Рішення № 78018161, 22.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2839/18

2/0203/1140/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про зняття з реєстрації, визнання особи такою, що втратила право користування позовну заяву в підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Мандриківський 127» до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилаючись на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2012 року. У вказаній квартирі, крім неї також зареєстровані її брат ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 (родинні стосунки відсутні). Посилаючись на те, що відповідач, будучі зареєстрованим в належній їй квартирі, фактично в останню ніколи не вселявся та не проживав, а наявність його реєстрації перешкоджає їй вільно володіти та розпоряджатись квартирою, тягне за собою обов’язок сплачувати надмірно комунальні послуги, позивачка просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою та зняти його з реєстрації.

В наданій заяві позивачка просила розглянути справу без її участі, зазначивши про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідача за викликами до суду повторно не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав та клопотань по справі не заявляв.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

З урахуванням зазначеного та враховуючи подані позивачкою та третьою особою заяви, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2012 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується долученою до позову копією відповідного договору та витягом про державну реєстру прав від 13.08.2012 року.

Згідно довідки №3489 в зазначеній квартирі крім позивачки зареєстровані її брат ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2, який не є членом сім’ї позивачки та не має з нею родинних стосунків.

Як зазначила позивачка та не спростовано відповідачем, останній ніколи до квартири не вселявся та не проживав, був зареєстрований в квартирі за згодою позивачки для забезпечення останньому можливості знайти роботу, навчатись.

У відповідності до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщення нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

А відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки квартира АДРЕСА_2 належить на праві особистої приватної власності позивачці, відповідач не є членом сім’ї останньої, з моменту реєстрації в квартирі ніколи до неї не вселявся та не проживав, витрат на утримання майна та оплату житлово-комунальних послуг не несе, договору про порядок користування квартирою з позивачкою не укладав, але є зареєстрованим в квартирі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та усунення позивачці перешкод у вільному розпорядженні квартирою, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування останньою.

Поряд з цим, суд враховує, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в силу ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є підставою для подальшого зняття цієї особи з реєстрації.

А тому позовні вимоги в частині зняття відповідача з реєстрації в квартирі є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки позивачки не позбавлена можливості зняти відповідача з реєстрації на підставі даного судового рішення.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150,156 ЖК України, ст.ст.16,319,321,383,391 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про зняття з реєстрації, визнання особи такою, що втратила право користування позовну заяву в підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Мандриківський 127» до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою №48 в будинку №37 по вул.Шмідта в м.Дніпро.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь позивачки ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, вул.Шмідта,37/48, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак