Постанова № 78026046, 14.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1869/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

спеціаліста Марченка О.Г.

представника відповідача Капелько П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2018, (суддя Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.08.18) по справі № 818/1869/18

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.18 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23 лютого 2018 року № 362 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_3 704 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції позивач з 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, у 2015 році продовжив службу в органах Національної поліції України, з 18.12.2016 року призначений старшим інспектором відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ( а.с. 59,60,61,62).

На оперативній нараді керівництва ВСП ГУНП в Сумській області 18.01.2018 року розглянуто питання щодо підведення підсумків службової діяльності ВСП ГУНП в Сумській області за 12 місяців 2017 року, насамперед в частині протидії злочинності на підприємствах загальнодержавного значення, виявлення та розкриття злочинів на підприємствах загальнодержавного значення, виявлення та розкриття злочинів на об'єктах обслуговування, забезпечення належного рівня правопорядку та громадської безпеки.

За результатами наради керівництвом ВСП ГУНП прийнято рішення про проведення службового розслідування за фактом неналежної роботи окремих працівників ВСП ГУНП у частині порушення вимог, наказів керівництва щодо розкриття злочинів, виявлення адміністративних правопорушень на об'єктах обслуговування, 20.01.2018 року виданий наказ №91 про призначення службового розслідування.

В ході службового розслідування було встановлено, що позивачем протягом 12 місяців розкрито лише один злочин, складено 39 адміністративних протоколів, не отримано жодної інформації відносно осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення на об'єктах обслуговування, робота в цьому напрямку не здійснювалася.

Наказом ГУНП в Сумській області від 23.02.2018 року №362 за порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог п.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 1,2,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України", неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків, а саме невжиття заходів щодо розкриття злочинів на об'єктах обслуговування, попередження, виявлення та припинення адміністративних правопорушень притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.( а.с. 46-47).

Позивач, вважаючи наказ відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що як в ході службового розслідування, так і під час судового розгляду відповідачем не доведено факту порушення позивачем службової дисципліни, відповідно наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Згідно з частиною 2 вказаною статті підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

В силу положень ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

З наведених норм слідує, що притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Статтею 14 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до приписів пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (надалі - Інструкція № 230), службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За приписами пункту 1.2 Інструкції 230 особи РН - особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.2.2. службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі 2.2.1. невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю ( підпункт 2.2.1 Інструкції).

Зазначене свідчить про те, що лише у випадку виявлення невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, призначається службове розслідування.

Водночас положення розділу ІІІ Інструкції надають право певним посадовим особам призначати службове розслідування відносно осіб рядового та начальницького складу.

Тобто, прийшовши до висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях особи, начальник призначає службове розслідування відносно такої особи, приймає рішення індивідуального характеру. При цьому відсутність такого рішення унеможливлює забезпечення прав особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, передбачених пунктом 6.3 Інструкції.

Згідно з абзацом 1 пункту 5.4 Інструкції № 230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Відповідно до п. 6.2 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, серед іншого, викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування; користуватися в установленому порядку обліками та інформаційними базами МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ.

Згідно з вимогами Інструкції №230 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (підпункт 6.3.1); брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (підпункт 6.3.2); висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) підпункт 6.3.3); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (підпункт 6.3.4); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (підпункт 6.3.5); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення (підпункт 6.3.6).

З аналізу наведеного пункту 6.3 "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" вбачається, що реалізація наданих прав поліцейським можлива лише за умови його обізнаності з самим фактом призначення та з підставами проведення розслідування.

Як свідчать матеріали справи, наказ про проведення службового розслідування саме відносно позивача керівником не приймався.

Натомість підставою для проведення службового розслідування став наказ начальника ГУНП в Сумській області від 20.01.2018 року № 91про проведення службового розслідування за фактом неналежної роботи окремих працівників ВСП ГУНП у частині порушення вимог, наказів керівництва щодо розкриття злочинів, виявлення адміністративних правопорушень на об'єктах обслуговування.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що відповідачем не дотримані вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року в частині призначення службового розслідування. Зазначені обставини позбавили позивача можливості реалізувати свої права, передбачені п.6.3 Інструкції.

Відповідно до змісту наказу № 362 від 23.02.2018р. відповідачем зроблено висновок про порушення ОСОБА_3 службової дисципліни. Зазначено, що позивач неналежно ставився до виконання своїх функціональних обов'язків, проігнорував вимоги п.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 1,2,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України", не вжив заходів щодо розкриття злочинів на об'єктах обслуговування, попередження, виявлення та припинення адміністративних правопорушень.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ № 362 від 23.02.2018р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнято відповідачем на підставі Висновку службового розслідування від 19.02.2018 року.

Так, з висновку службового розслідування вбачається, що позивачем протягом 12 місяців 2017 року не забезпечено належного виконання своїх функціональних обов'язків, вимог, доручень та наказів керівництва ГУНП в Сумській області на Національної поліції України в частині результатів роботи з протидії злочинності на об'єктах обслуговування, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, які впливають на криміногенну ситуацію, зазначено, що за звітний період розкрито лише один злочин, передбачений ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, складено 39 адміністративних протоколів, крім того, позивачем протягом року на отримано жодної інформації відносно осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення на об'єктах обслуговування, робота у цьому напрямку ним не здійснювалась ( а.с.45).

Разом з тим, судова колегія зауважує, що досліджений судом висновок службового розслідування не відображає суті порушення, вчиненого позивачем.

Будь-яких інших доказів порушення позивачем службової дисципліни, невиконання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції", матеріали справи не містять та відповідачем під час судового розгляду справи не зазначено.

Відповідачем ні в наказі, ні у висновку службового розслідування не вказано, в чому саме полягало порушення позивачем п.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" та ст.ст. 1,2,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Так само не вказано, в чому конкретно полягає невиконання позивачем своїх функціональних обов'язків з огляду на їх обсяги та зміст (а.с.66-67), а також які доручення та накази керівництва МВС України, НП України та ГУНП в частині протидії злочинності були доведені для виконання позивачу та ним не виконані.

Колегія суддів зазначає, що висновок службового розслідування від 19.02.2018 року та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 362 від 23.02.2018 містять виключно статистичні дані та відображення пояснень позивача, в яких він зазначав про показники своєї роботи, при цьому причини та умови порушення службової дисципліни відповідачем не встановлені.

За таких обставин судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, згідно ст.14 Дисциплінарного статуту за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. В той же час, як встановлено матеріалами справи 27.10.2017 року відповідно до наказу №2056 ( а.с.40) позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог п.2 ст.18 Закону України "Про національну поліцію" та ст.ст. 1,2,7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", неналежного виконання своїх функціональних обов'язків, вимог, доручень та наказів керівництва ГУНП в Сумській області на Національної поліції України в частині результатів роботи з протидії злочинності на об'єктах обслуговування, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, які впливають на криміногенну ситуацію за підсумками роботи за 9 місяців 2017 року ( а.с. 38-39, 40-41). Тобто, оспорюваний наказ охоплює період роботи позивача, за який він вже притягався до відповідальності за ті ж самі порушення, відтак позивача було притягнуто двічі до дисциплінарної відповідальності за одне й те ж порушення. Доказів на спростування вказаного чи на розмежування підстав для відповідальності відповідачем не надано.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку відповідачем належним чином не встановлений.

Отже, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні, дисциплінарне стягнення застосовано, передчасно, за відсутності обставин, встановлених відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23 лютого 2018 року № 362 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, також, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для зміни чи скасування якого відсутні.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 818/1869/18 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 по справі № 818/1869/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.І. Сіренко Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2018 р.