Рішення № 7800740, 22.10.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-2743

2008р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2008 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П»ЯТНИЧУК І.В.,

при секретарях - Кузьменко М.В., Ландар Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Спільного підприємства «ПАРТНЕР» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Спільного підприємства «Партнер» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної (немайнової) шкоди та просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь: -71462, 36 грн. - заробітної плати за період з лютого 2004 р. по березень 2008 p., -28072, 00 грн. -матеріальну допомогу на оздоровлення; -7437, 36 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку у звязку зі звільненням; - 16665, 00 грн. - компенсацію в зв»язку з розірванням контракту з вини відповідача; - 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього - 128 636, 72 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що 17 лютого 2004 р. між ним та відповідачем СП «Партнер» укладено контракт, відповідно до якого він почав працювати в вказаному підприємстві на посаді директора по фінансам та експлуатації об»єктів, даний контракт укладений на необмежений термін. Відповідно до п.3.1. контракту, відповідач зобов'язався виплачувати йому на руки заробітну плату, без урахування усіх податків за заробітну плату, у розмірі суми, еквівалентної 550 доларів США за курсом НБУ на момент виплати, за умовами Контракту заробітна плата повинна була виплачуватися у національній валюті України. Згідно до п.3.3. контракту, позивачу гарантувалася виплата заробітної плати, передбаченої п.3.1. контракту, на весь термін дії контракту, незалежно від зміни штатного розкладу, зміни назви посади та переведення на іншу посаду. Пунктом 3.4. контракту передбачалося нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 200% від заробітної плати, визначеної п.3.1. контракту. В подальшому, 01.03.2006р. наказом №48 позивач був переведений на посаду заступника генерального директора по фінансово-господарській діяльності. Однак, оскільки між позивачем та відповідачем постійно виникали питання щодо розміру заробітної плати, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу за період його роботи у відповідача з лютого 2004р. по березень 2008р., а саме її безпідставної недоплати, невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення, постійному перешкоджанню в виконанні своїх обов»язків, тому 17.03.2008 р. він вимушений був звернутись з заявою до генерального директора СП «Партнер» про звільнення та розірвання контракту. Відповідно до наказу №50 від 18.03.2008 р. ОСОБА_2 звільнено з посади генерального директора по фінансово-господарській діяльності за власним бажанням з 18.03.2008 р. Як вбачається з п.4.6. контракту, якщо систематичне невиконання відповідачем своїх обов'язків за контрактом призвело до розірвання даного контракту, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію у розмірі шестимісячної заробітної плати, визначеної пунктом 3.1. «а» контракту, тобто вказана сума складає 16665 грн. Повний розрахунок при звільненні з позивачем не був здійснений і станом на 13 червня 2008р. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 94, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з»явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника з належним чином оформленою довіреністю, а тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала, вказуючи на те, що даний контракт оформлено з порушенням вимог чинного законодавства і тому він не є дійсним, також вказувала суду на те, що даний контракт дійсно було підписано генеральним директором СП «Партнер» ОСОБА_4 виключно за проханням ОСОБА_2 оскільки останньому для отримання кредиту на придбання автомобіля слід було надати відомості про заробітну плату вищу ніж встановлено штатним розписом підприємства. Враховуючи наведене просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши надані сторонами письмові докази, вважає необхідним заявлені позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено діючим трудовим законодавством, а саме ч.3 ст.21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін ( в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи в контракті укладеному між ОСОБА_2 та СП «Партнер» 17.02.2004 р. вказані умови виконані, визначені і строк дії договору і відповідальність сторін та інші істотні обставини які мають значення для надання працівникові права реалізувати свої можливості до виробничої та творчої праці, тобто вказаний контракт і є підставою виникнення трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією.

Згідно частин 1 і 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, оформлюється наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а згідно ч.4 вказаної вище статті, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 був фактично допущений до роботи, працював на підприємстві тривалий час, доган, стягнень за період роботи на підприємстві не мав.

В пункті 7 Постанови ПВС України №9 від 06.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" з наступними змінами та доповненнями, вказано про те, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору.

Стаття 22 Закону «Про оплату праці» встановлює, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Стаття 116 КЗпП України встановлює, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь период затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведения розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки повний розрахунок з позивачем не був здійснений у день звільнення (18.03.2008р.), то позивач має право на стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Станом на день звернення до суду сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 7437, 36 грн. (132, 81грн.(середньоденний заробіток) х 56 робочих днів (з 19.03. 08 по 13.06.08).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої позивачу, то у відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові відбувається у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи дійсно відповідачем не в повному обсязі проведено розрахунок та виплату заробітної плати та інших належних позивачу відповідно до контракту виплат, тому з врахуванням суті позовних вимог, ціни позову, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань позивача, винних дій відповідача, а також приймаючи до уваги суму заборгованості, суд вважає необхідним на підставі ст. 237-1 КЗпП України стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд вважає необхідним врахувати покази ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які були допитані судом в якості свідків.

А саме, свідок ОСОБА_5 вказувала, що працювала в СП «Парнер» станом на 2004 р. інспектором відділу кадрів і може вказати що ОСОБА_2 писав заяву про прийняття на роботу і зараховувався на роботу відповідним наказом і заробітна плата виплачувалась йому згідно до штатного розкладу, на той час на підприємстві контракти з працівниками не укладались, лише один раз за час її роботи було укладено трудовий договір. Природу виникнення контракту між ОСОБА_2 та СП «Партнер» пояснити не могла, однак вказувала що печатка на даному контракті дійсно печатка СП »Партнер».

Щодо пояснень свідка ОСОБА_4, то останній вказував суду на те, що працює генеральним директором СП «Партнер» і в 2004 р. а саме 17 лютого він прийняв на роботу ОСОБА_2 на посаду директора по фінансам та експлуатації об»єктів, в подальшому ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням оформити контракт оскільки останньому для отримання кредиту на придбання автомобіля слід було надати відомості про заробітну плату вищу ніж встановлено штатним розписом підприємства на що він як керівник погодився, ОСОБА_2 було підготовано контракт який він підписав і поставив печатку підприємства не читаючи та не залишаючи собі копії контракту, відповідно даний контракт не було належним чином зареєстровано на підприємстві. Відносно заяви про звільнення ОСОБА_2 в якій останній вказав і підстави звільнення відповідно контракту пояснив наступне, що в період звільнення позивача він знаходився на лікарняному і його обов»язки виконував його заступник, який і підписав заяву.

Суд також звертає увагу на ведення документації на вказаному підприємстві, а саме як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2004 р. ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття його на роботу в СП «Партнер», однак наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 відповідно до заяви від 17.02.2004р. №43 видано чомусь 16.02.2004р. тоді коли заяви останнього на підприємстві ще не було.

В подальшому 17.03.2008р. ОСОБА_2 звернувся з заявою про звільнення, обов'язки генерального директора СП «Партнер» ОСОБА_4 який в той час знаходився на лікарняному відповідно до наказу №40 від 03.03.2008 р. виконував ОСОБА_6 по 26.03.2008 р. його заступник, однак наказ №50 від 18.03.2008 р. про звільнення ОСОБА_2 підписує знову саме генеральний директор ОСОБА_4 а ніяк не виконуючий його обов»язки, тобто з вказаних фактів слідує висновок що на даному підприємстві не належним чином ведеться як кадрова робота так і діловодство, що також підтверджує покази представника позивача щодо не реєстрації контракту та не оформлення його належним чином на підприємстві.

Щодо судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про - стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.

Згідно п.1 ч.1 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито", від сплати державного мита звільняються - позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю.

Враховуючи наведене суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 1256 грн. судового збору.

Оцінюючи пояснення сторін, співставляючи їх з показаннями свідків та зібраними по справі письмовими доказами в їх сукупності та співставленні, з врахуванням усіх обставин справи, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про наявність достовірних доказів про виникнення трудових відносин між позивачем та відповідачем, а відповідно і зобов'язань по оплаті його правці, враховуючи наведене заявлені позивачем позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст.cm.21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 94, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", ст.ст. 10, 11, 57-60, 81, 88, 169, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Спільного підприємства «ПАРТНЕР» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної (немайнової) шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства «ПАРТНЕР» (код ЕДРПОУ 13684158, р\р 26003301398, в ФАКБ «Золоті ворота», МФО 300238 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_10 - заробітну плату починаючи з лютого 2004 р. по березень 2008 р. в сумі 71 462 грн. 36 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 28072 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7437 грн. 36 коп., компенсацію у зв»язку з розірванням контракту з вини відповідача в сумі 16665 грн. та 2000 грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього - 125 636 грн. 72 коп. ( сто двадцять п»ять тисяч шістсот тридцять шість) грн.. 72 коп.

Стягнути з Спільного підприємства «ПАРТНЕР» (код ЕДРПОУ 13684158, р\р 26003301398, в ФАКБ «Золоті ворота», МФО 300238 на користь держави 30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 1256 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.