м-н 4АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб‘єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижчу, ніж узгоджена у п.1.2 договору іпотеки від 20.06.2008 року в сумі 30 971, 48 доларів США (тридцять тисяч дев‘ятсот сімдесят один долар США 48 цент.), що згідно службового розпорядження НБУ становить 150 289,13 грн. (сто п‘ятдесят тисяч двісті вісімдесят дев‘ять гривень 13 коп.).

Відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті».

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 390,12 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Сторони:

Позивач: Публічне Акціонерне Товаристве «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код 00039019, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29.

Відповідач 1: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 2: ОСОБА_2, 03.01.1981 року, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 3: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 4: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 5: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії ММ 089801, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 6: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_5, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Відповідач 7: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ВЕ 437992, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікр. 4АДРЕСА_2.

Третя особа: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1.

Суддя Т.О.Каращук