Постанова № 7802581, 16.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а -20599/08

Категорія № 48

ПОСТАНОВА

Іменем України

«16» грудня 2008 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі: Попові М.Г.,

за участю:

позивача: Карасьова О.С., за дов № 34-03/111 від 14.01.2008 р.

представника відповідача: Дем'яненко В.В. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Комунального підприємства «Водхоз» виконкому Міусинської міської ради про стягнення сум штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому зазначила, що відповідно до плану роботи Держінспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 25.07.2008 по 01.08.2008 року проведено перевірку Комунального підприємства «Водхоз» виконкому Міусинської міської ради з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 01.08.2008 року № 307.

Під час проведення перевірки встановлено, що у період з 01.07.2007 по 31.07.2008 року відповідачем завищено вартість послуг з централізованого водопостачання для населення за рахунок застосування завищених тарифів на послуги водопостачання у розмірі 4, 09 грн./м3 та водовідведення у розмірі 3, 45 грн./м3, затверджених рішенням Міусинської мської ради від 22.06.2007 року № 1, замість обґрунтованих тарифів для населення на послуги водопостачання у розмірі 2, 22 грн./м3 та водовідведення у розмірі 1, 42 грн./м3, затверджених рішенням Міусинської мської ради від 21.06.2005 року № 1, у зв'язку з тим, що тарифи, затверджені рішенням Міусинської мської ради від 22.06.2007 року № 1 не набрали чинності.

Рішенням Держінспекціі з контролю за цінами в Луганській області від 12.08.2008 №190 за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовані економічні санкції у розмірі 14653, 08 грн., які складаються з штрафу в сумі 9769, 04 грн. і вилучення необгрунтовано одержаної виручки в сумі 4884, 52 грн., яке відповідач не оскаржив.

На підставі цього позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Водхоз» виконкому Міусинської міської ради економічні санкції у вказаній сумі на користь Державного бюджету України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, а також зазначив, що відповідач у відповіді на претензію визнав встановлені порушення обґрунтованими, а несплату санкцій пояснив відсутністю коштів.

Представник відповідача позов не визнав, вважав, що ніякої необгрунтованої виручки підприємство не отримало, тому що підприємство і так є збитковим, вини підприємства немає, так як опублікувати дані про зміну тарифів повинна була Міусинська мська рада, однак, оголошення про зміну тарифів було вивішено у публічних місцях, скарги від населення щодо зміни тарифів не надходили. Просив у задоволенні позову відмовити ще і тому, що підприємство є збитковим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення", державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України відповідно.

Відповідно до п.3 Положення про інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Пунктом 5 вказаного Положення встановлено, що Держцінінспекція має право обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами;

Держцінінспекція має територіальні органи державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Держінспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 25.07.2008 по 01.08.2008 року проведено перевірку Комунального підприємства «Водхоз» виконкому Міусинської міської ради з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 01.08.2008 року № 307 (а.с. 3-8)

Перевіркою встановлено, що тарифи для населення на послуги водопостачання та водовідведення, затверджені рішенням Міусинської мської ради від 21.06.2005 року № 1, відповідали вимогам Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 року.

Однак, під час застосування тарифів для населення на послуги водопостачання та водовідведення, затверджених рішенням Міусинської мської ради від 22.07.2007 року № 1, допущено порушення щодо отримання висновків з розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 297 від 27.02.2007 року.

Так, відповідач повинен був завчасно надати до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області розрахунок економічно обґрунтованих витрат тарифів з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для перевірки їх обґрунтованості.

Кім того, в порушення ст. 144 Конституції України нові тарифи не були доведені до відома населення через засоби масової інформації. Надане до суду оголошення в газеті «Пресе-шанс» за 17.05.2005 року стосується обговорення проекту рішення міськради.

Суд не приймає посилання відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування економічних санкцій з огляду на те, що предметом позову було визначене стягнення суми застосованих санкцій на користь Державного бюджету України, а не визнання недійсними (нечинними, скасування) рішень Держінспекції. Суд вважає недопустимим зміну у спірних правовідносинах фактичного процесуального статусу позивача на відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем застосованих економічних санкцій, а також оскарження рішень Держінспекції в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач - Державна інспекція з контролю за цінами, звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення", ст.ст. 2, 17, 70, 71, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Водхоз» виконкому Міусинської міської ради економічні санкції в сумі 14653, 08 грн. на користь Державного бюджету України: код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет м. Красний Луч, код 24046797, р/р 31115106700039.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.