Рішення № 78017963, 14.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3676/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ НП у Львівській області від 08 вересня 2017 року №2994 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників окремих підрозділів ГУ НП у Львівській області», в частині щодо накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №719 о/с від 21 вересня 2017 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_3 старшого слідчого Залізничного ВП Головного управління національної поліції у Львівській області;

- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого слідчого відділу Залізничного ВП Головного управління національної поліції у Львівській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на службі.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУ НП у Львівській області №719 о/с від 21.09.2018 позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі містяться лише загальні оціночні фрази, в частині порушення позивачем ОСОБА_4 України, вимог Закону України «Про Національну поліцію», однак, при обставинах, які мали місце 19 серпня 2017 року позивачем жодних порушень ОСОБА_4 України, інших законів та нормативно правових актів допущено не було.

Також, позивач зазначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності обов’язково повинно бути мотивованим. Суб’єкт владних повноважень при притягненні особи до дисциплінарної відповідальності повинен уникати загальних оціночних фраз.

Крім того, позивач вказує, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації, тощо. Таким чином, на думку позивача накладене стягнення у вигляді звільнення з посади є надто суворим та безпідставним.

Представник позивача у судовому зсіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що 22 серпня 2017 року під час моніторингу засобів масової інформації на веб-сайті соціальної мережі «Варта-1», виявлено публікацію критичного змісту про дорожньо-транспортну пригоду та конфліктну ситуацію, яка мала місце в ніч з 19 на 20 серпня 2017 у м. Львові, на перехресті вулиць Городоцька та Сяйво, за участю працівників поліції підрозділів ГУНП у Львівській області.

Згадана інформація в сукупності відносилась до події, яка сталася за участю осіб рядового і начальницького складу, могла викликати суспільний резонанс, а відтак була законною підставою для призначення службового розслідування відповідно до п.2.1, 2.2.1 Інструкції затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230.

В процесі проведення службового розслідування було встановлено, що 20.08.2017 о 01:03 в чергову частину Франківського ВП поступило повідомлення зі служби « 102» про те, що звернувся гр. ОСОБА_5 та повідомив про ДТП, яке відбулось по вул. Городоцька, 233 у м. Львові, між автомобілями ОСОБА_6.

На місце події скеровано наряд УПП «Округ-504». Прибувши на місце події працівниками УПП складено рапорт про результат виїзду, який викладено в ІТС «Цунамі». Так, у рапорті зазначено, що: «…відібрано пояснення, складено схему ДТП, складено рапорт…» (ЄО Франківського ВП від 20.08.2017 № 20561).

20.08.2017 о 03:37 в чергову частину Франківського ВП поступило повідомлення зі служби « 102» про те, що звернувся гр. ОСОБА_5 та повідомив про те, що невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження.

Представник відповідача зазначив, що службовим розслідуванням встановлено, що старший слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 19.08.2017 близько 24:00 керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф 4», д.н.з. RPR09289 по вул. Городоцькій, 233 у м. Львові, здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Гольф 5», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

У подальшому ОСОБА_3 в змові із слідчим СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7, який приїхав на місце ДТП, з метою скомпрометувати ОСОБА_5, працівникам патрульної поліції, які прибули для складання матеріалів ДТП надав неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 на пішохідному переході по вул. Городоцькій, 233, відкрито заволодів його майном, при цьому наніс їм тілесні ушкодження, однак членам СОГ Франківського ВП, які пізніше прибули на місце події, письмову заяву та пояснення з цього приводу надавати відмовились, більше того, нехтуючи вимогами п.5 розділу I та п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ОСОБА_7 називати свої анкетні дані взагалі відмовлявся, а ОСОБА_3 назвався неправдивими установчими даними (ОСОБА_8, 16.01.1990 р.н.).

Вказана подія набула значного суспільного резонансу та була висвітлена в Інтернет – мережі.

Таким чином представник відповідача зазначає, що такими діями, слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 допустив грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень ОСОБА_4 України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та ОСОБА_9 поліцейського, а також вимог п. 5 розділу І, п.п. 2, 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в ОСОБА_4, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, а також бути тактовним та доброзичливим, до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень, проявляти повагу та охороняти їх безпеку.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.09.2017 року №2994 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників окремих підрозділів ГУ НП у Львівській області, на старшого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.09.2017 року №719 о/с «Про особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0062735) старшого слідчого СВ Залізничного відділу поліції ГУ НП звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Судом встановлено, що уповноваженими особами ГУ НП у Львівській області під час моніторингу засобів масової інформації на веб-сайті соціальної мережі «Варта-1» 22 серпня 2017 року, виявлено публікацію критичного змісту про дорожньо-транспортну пригоду та конфліктну ситуацію, яка мала місце 19.08.2017 у м. Львові, на перехресті вулиць Городоцька та Сяйво, за участю працівників поліції підрозділів ГУНП у Львівській області.

