Рішення № 78007401, 20.11.2018, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/2661/18

Провадження №2/628/1380/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.05.2006 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 6500грн. При укладенні договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua, складають укладений Договір про надання банківських послуг. Погашення заборгованості повинно здійснюватися до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в ОСОБА_2, що діють на дату нарахування та викладені на цьому ж банківському сайті. У раз виникнення прострочених зобов’язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі та пеню відповідно до тарифів банку, що діють на дату нарахування. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу платіжну картку та встановив кредитний ліміт. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 24.06.2018 у розмірі 21880грн. та складається з : 1535,02грн. – заборгованість за кредитом; 3851,73грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 14975,15грн. – заборгованість за пенею; 500грн. – штраф (фіксована частина); 1018,10грн. – штраф (процентова складова). Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762грн.

Ухвалою від 11.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено для розгляду по суті в порядку спрощеного провадження.

24.09.2018 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

09.10.2018 відповідачем ОСОБА_1 надійшла заява про надання часу для отримання доказів, які мають значення для встановлення обставин справи.

19.10.2018 до суду подано відзив, у якому відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не визнає у повному обсязі, т.я. вона не укладала кредитний договір з банком. Крім цього, вважає, що оскільки позовна заява та додані до неї матеріали не містять строку дії кредитної картки, та банком в односторонньому порядку збільшеного розмір процентної ставки за кредитом, про що її повідомлено не було, як і не було взагалі ознайомлено з умовами кредитування, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам є необґрунтованими. На підставі ст. 551 ЦК України з урахуванням того, що до складу її сім’ї входить лише чоловік, вони є пенсіонерами, отримують доходи, які складаються лише з пенсійних виплат, просить суд зменшити розмір нарахованої банком пені, застосувавши до цих вимог позовну давність. Суми нарахованих штрафів вважає подвійною цивільно-правовою відповідальністю. При цьому, зазначає, що погоджується з нарахованою сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1535,02грн., однак у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

01.11.2018 АТ КБ «Приватбанк» подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що 29.04.2015 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з якими була ознайомлена. Таким чином, вона на підставі ч.1 ст. 634 ЦК України уклала договір про надання банківських послуг. Крім цього, про факт укладання кредитного договору та наявність невиконаного зобов’язання свідчать розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, яка посвідчена особисто відповідачем; виписка по рахунку. Щодо односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що за умовами кредитування, з якими відповідач була ознайомлена, банк мав право здійснювати зміну тарифів, про що повідомляється позичальник шляхом надсилання смс-повідомлень. У разі незгоди клієнта зі змінами протягом 7 днів, вважається, що клієнт приймає нові умови. Щодо зменшення розміру неустойки зазначає, що відповідачем не доведено важкого фінансового становища з моменту першого допущеного прострочення сплати кредиту, що свідчить про злісне ухилення від виконання зобов’язань. При цьому, зазначає, що нараховані суми штрафів відповідають умовам кредитного договору,який було укладено зі ОСОБА_1 Заява про застосування строків позовної давності не може бути прийнята судом до уваги, оскільки протягом 2017 року, а останній раз 07.10.2017, відповідачем здійснювалися платежі на погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним свого боргу перед банком.

Представник позивача АТ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» не визнає, просить врахувати обставини, викладені нею у відзиві та у позові відмовити.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що на підставі заяви б/н від 16.05.2006 ОСОБА_1, 27.03.1960року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, оформила на своє ім’я кредитну карту в «ПриватБанк» (а.с.10).

29.04.2015 ОСОБА_1 у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з тексту якої вбачається, що вона висловила свою згоду на те, що ця анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодний з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.privatbank.ua. Крім цього, відповідачем було зазначено, що вона зобов’язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанка; умови кредитування , відомості про сукупну вартість кредиту їй роз’яснені та зрозумілі (а.с.143).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Крім цього, відповідач у відзиві, хоча і зазначає про невизнання позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» фактично визнає отримання кредитних коштів, адже погоджується знарахованою сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1535,02грн., та заперечує лише в частині визначення розміру заборгованості за процентами, пенею та штрафами.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Відповідач покладені на неї зобов’язання належним чином не виконувала, у зв’язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка згідно доводів банку та наданого останнім розрахунку, складає 21880грн. Крім цього, у відзиві ОСОБА_1 просить про застосування позовної давності до вимог банку.

За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з правових позицій, викладених в Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №614цс14, яка була ухвалена за наслідками перегляду цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічні правові позиції викладені і в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 181/467/17, сторонами в якій були ПАТ КБ «Приватбанк». Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, які були додані банком до позовної заяви, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив.

Відповідно до п. 2.1.1.2.12. вказаних Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), за зверненням клієнта.

