Рішення № 78021142, 21.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/559/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛВАС” до Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання дій Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області щодо відкриття 08.02.2018 року виконавчого провадження №55750378 протиправними, визнати протиправною та скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №55750378 від 08.02.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛВАС” до Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання дій Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області щодо відкриття 08.02.2018 року виконавчого провадження №55750378 протиправними, визнати протиправною та скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №55750378 від 08.02.2018 року.

В судовому засіданні 16.11.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з огляду на те, що раніше стягувачу було відмовлено державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження з мотиву пропуску строку його пред’явлення до примусового виконання. Після цього, без скасування вказаної постанови та її оскарження стягувач повторно звернувся 08.02.2018 року до примусового виконання та державним виконавцем з незрозумілих мотивів, всупереч своїй раніше винесеної постанови, було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови №48 від 18.10.2016 року. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки стягувач не пропустив встановлений законом тримісячний строк на пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання. Представники третьої особи на боці відповідача підтримав доводи представника відповідача та додав, що весь цей час боржником оскаржувався виконавчий документ постанова №48 від 18.10.2016 року і лише після набрання чинності судового рішення про відмову у скасуванні цієї постанови, вона була повторна пред’явлені до виконання, в зв’язку із чим, встановлений законом тримісячний строк пропущений не був.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, згідно положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19, ст.287 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень, що також підтверджується п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

27.12.2016 року вищезазначену постанову було пред’явлено на примусове виконання. Того ж дня державним виконавцем Волкогоновим О.О. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання (АСВП №53209780) на підставі п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

04.11.2016 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду і справа №815/5774/16) було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ТОВ «АЛВАС» до ОСОБА_1 управління Держспоживелужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ОСОБА_1 управління Держспоживслужби в Одеській області №48 від 18.10.2016 року.

22.12.2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду (справа №815/5774/16) було визнано протиправною та скасовано постанову ОСОБА_1 управління Держспоживслужби в Одеській області №48 від 18.10.2016 року.

26.07.2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду (справа № 815/5774/16) задоволено клопотання ГУ Держспоживслужби в Одеській області про поновлення строку на апеляційне провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суд} від 22.12.2016 р. по справі № 815/5774/16 за позовом ТОВ «Алвас» до ГУ Держспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови.

27.09.2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду (справа №815/5774/16) задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Одеській області та скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року.

20.11.2017 року постанову про стягнення штрафу було пред’явлено на примусове виконання. 21.11.2017 року державним виконавцем Аргіровим Р.Д. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (АСВП №55202423) на підставі абз.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

08.02.2017 року постанову про стягнення штрафу було пред'явлено на примусове виконання. Того ж дня державним виконавцем Аргіровим Р.Д. було відкрито виконавче провадження (АСВП №55750378) по примусовому виконанні постанови ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 18.10.2016 року № 48, про стягнення з ТОВ «АЛВАС» на користь держави штраф у розмірі 177800,52 грн.

Суд оцінюючи оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що вони частково винесені з порушенням закону з наступних підстав:

Пунктом 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання) встановлено, що виконавчі документи органів державної влади можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч.2 цієї ж статті Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

21.11.2017 року державним виконавцем Аргіровим Р.Д. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (АСВП №55202423) на підставі абз.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому не був вірно зазначений строк на його пред’явлення до примусового виконання.

20.12.2017 року стягувачем була подана скарга на вказану постанову державного виконавця до начальника Ізмаїльського міськрайонного Відділу ДВС (№10444/10).

09.01.2018 року за результатами розгляду цієї скарги начальник Ізмаїльського міськрайонного Відділу ДВС виніс постанову у ВП №55202423, якорю скаргу не задовольнив, а лише вніс виправлення до першого абзацу мотивувальної частини постанови від 21.11.2017 року, зазначивши, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме невірно зазначений строк пред’явлення рішення до виконання передбачений у частині 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

22.01.2018 року була подана скарга на вказану постанову та дії державного виконавця до начальника Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (№530/13/23).

29.10.2018 року Управлінням ДВС ГТУЮ в Одеській області було повідомлено суд листом №09.3-9818, що вказана скарга стягувача від 22.01.2018 року не відповідала вимогам ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в зв’язку із чим, була розглянута у загальному порядку без винесення постанови про перевірку виконавчого провадження.

Таким чином, повідомлення державного виконавця від 21.11.2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання у зв’язку із невідповідністю його пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» скасоване не було та позиція органу примусового виконання рішень стосовно цього питання у процесуальному порядку, визначеному законом, змінена не була.

Однак, без наведення причин відходу від своєї правової позиції, викладеної у повідомленні від 21.11.2017 року, державним виконавцем 08.02.2017 року було відкрито виконавче провадження (АСВП №55750378) по примусовому виконанні постанови ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 18.10.2016 року №48, про стягнення з ТОВ «АЛВАС» на користь держави штраф у розмірі 177800,52 грн.

Таке рішення не відповідає принципів «юридичної визначеності» та «належного урядування» з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди, які розглядають спори повинні використовувати положення Конвенції та судові рішення ЄСПЛ.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер’їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Виходячи з наведеного, суд констатує, що при розгляді цієї справи встановлено, що держава в особі державного виконавця Аргірова Р.Д., в порушення наведених принципів «юридичної визначеності» та «належного урядування» втрутилась у реалізацію прав позивача без наведення підстав такого втручання або відходу від власної правової позиції щодо не відповідності виконавчого документу вимогам «Закону України «Про виконавче провадження» та фактично діючи не послідовно, переклала ризик виникнення помилки на особу.

Таким чином, держава при втручанні у права позивача по цій справі, не дотрималась другого елементу трискладового тесту, оскільки таке втручання не переслідувало законну (легітимну) мету втручання.

Виходячи з наведеного, при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження 08.02.2017 року ВП №55750378 державний виконавець діяв не порядком та у спосіб визначені Конституцією та законами України, а тому, згідно положень ч.2 ст.2 КАС України суд повинен визнати такий акт суб’єкта владних повноважень протиправним та скасувати його та задовольнити аналогічні позовні вимоги позивача згідно положень ч.1 ст.245 КАС України.

Разом з тим, оскільки підставою для визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2018 року були дії державного виконавця, які не відповідали принципу законності, окремо вказані дії визнанню протиправними не підлягають, в зв’язку із чим, в задоволенні аналогічних позовних вимог позивача слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №55750378 від 08.02.2018 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 21.11.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.