Оскільки вказана інформація відносилась до події, яка сталася за участю осіб рядового і начальницького складу, з даним фактом 22.08.2017 року наказом ГУНП № 2745, відповідно до вимог ст.14 Статуту, призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено, що своїми діями, які мали місце 19-20 серпня 2017 року слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 допустив грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень ОСОБА_4 України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та ОСОБА_9 поліцейського, а також вимог п. 5 розділу І, п.п. 2, 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в ОСОБА_4, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, а також бути тактовним та доброзичливим, до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень, проявляти повагу та охороняти їх безпеку.

На підставі вказаного, ГУ НП у Львівській області наказом накладено дисциплінарне стягнення на старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 - звільнення зі служби в поліції.

Позивач не погодившись із вказаним наказом звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1 Закону «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами ст.17 Закону «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_9 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як встановлено судом, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби до ОСОБА_3 застосовано у зв'язку з грубим порушенням останнім службової дисципліни, основних обов’язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень ОСОБА_4 України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та ОСОБА_9 поліцейського, вимог п. 5 розділу І, п.п. 2,3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським ОСОБА_4 та законів України.

За приписами п.п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний: неухильно дотримуватися положень ОСОБА_4 України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_9 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень ОСОБА_4 та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_9 поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов’язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені ОСОБА_4, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ОСОБА_4 та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В той же час, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не набрав чинності, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу ОСОБА_4 і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина 4 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

З висновку службового розслідування по факту порушення ОСОБА_3 службової дисципліни, слідує, що підставою для проведення такого стала інформація розміщена на веб-сайті соціальної мережі «Варта-1», а саме публікація критичного змісту про дорожньо-транспортну пригоду та конфліктну ситуацію, яка мала місце 19.08.2017 у м. Львові, на перехресті вулиць Городоцька та Сяйво, за участю працівників поліції підрозділів ГУНП у Львівській області.

З метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, 22.08.2017 року наказом ГУНП у Львівській області № 2745, відповідно до вимог ст.14 Статуту, призначено службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що 20.08.2017 о 01:03 в чергову частину Франківського ВП поступило повідомлення зі служби « 102» про те, що звернувся гр. ОСОБА_5 та повідомив про ДТП, яке відбулось по вул. Городоцька, 233 у м. Львові, між автомобілями ОСОБА_6.

На місце вказаної події скеровано наряд УПП «Округ-504». Прибувши на місце події працівниками УПП складено рапорт у якому зазначено, що: «…відібрано пояснення, складено схему ДТП, складено рапорт…» (ЄО Франківського ВП від 20.08.2017 № 20561).

Того ж дня, 20.08.2017 о 03:37 в чергову частину Франківського ВП поступило повідомлення зі служби « 102» про те, що звернувся гр. ОСОБА_5 та повідомив про те, що невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження.

На місце події скеровано наряд УПП «Округ-504». Прибувши на місце події працівниками УПП складено рапорт у якому зазначено, що: «…заявник виявив бажання самостійно звернутися у Франківський ВП для написання заяви. Осіб, на яких вказав заявник, запрошено у Франківський ВП для встановлення особи…» ( ЄО Франківського ВП вiд 20.08.2017 № 20563).

Судом із матеріалів службового розслідування встановлено, що старший слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 19.08.2017 близько 24:00 керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф 4»,д.н.з. RPR09289 по вул. Городоцькій, 233 у м. Львові, здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Гольф 5», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Після чого, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, порушуючи вимоги п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 № 1377, ні ОСОБА_3, ні його дружина, ОСОБА_10, про дорожньо-транспортну пригоду відповідний орган поліції не повідомили, натомість, ОСОБА_10 за проханням ОСОБА_3, сівши за кермо автомобіля «Фольксваген Гольф 4», н.з. RPR09289, залишила місце ДТП, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП, що у свою чергу унеможливило об’єктивне встановлення причин та обставин ДТП.

В подальшому, ОСОБА_3 в змові із слідчим СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7, який приїхав на місце ДТП, з метою скомпрометувати ОСОБА_5, працівникам патрульної поліції, які прибули для складання матеріалів ДТП надав неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 на пішохідному переході по вул. Городоцькій, 233, відкрито заволодів його майном, при цьому наніс їм тілесні ушкодження, однак членам СОГ Франківського ВП, які пізніше прибули на місце події, письмову заяву та пояснення з цього приводу надавати відмовились, більше того, нехтуючи вимогами п.5 розділу I та п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ОСОБА_3 назвався неправдивими установчими даними (ОСОБА_8, 16.01.1990 р.н.), а ОСОБА_7 називати свої анкетні дані взагалі відмовлявся.

