Рішення № 78019019, 21.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року № 826/1076/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвітретя особаГоловне управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003031701 та №0003021701 від 06 жовтня 2015 року,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003031701 від 06 жовтня 2015 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003021701 від 06 жовтня 2015 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», а також зважаючи на те, що на виконання умов укладеного додаткового договору, позичальником добровільно було віддано на реалізацію квартиру, яка була предметом застави у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що відповідно до імперативних норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», які вказують, що доходи фізичної особи-позичальника, які виникають при анулювання (прощенні) кредитором частини боргу, а також поверненні предмета іпотеки позичальником-фізичною особою кредитору звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки відповідно до відомостей з ДРФО Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та отриманих з них податків (ф.1-ДФ), ПАТ «КБ «НАДРА» платнику податків - ОСОБА_1 нарахований дохід за ознакою « 126» - додаткове благо у вигляді боргу платника податку анульовано кредитором за його самостійним рішенням на суму 269 718,76 грн. При цьому, факт отримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходу підтверджено ПАТ «КБ «НАДРА» листом від 13 липня 2015 року №4220, наданого на запит Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо анулювання (прощення) кредитної заборгованості в сумі 269 718,76 грн. з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за І квартал 2014 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (суддя Літвінова А.В.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2016 року у порядку, визначеному частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), суд вирішив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року справа прийнята до провадження суддею Власенковою О.О. та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року справа прийнята до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20 листопада 2018 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача та третьої особи заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 04 вересня 2015 року по 10 вересня 2015 року на підставі наказу на перевірку від 03 вересня 2015 року №1597, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 розділу ІІ Податкового кодексу України за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №561/1-26-50-17-01-2689102329 від 11 вересня 2015 року.

За результатами перевірки встановлено:

- порушення пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік із невірним розрахунком суми податкової знижки та не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором на загальну суму 269 718,76 грн. та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів за 2014 рік. За результатами перевірки фізичній особі ОСОБА_1 донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 608,59 грн.;

- порушення розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 11 грудня 2013 року №793, а саме завищено розмір податкової знижки, заявленої у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. За результатами перевірки зменшено розмір заявленої податкової знижки на 433,95 грн.

На підставі висновків перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 06 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003031701, яким ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57 010,74 грн., в т.ч. 45 608,59 грн. за основним платежем, 11 402,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 06 жовтня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003021701, яким позивачу зменшено суму податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 433,95 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2007 року між ОСОБА_1 (позичальником) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банком) укладено кредитний договір №52/П/99/2007-840.

Як повідомила позивач, у зв'язку зі значним зростанням курсу долара США по відношенню до гривні та неможливістю виконати кредитні зобов'язання за кредитним договором, між позичальником та банком укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №52/П/99/2007-840.

Пунктом 1 додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №52/ІІ/99/2007-840 від 06 березня 2007 року передбачено, що сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору №52/П/99/2007-840 від 06 березня 2007 року, наступного змісту:

1.1 Незважаючи на інші положення Кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 27 березня 2014 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 71 744,47 дол. США.

1.2 За умови належного виконання позичальником пункту 1.1 цього додаткового договору сторони домовились, що банк здійснює: прощення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 1.1 цього договору станом на день укладання сторонами цього додаткового договору; відміну в повному обсязі нарахованої неустойки (пені, штрафи) у розмірі станом на день укладання сторонами цього додаткового договору.

Відповідно до пункту 1.3 додаткового договору банк, виключно за умови належного та своєчасного виконання позичальником зобов'язань, передбачених у цьому додатковому договорі здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 25 273,26 дол. США, що за офіційним курсом долара США до української гривні, встановленого Національним банком України, становить 269 718,76 грн. За умови виконання позичальником зобов'язань за цим додатковим договором та прощенням банком у зв'язку з цим боргу у розмірі, визначеному цим договором, позичальник буде вважатись таким, що погасив свої зобов'язання по сплаті залишку заборгованості за кредитом перед банком за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2.3 додаткового договору, підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Так, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Вимогами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент укладення додаткового договору) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов:

- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком);

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку зобов'язані в силу приписів пункту 176.1 «а», «в» статті 176 Податкового кодексу України вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті 167, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому, прощення боргу за відсотками по кредиту оподатковуваним доходом фізичної особи не є і відповідно, на таку суму прощеного (анульованого) боргу податок на доходи фізичних осіб не нараховується.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 21 квітня 2015 у справі № К/800/60395/14.

Як вбачається зі змісту додаткового договору, банк здійснює прощення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 1.1 цього договору, та відміну в повному обсязі нарахованої неустойки (пені, штрафи) у розмірі станом на день укладання сторонами цього додаткового договору. Тобто, в даному випадку має місце прощення (анулювання) боргу виключно за тілом кредиту, адже нарахована неустойка в даному випадку відмінена, а не прощена (анульована).

Між тим, позивач стверджує, що у останньої був відсутній обов'язок з подання декларації доходів фізичних осіб і відповідно сплаті такого податку, стосовно чого суд зазначає наступне.

Так, як було вказано вище, у разі якщо сума прощеного (анульованого) боргу перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Відповідно до пункту 2.3 додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №52/П/99/2007-840 від 06 березня 2007 року підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній декларації.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» від 13 липня 2015 року №4220, яким підтверджується факт повідомлення платників податків, у тому числі і позивача, щодо списання кредитної заборгованості відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

З вказаного слідує, що при укладанні додаткового договору кредитор (банк) повідомив платника податків - боржника (позивача) про суму прощеного (анульованого) боргу та про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній декларації безпосередньо шляхом укладання додаткового договору, що в свою чергу в повній мірі відповідає умовам, які визначені підпунктом 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

При цьому, в частині посилань позивача на вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, суд зазначає, що вказаним Законом підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8 такого змісту: « 8. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Як вбачається з матеріалів перевірки, що підтверджується інформацією, наданою Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1 було списано кредитну заборгованість в першому кварталі 2014 року, а відтак на дану операцію з прощення заборгованості за фінансовим кредитом не поширюється дія наведеної вище норми Закону, який набрав чинності 07 травня 2015 року, тобто більш ніж через рік з дня списання кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийнятих ним рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко