Рішення № 78014831, 20.11.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/875/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", вул. Електриків, буд.29-А, м. Київ,04176

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення грошових коштів в порядку регресу у розмірі 4820,22 грн

Представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів в порядку регресу у розмірі 4820,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 30.10.2018.

Ухвалою суду від 30.10.2018 відкладено розгляд справи на 20.11.2018.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, направив заяву про розгляд справи в відсутності повноважного представника, позовні вимоги підтверджує в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що відповідач своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 58 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 43 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статті 202 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За таких обставин, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

13 квітня 2018 між позивачем та ТОВ "АЛЬФА 77" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №49УА/0176791/2.1.5 , згідно з яким позивач прийняв на себе обов"язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "BS SRL BRG38-13" (цистерна), держаний реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 травня 2018 о 17 год 20 хв в м. Бориспіль по вул. Головатого, 15, сталася дорожньо-транспортна пригода. Громадянин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "CHEVROLET" , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на порушення Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Киїівської області від 01.06.2018, винним у скоєнні правопорушення, передбюаченого ст. 124 КУпАП визнано громадянина ОСОБА_1

21 травня 2018 до позивача звернувся страхувальник з повідомленням про настання страхового випадку, зареєстрованого за вх. № 11061/18.

22 травня 2018 застрахований автомобіль оглянуто за участю страхувальника.

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля визначено на підставі заяви-погодження від 09.08.2018 за вх. № 16835/18, ремонтної калькуляції у розмірі 4820,22 грн.

09 серпня 2018 до позивача звернувся страхувальник за договором страхування з заявою про виплату страхового відшкодування, яка зареєстрована за вх. №16832/18 про перерахування страхового відшкодування на рахунок ТОВ "АЛЬФА 77".

Позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника у розмірі 4820,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10595 від 07.09.2018.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на положення законодавства, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 4820,22 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу 4820,22 грн виплаченого страхового відшкодування, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 979, 988, 993 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 86, 129, 226, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів в порядку регресу у розмірі 4820,22 грн., задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, (ідентифікаційний код 22186790), на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" , вул. Електриків, 29А, м. Київ, 04176 (ідентифікаційний код 20842474, р/р № 26504799999867 в АТ "Правекс Банк" в м. Києві, МФО 380838) грошові кошти в порядку регресу в розмірі 4820,22 грн (чотири тисячі вісімсот двадцять грн. двадцять дві к.) та 1762 грн (тисячу сімсот шістдесят дві грн.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.11.2018

Суддя Шкіндер П.А.