Рішення № 78021131, 22.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5379/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця Коваленка Василя Олександровича відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №57304284 від 27.09.2018 року про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанови ВП №57304284 від 27.09.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачем тим, що стягнення виконавчого збору по рішенню суду, по якому було сплачено судовий збір, є неправомірним та оскаржувані постанови мають бути скасовані судом.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. З відзиву на позовну заяву (аркуші справи 34-36) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Станом на теперішній час Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано до Відділу документів на підтвердження виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження або документів на підтвердження скасування рішення суду, а тому оскаржувані постанови є правомірними та не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_1 пенсії на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до Одеського апеляційного адміністративного суду, однак ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху у зв’язку із несплатою судового збору та надано строк 10 днів для усунення недоліків.

З позовної заяви вбачається, що на виконання зазначеної ухвали суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.09.2018 року направлено на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного доручення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 року у справі №815/2151/18 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернуто у зв’язку із невиконанням вимог ухвали від 30.08.2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа від 21.09.2018 року (аркуш справи 10).

В позовній заяві позивач зазначає, що у зв’язку із тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у встановлені законодавством строки були усунуті недоліки та сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги, останнім 03.10.2018 року було подано до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18 (аркуші справи 11-13).

При цьому, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 08 жовтня 2018 року надійшли листи Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області №091-7774 від 27.09.2017 року, №091-7775 від 27.09.2017 року, якими направлено позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2017 року ВП №57304284 при примусовому виконанні виконавчого листа №815/2151/18 від 02.08.2018 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом (аркуші справи 14-16) та постанову про стягнення виконавчого збору від 27.09.2017 року ВП №57304284 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892 грн. (аркуші справи 17-19)

Позивач зазначає, що стягнення виконавчого збору по рішенню суду, по якому було сплачено судовий збір, є неправомірним та оскаржувані постанови мають бути скасовані судом.

Суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1, 3, 5, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, тощо.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочалося прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 27, ч. 7, ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до державного виконавця із відповідною заявою про відкладення проведення виконавчих дій у зв’язку із оскарженням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18 в апеляційному порядку, проте із зазначеною заявою позивач не звертався.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 300 КАС України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що на день прийняття оскаржуваних постанов було відкрито апеляційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18, поновлені строки на подання апеляційної скарги та зупинено виконання рішення суду у відповідності до ст. 300 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою щодо оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18 в апеляційному порядку, що є підставою для відкладення виконавчих дій та враховуючи відсутність доказів, які свідчать що на час винесення оскаржуваних постанов було відкрито апеляційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №815/2151/18, поновлені строки на подання апеляційної скарги та зупинено виконання рішення суду у відповідності до ст. 300 КАС України, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних постанов, оскільки при їх прийнятті відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства, у зв’язку із чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Коваленка Василя Олександровича відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №57304284 від 27.09.2018 року про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанови ВП №57304284 від 27.09.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.