Крім цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в розмові із працівниками патрульної поліції, причетність ОСОБА_3 до вчинення ДТП категорично заперечували, стверджуючи, що вони були пішоходами, що перешкодило об'єктивному документуванню вчинених ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, який, крім цього, як установлено з пояснень патрульних поліцейських лейтенантів поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_11, а також громадянина ОСОБА_5, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, однак працівниками УПП у м. Львові на медичний огляд для встановлення стану сп’яніння скерований не був (за відсутності на той час підстав), хоча в подальшому при проведенні службового розслідування підтвердив факт керування транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Такими своїми діями, старший слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та слідчий цього ж підрозділу старший лейтенант поліції ОСОБА_7 допустили грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень ОСОБА_4 України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та ОСОБА_9 поліцейського, а також вимог п. 5 розділу І, п.п. 2, 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в ОСОБА_4, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, а також бути тактовним та доброзичливим, до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень, проявляти повагу та охороняти їх безпеку.

Крім цього, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та лейтенант поліції ОСОБА_10 проявивши в ході проведення службового розслідування особисту нещирість, а також намагання ввести в оману керівництво Головного управління з метою уникнення відповідальності за вчинене грубе порушення службової дисципліни повідомили неправдиві відомості щодо користування автомобілем знайомого на ім’я Олег (дані якого відсутні), хоча, як установлено службовим розслідуванням, даний автомобіль («Фольксваген-Гольф4», д.н.з. RPR09289) перебував у користуванні гр. ОСОБА_12, батька старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3

Більше того, вказана подія набула значного суспільного резонансу та була висвітлена в Інтернет – мережі.

В подальшому, Наказом ГУ НП у Львівській області від 08.09.2018 №2994 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників окремих підрозділів ГУ НП у Львівській області», на старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Наказом від 21.09.2018 №719 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0062735) старшого слідчого СВ Залізничного відділу поліції ГУ НП звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, з 21.09.2017.

Суд встановивши обставини справи та надавши правову оцінку наявним в ній письмовим доказам, дійшов до переконання, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 своїми діями проявив низькі моральні та професійні якості, порушив службову дисципліну, не дотримався вимог Законів України «Про дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України» та «Про національну поліцію», що не сумісні з його подальшим перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такі дії, як негідна поведінка в позаслужбовий час, негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають довіру населення до поліцейських.

Службовим розслідуванням встановлено, що позивач допустив порушення законності та дисципліни, сформував негативну думку про працівників поліції. Поліцейський повинен з гідністю нести своє почесне звання, дотримуватись змісту складеної присяги, бути прикладом у дотриманні порядку та дисципліни, та в жодному випадку не порушувати норми Закону.

Підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, визначення якому дає ст.2 Статуту і такою підставою є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях особи рядового та начальницького складу ОВС –ОСОБА_3 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки порушника, наслідків та причинного зв’язку між ними.

Вчинки, що негативно характеризують працівників поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Ці вимоги відображені у ст.5 Закону України «Про державну службу», Правилах етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність працівників поліції.

Наведене обумовлене тим, що працівники поліції мають особливий правовий статус, який полягає у віднесенні вимог морального змісту до їх службово-трудових обов'язків. При прийнятті на службу позивач зокрема зобов'язувався не допускати вчинення проступків, що принижують високе звання поліцейського.

Таким чином, вищевказане порушення позивачем службової дисципліни, основних обов’язків поліцейського та етичної поведінки поліцейського спричинило негативні наслідки для репутації органів поліції. Образ працівника поліції в громадському суспільстві піддався обговоренню та засудженню, репутація отримала неприємну характеристику.

Крім того, вищевказані порушення позивачем службової дисципліни підтверджені показами особи, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, а саме громадянина ОСОБА_5

Отже, суд погоджується з позицією відповідача про те, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 вчинив проступок, несумісний з подальшим проходженням служби в Національний поліції України.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд встановив що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з грубим порушенням позивачем службової дисципліни, основних обов’язків поліцейського передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» , ОСОБА_9 поліцейського, що спричинило негативні наслідки для репутації органів поліції і це підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин фактичної дійсності законодавцем віднесено до компетенції відповідача.

Також, судом встановлено, що службове розслідування відносно дій старшого слідчого слідчого відділення Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, проведено у повній відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Позивачем в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів, що свідчили б про порушення Головним управлінням Національної поліції у Львівській області порядку проведення службового розслідування.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не допустив порушень законодавства при звільненні позивача, в зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, оцінюючи доводи позивача щодо сумлінної служби позивача та позитивний висновок атестації, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, сумлінна служба позивача та позитивний висновок атестації на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обов’язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України здійснено Головним управлінням Національної поліції у Львівській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. А відтак, підстави для скасування оскаржених наказів відсутні.

Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів. Отже, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.