Рішення № 78018655, 16.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/6293/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/6293/2018

Номер провадження: 2/205/2892/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Молокової С.О.

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі – продажу нерухомого майна від 01.06.2018 року. Інша 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить його дружині, ОСОБА_4. Далі позивач зазначає, що у вищевказаній квартирі зареєстровані такі особи, як: позивач, ОСОБА_1, його дружина, ОСОБА_4, їх донька, ОСОБА_5,а також, ОСОБА_2 (далі – Відповідач). Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що Відповідач не проживає у вищевказаному домоволодінні з листопада 2017 року, знятися з реєстраційного обліку добровільно не бажає, він був змушений звернутися до суду та просити визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 3 в будинку № 30 по вул. Дунаєвського у м. Дніпрі, що є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалася на обставини, що викладені у позовній заяві. Після оголошення перерви, надала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи за його відсутності. У такій письмовій заяві просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 25).

Представник відповідача у підготовчому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.26).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.24).

Згідно з ч.3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі – продажу нерухомого майна від 01.06.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 26417248 від 01.06.2018 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, інша 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить його дружині, ОСОБА_4 (а.с.14).

Судом також встановлено, що у вищевказаній квартирі станом на день звернення позивача до суду зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 13135 від 28.08.2018 року (а.с.17).

Також судом встановлено, а сторонами визнана та обставина, що відповідач ОСОБА_2, у вказаному житловому приміщенні не проживає з листопада 2017 року, що підтверджується відповідним Актом обстеження квартири від 23.08.2018 року, складеним сусідами (а.с.18).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовуватися помешканням для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Виходячи з порівняльного аналізу норм статей 383, 321,391, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР, слід дійти висновку, що положення статей 381, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі й тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).

Аналізуючи зазначені обставини та докази, які надані суду, у їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2, є такою особою, що втратив право користуватися житловим приміщенням за вказаною адресою. Адже в даному випадку особистий сервітут не може бути встановлений по відношенню до вказаного відповідача, оскільки такий відповідач не є членом сім’ї позивача, у спірному житловому приміщенні фактично не мешкає з листопада 2017 року, спільного господарства з позивачем не веде.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що визнання відповідачем позову в даному випадку не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відтак позов підлягає задоволенню, оскільки він безумовно визнаний відповідачем, це визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.1 статті 142 ЦПК України, у разі укладання мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а решту 50 відсотків - стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням– задовольнити повністю.

2.Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКПП: НОМЕР_1), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 3 в будинку № 30 по вул. Дунаєвського у м. Дніпрі.

3.Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 49017, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (26.11.1977р.н., РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 49017, АДРЕСА_2) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі - 352 (триста п'ятдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан