Рішення № 78017647, 22.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4962/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції у Львівській області та скасування постанови.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогою визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області та скасувати постанову від 26.09.2018 року ВП №56529484 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки боржником вживаються дії з виконання рішення суду в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103. Враховуючи наведене вважає, що відсутні підстави для накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки рішення суду не виконуються у повній мірі з поважних причин. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що боржником рішення суду залишилося невиконаним, виплату пенсії боржником не здійснено, у зв'язку з чим 26.09.2018 року винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. Представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 29.10.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 15.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у поданому відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження ВП № 56529484 з примусового виконання виконавчого листа № 813/825/18, виданого 17.05.2018 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: 80600, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Золочівським PВ УМВС України у Львівській області 07 квітня 1998 року, номер картки платника податків НОМЕР_2, у відповідності до Порядку проведення. перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» затвердженого Постановою КМУ від 13.02.2008 року №45 з урахуванням набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268», починаючи з 01 січня 2016 року.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 25.06.2018 року № 12117/03.29-15, повідомило відповідача про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова – 103) з урахуванням грошового забезпечення відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 20.03.2018 року № 91-03048, яке становить 7645,28 грн і є більшим ніж у довідці, зазначеній у рішенні суду. Крім того, позивач у вказаному листі вказав, що доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 4972,72 грн. виплачено додатковими відомостями квітня 2018 року. Розмір пенсійної виплати з 01.05.2018 становив 3899,09 грн. Також зазначив, що доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 29836, 32 грн. буде виплачуватись ОСОБА_3 з врахуванням вимог Постанови - 103, яка не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, в такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою виплачується 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме 621,59 грн. (29836,32 /24 х 50%);

- з 01.01.2020 щомісячно окремою сумою виплачується 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 - 1243,18 грн. (29836, 32/24).

Крім того, у змісті вказаного листа вказав, що згідно Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон-1404) виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Разом з тим зазначив, що в головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні рахунки, на яких обліковуються кошти на сплату виконавчого збору. (а.с.16-18)

Листом від 26.07.2018 року № 14458/03.29-15 позивач надав відповідь на вимогу державного виконавця та просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.19-20).

Зважаючи на невиконання рішення суду без поважних причин, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, 26.09.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 5100 грн. (а.с. 11-12).

Вказана постанова супровідним листом від 26.09.2018 року № 15005 надіслана на адресу позивача та отримана останнім 08.10.2018 року (а.с. 10).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України “Про виконавче провадження” (Редакція від 31.08.2018 року №1404-19).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Судом встановлено, що позивачем не виконано в повному обсязі рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №-103, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року № 900-VIII, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485 визначено, що Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами) (підпункти 2, 4 пункту 4 вказаного Положення).

Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за 2016-2017 роки, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)) та від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)).

Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувана постанова винесена передчасно, без врахування поважності причин невиконання судового рішення у повному обсязі. При цьому суд зазначає, що у даній справі дії відповідача не мають самостійного правового значення і помилково виокремленні позивачем, як окрема позовна вимога. Натомість позивачем заявлено вимогу про скасування спірної постанови без вимоги визнати таку протиправною.

Суд з урахуванням ч.2 ст. 5 КАС України дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у спосіб визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.09.2018 року ВП № 56529484 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.09.2018 року ВП № 56529484 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 134885) з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79013; ЄДРПОУ 34942940) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Коморний О.І.