Рішення № 78018948, 15.11.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7168/18

Провадження № 2-о/0182/213/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.11.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Рунчевої О.В.

секретаря - Нагаєвої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обґрунтування заяви зазначено, що 23 вересня 1978 року вона була прийнята на роботу у дитячі ясла м. Горлівка Донецької області на посаду « групова медсестра» . Згідно інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20 червня 1974 року № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки заповнює особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

З метою призначення їй пенсії вона звернулася до відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Але, згідно відповіді Пенсійного фонду вих. № 1133/03-18 від 17 серпня 2018 року, у призначені пенсії відмовлено, так як відомості про її трудову діяльність, що зазначені в трудовій книжці не взяті до уваги при обчисленні загального страхового стажу роботи, у зв’язку з відсутністю печатки на титульному аркуші трудової книжки.

Зазначене позбавляє її право на отримання пенсії за віком. Виправити недолік на сьогодні є неможливим , оскільки дитячі ясла № 6 закриті, крім того, м. Горлівка Донецької області є тимчасово окупованою територією.

Заявник просить суд встановити факт належності їй правовстановлюючого документу - трудової книжки, яка була заповнена 23 вересня 1978 року на ім’я «ОСОБА_1 (російською - «Грецкая» ) ОСОБА_2», ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судове засідання заявник не з?явилася, від представника заявника – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на вимогах, викладених в заяві наполягає в повному обсязі. (а.с.29).

Від представника заінтересованої особи на адресу суду надійшла заява, згідно якого його представник просить винести рішення на розсуд суду та розглядати справу за відсутності представника заінтересованої особи (а.с. 21, 22).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України « Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті».

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні встановлено, 1 листопада 1980 року заявник вступила в зареєстрований шлюб та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище «Морозова» (а.с. 14).

В зв’язку з прийняттям в дитячі ясла № 6 на посаду групової медичної сестри, на ім’я ОСОБА_1 (російською – «Грецкая») ОСОБА_2 23 вересня 1978 року була заведена трудова книжка (а.с. 9-13)

Згідно відповіді № 1133/03-18 від 17 серпня 2018 року відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, при перевірці документів заявника було встановлено, що в трудовій книжці, наданої заявником, відсутня на титульному аркуші печатка з першого місця роботи, а саме міські дит’ясла № 6 міста Горлівка Донецької області.

Належність вказаного документу заявнику, підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями документів ОСОБА_1 , а саме: копією паспорту серія ВЕ 329732 виданого Ц.Міським РВ Горлівського МУ УМВСУ України в Донецькій області 21 травня 2002 року, копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, що зазначена вище трудова книжка належить саме ОСОБА_1 - заявнику по справі.

Інформація від 29.10.2018 року, яка долучена до матеріалів справи представником заявника, не є належним та допустимим доказом, а отже, не може бути прийнята судом до уваги.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

П. 1 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Оскільки встановлення даного факту необхідно заявнику для правильного нарахування, перерахування та отримання пенсії, а можливість внести зміни в документи в позасудовому порядку не можливо, вказаний юридичний факт підлягає встановленню в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимогам діючого законодавства України, суд вважає можливим встановити факт належності завнику правовстановлюючого документу, а саме- трудової книжки, яка була заповнена 23 вересня 1978 року на ім’я «ОСОБА_1 (російською «Грецкая» ) ОСОБА_2», ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 293,294,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1) , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 21910427) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити .

Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - трудової книжки, заповненої 23 вересня 1978 року на ім’я ОСОБА_1 (російською «Грецкая») ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: ОСОБА_4