Як вбачається з відповіді на відзив представника банку, а також виписки по рахунку за період з 01.10.2006 по 31.10.2018 ОСОБА_1 видавалися декілька карток, 28.02.2016 їй було збільшено кредитний ліміт до 6282,81грн. (а.с.77) та за період з 29.04.2015, тобто після приєднання до нових умов та правил надання банківських послуг, до 07.10.2017 нею неодноразово проводилися банківські операції з кредитною картою як зняття готівки, так і її поповнення через термінал самообслуговування(а.с.78), що свідчить про наявність в розпорядженні відповідача станом на жовтень 2017 року діючої кредитної картки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України передбачено обов’язок боржника сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню) в разі порушення ним зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1535,02грн., на сплату якої згодна і відповідач.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 "Права банку" Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) ОСОБА_3 залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням ОСОБА_2 та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п. 1.1.3.2.9 Умов та Правил банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, контактних даних, Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, про акції, що проводяться банком тощо) встановлювати контакт з клієнтом, використовуючи різні канали зв'язку, зокрема направлення СМС - повідомлень на мобільний телефон клієнта.

Згідно п.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками.

Згідно з п. 1.1.2.4 цих Умов та правил у разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_2 звернутися до ОСОБА_2 для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_2, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів з картрахунка інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) ОСОБА_3 про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання.

ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав умови договору та проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту, про що свідчать інформаційні довідки АТ КБ «ПриватБанк» на а.с.121-122, відповідно до яких ОСОБА_1 за номером телефону, зазначеним нею особисто при оформлення кредитного договору, а саме: НОМЕР_2 (а.с.82), направлені повідомлення про зміну відсоткової ставки.

Проте, відповідач не зверталася до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору або про незгоду із таким підвищенням відсотків, продовжуючи користування кредитними коштами, про що свідчить детальний розрахунок на а.с.77-80, що свідчить про те, що ОСОБА_1 прийняла нові тарифи та погодилася з їх зміною.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 ЦК України.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі, що дорівнює сумі базової процентної ставки за договором /30 , що нараховується за кожний день + 50грн. (одноразово) (а.с.104зв.).

З наданого банком розрахунку заборгованості, який міститься на а.с.9 вбачається, що за несвоєчасну сплату боргу ОСОБА_1 нараховувалася пеня у сумі 100грн. щомісяця. Таким чином, в межах позовної давності з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1200грн. (100грн. х 12 місяців).

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу (фіксованої частини в розмірі 500,00 грн. та процентної складової в розмірі 1018,10грн.), то суд відмовляє у задоволенні цих вимог з наступних підстав.

Як вбачається з правових позицій, викладених в постановах Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Приймаючи до уваги, що судом частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені за період позовної давності, відсутні підстави для стягнення нарахованих банком штрафів за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 1535,02грн., заборгованості за процентами в розмірі 3851,73грн. та заборгованості за пенею в розмірі 1200 грн., а всього заборгованості в розмірі 6586,75 грн.

Доводи відповідача відносно того, що відповідач не ознайомлювалась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами та не підписувала їх, судом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки в заяві-анкеті зазначено, що відповідач ознайомилась та погоджується з договором про надання банківських послуг, який складається в тому числі з Умов та Правил надання банківських послуг і ОСОБА_2 банку. Належність підпису на вказаній анкеті-заяві саме відповідачу, останнім не заперечувалась. Таким чином, вказані доводи відповідача спростовуються документами, які були ним власноруч підписані.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Як вбачається з відзиву відповідача вона згодна з розміром заборгованості за тілом кредиту. З відомостей, які містяться у розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість, тобто виконувала договір.

Пунктом 2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Також згідно п. 2.1.1.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Таким чином, укладення кредитного договору між сторонами відбулось згідно чинного законодавства України. Збільшення кредитного ліміту банком проводилось відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, з якими відповідач був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом в анкеті-заяві.

Крім того, суд враховує, що в разі незгоди відповідача із збільшенням розміру кредитного ліміту, вона мала можливість не використовувати зазначений кредитний ліміт в більшому розмірі, проте скористалася збільшеним кредитним лімітом, тим самим фактично висловивши свою згоду на таке збільшення.

Враховуючи наведене вище, в тому числі правові висновки Верховного Суду, суд відхиляє аргументи відповідача щодо недосягнення згоди з усіх умов кредитного договору у зв’язку із непідписанням Умов та Правил надання банківських послуг і ОСОБА_2 банку, а також щодо відсутності належних та допустимих доказів наявності заборгованості.

ОСОБА_2 під час пред’явлення позову було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. (а.с.1). Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем було пред’явлено позовні вимоги в розмірі 21880 грн., судом задоволені позовні вимоги в розмірі 6586,75 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 530,43 грн.

Керуючись ст. ст.141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1, 27.03.1960року народження, р.н.о.к.п.п. – НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 "ПРИВАТБАНК", юридична адреса якого: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість у розмірі 6586,75 грн. (шість тисяч п’ятсот вісімдесят шість гривень сімдесят п’ять копійок), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 530,43грн. (п’ятсот тридцять гривень сорок три копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов’язки до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий : І.М.Демченко